Геоло́гія ко́рисних копа́лин — розділ геології, що вивчає умови виникнення і закономірності розміщення родовищ корисних копалин в надрах Землі, їх будову і склад.
Геологія корисних копалин охоплює період в 3,5 млрд років.
Базисними для геології корисних копалин є дві гілки геологічних знань:
речовинна, що вивчає склад корисних копалин і включає геохімію, мінералогію, петрографію; просторова, що з'ясовує закономірності розміщення родовищ корисних копалин і об'єднує структурну геологію, тектоніку, історичну та регіональну геологію.
Геологія горючих копалин вивчає геологію нафти, газу, вугілля і горючих сланців. Розглядає їх властивості, умови утворення і залягання, а також проблеми їх видобутку і переробки.
В англомовному світі геологія корисних копалин ототожнюється з економічною геологією (). В Україні це окрема наукова дисципліна та наукова спеціальність. Змістом економічної геології є геолого-економічне вивчення окремих видів, комплексів і в цілому металічної та неметалічної мінеральної сировини (корисних копалин), горючих корисних копалин, підземних вод, їх родовищ і районів, стану(бази), тенденцій, прогнозів та класифікацій; геолого-економічна оцінка, методичне, інформаційне та правове забезпечення геологічного вивчення, геологорозвідувальних робіт, комплексного використання й охорони надр, а також геоекології.asp.knu.ua/doc/Pasport/04.00.00/04.00.19.pdf
Див. також Рудні родовища
Література Геологія корисних копалин. Ч. 1. Рудогенез : підручник / Ю. В. Ляхов, М. М. Павлунь, С. І. Ціхонь. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 286 с. – ISBN 978-966-613-962-0 (загальний), 978-966-613-963-7.