Пе́дру А́лваріш Кабра́л (, , ; 1467, Белмонти, Португальське королівство — 1520, Сантарен, Португальське королівство) — португальський мореплавець, , колонізатор і воєначальник, що вважається європейським . Крім того, експедиція Кабрала стала першою, що охопила чотири материки.
Його флотилія з 13 кораблів пропливла далеко в західну частину Атлантичного океану й у квітні 1500 року висадилася на новій землі, яку Кабрал проголосив володінням португальської корони. Дослідивши узбережжя, він усвідомив, що великий масив суші, вірогідно, є материком. Цим материком виявилася Південна Америка, а земля, яку він закріпив за Португалією, згодом стала відомою як Бразилія. Флотилія поповнила запаси провіанту, а потім повернула на схід, щоби продовжити подорож до Індії.
Шторм у південній частині Атлантичного океану призвів до втрати кількох суден, а шість кораблів, що залишилися, зрештою зустрілися в Мозамбіцькій протоці, після чого попрямували до Калікута в Індії. Спочатку Кабрал домігся успіху в торговельних переговорах, але згодом арабські купці, сприйнявши португальську експедицію як загрозу своїй монополії, спровокували напад мусульман й індуїстів на португальську факторію. Португальці зазнали значних втрат. Кабрал помстився, розграбувавши та спаливши арабський флот, а згодом обстрілявши місто після того, як його правитель не зміг пояснити раптовий напад.
З Калікута експедиція відпливла до Кочинського царства — іншого індійського міста-держави, де Кабрал встановив союзницькі відносини з правителем Кочина, завантажив свої кораблі бажаними спеціями і повернувся в Європу. Незважаючи на втрати людських життів і флоту, португальська корона визнала подорож Кабрала успішною. Надзвичайні прибутки від продажу спецій зміцнили королівські фінанси та допомогли закласти основи Португальської колоніальної імперії, яка простягалася від Америки до Далекого Сходу.
Пізніше, з невідомих причин, Кабрал втратив прихильність Мануела I, і коли формували нову флотилію для зміцнення португальської присутності в Індії, король не звернувся до нього. Після цього Кабрал відійшов від публічного життя — про його останні роки збереглося мало відомостей. Після смерті Кабрала його здобутки залишалися малообговорюваними протягом понад 300 років. Лише через кілька десятиліть після здобуття від Португалії у XIX столітті імператор Бразилії Педру II став популяризувати Кабрала.
Серед істориків триває дискусія, чи Кабрал дійсно був першою людиною, яка відкрила Бразилію, а також чи було це відкриття випадковим чи навмисним. І хоч щодо першого питання існує загальна згода — зважаючи, що ті нечисленні й поверхневі подорожі, які відбулися до нього, тоді майже не привернули уваги й ніяк не вплинули на майбутній розвиток та історію земель, що згодом стали Бразилією, — щодо другого питання остаточного консенсусу досягнуто не було.
Біографія
Ранні роки
Про життя Педру Алваріша Кабрала поза його подорожжю, що призвела до , відомо небагато. Він народився у 1467 або 1468 році (причому перший варіант є більш вірогідним) — у місті Белмонти, що розташоване приблизно за 30 кілометрів від сучасного міста Ковільян у центральній Португалії. Був сином Фернана Алваріша Кабрала й Ізабел Ґоувеї — одним із п'ятьох хлопчиків і шести дівчаток у сім'ї. Кабрала хрестили під іменем Педру Алваріш ді Ґоувея, і лише пізніше, ймовірно після смерті його старшого брата в 1503 році, він почав використовувати батькове прізвище Кабрал. На гербі його родини зображено двох фіолетових кіз на срібному полі. Фіолетовий колір символізує вірність, а кози відсилають до фамільного прізвища (). Проте, через сувору систему первородства серед знаті, право використовувати родинний герб, мав лише його старший брат.
Згідно з родинними переказами, Кабрали були нащадками Карана, легендарного першого царя Македонії. Каран, у свою чергу, вважався нащадком напівбога Геракла у сьомому поколінні. Відкидаючи міфи, історик Джеймс Макклаймонт вважає, що справжнє походження сім'ї Кабралів відбиває інша фамільна легенда. Згідно з нею, Кабрали походять від клану Кабрейрас ( від ), який мав схожий герб. Родина Кабралів стала вельми впливовою у XIV столітті. Алвару Жил Кабрал (прапрадід Педру й прикордонний військовий командир) був одним з небагатьох португальських дворян, які залишилися вірними дону Жуану I, королю Португалії, під час війни проти короля Кастилії. В нагороду Жуан I подарував Алвару Жилу спадковий феод у Белмонти.
Вихований як представник дрібної знаті, Педру був відправлений до двору короля Афонсу V у 1479 році, коли йому було приблизно 12 років. Він здобув хорошу гуманітарну освіту, навчився володіння зброєю й рукопашного бою. 30 червня 1484 року, приблизно в 17-річному віці, король Жуан II надав йому титул «мосу-фідалгу» (; другорядний титул, який у той час надавали молодим дворянам). Відомості про його діяльність до 1500 року вкрай уривчасті, але, вірогідно, Кабрал брав участь у військових походах у Північній Африці, як це робили його предки і як це було звичним для інших молодих дворян того часу. 12 квітня 1497 року Король Мануел I, який зійшов на престол двома роками раніше, призначив Кабралу щорічну виплату в розмірі 30 000 реалів. Тоді ж він отримав дворянський титул при дворі та був призначений лицарем Ордену Христа.
Не збереглося жодного прижиттєвого зображення Педру Алваріша Кабрала чи детального опису його зовнішності. Відомо, що він мав міцну статуру і був такого ж зросту, як і його батько — 190 см. Кабрала описували як освіченого, ввічливого, розсудливого, щедрого, терплячого до ворогів, скромного, але також марнославного і надто стурбованого повагою, якої, на його думку, вимагали його честь і стан.
Підготовка до експедиції
Командувач флотилії Десятиліттями Португалія шукала альтернативний шлях на Схід, прагнучи знайти альтернативу традиційним торговельним шляхам через Середземне море, у яких провідну роль відігравали італійські морські республіки та Османської імперії. Лише незадовго до подорожі Кабрала відомий португальський мореплавець Васко да Гама на чолі іншої експедиції першим дістався Індії морським шляхом, обігнувши Африку, та повернувся до Португалії у 1499 році.
Експансіоністська політика Португалії спочатку привела до відкриття шляху в Індію, а згодом — до заснування колоній по всьому світу. Прагнення поширити католицьке християнство на язичницькі землі також було фактором, що стимулював потяг до дослідження. Крім того, існувала давня традиція витіснення мусульман, що походила з боротьби Португалії проти маврів за національну незалежність. Ця боротьба спочатку поширилася на Північну Африку, а зрештою — на Індійський субконтинент. Ще одним поштовхом, який надихав дослідників, був пошук легендарного Пресвітера Йоана — могутнього християнського короля, з яким, на їхнє переконання, можна було б укласти союз проти ісламу. Нарешті, португальська корона прагнула отримати частку в прибутковій західноафриканській торгівлі рабами та золотом, а також в індійській торгівлі спеціями. 15 лютого 1500 року Кабрала призначили капітан-мором (; тобто головний капітан або командувач) флотилії, що прямувала до Індії за маршрутом, який нещодавно відкрив Васко да Гама. У той час португальська корона мала звичай призначати на морські та військові посади представників знаті, незважаючи на їхній досвід чи професіоналізм. Так було й у випадку з капітанами кораблів під командуванням Кабрала — більшість із них, так само як і він, були дворянами. Така практика мала очевидні недоліки, оскільки повноваження могли так само легко дістатися як вкрай некомпетентним людям, так і талановитим лідерам, на взірець Афонсу ді Албукеркі чи дона Жуана ді Каштру.
Збереглося дуже мало відомостей про критерії, за якими португальський уряд призначив Кабрала керівником експедиції до Індії. У королівському указі про обрання його командувачем єдиною підставою вказано «заслуги та службу». Невідомо, які саме «заслуги та службу» мали на увазі. Історик Вільям Ґрінлі стверджував, «[Кабрал], безсумнівно, був добре знаний при дворі». Це, у сукупності з «авторитетом сім'ї Кабралів, їхньою беззаперечною відданістю короні, зовнішнім виглядом Кабрала та здібностями, які він проявив при дворі та в раді» стали важливими чинниками в обранні його очільником експедиції. Також на його користь, вірогідно, зіграло те, що двоє його братів входили до . У середовищі політичних інтриг, що панували при дворі, Кабрал, імовірно, належав до фракції, яка сприяла його призначенню. Історик Малін Ньюїтт теж припускає наявність певних закулісних інтриг і зазначає, що вибір Кабрала «був свідомою спробою збалансувати інтереси конкуруючих фракцій дворянських родин, оскільки [Кабрал], здається, не мав інших рис, що могли б його зарекомендувати, і про його досвід керівництва великими експедиціями теж нічого не було відомо».
До складу експедиції Кабрала ввійшли набагато досвідченіші мореплавці, щоби допомагати йому в морських справах. Зокрема, в експедицію ввійшли капітани Бартоломеу Діаш, Діоґу Діаш і Ніколау Коелью. Експедиційний флот (армада) складався з 13 кораблів і 1 500 членів екіпажів. З усього контингенту 700 осіб становили солдати, однак більшість учасників експедиції були простими людьми без підготовки та попереднього бойового досвіду.
Армада мала два загони. Перший складався з дев'яти нау (карак) та двох оснащених чотирикутними вітрилами каравел і прямував до індійського Калікута (сучасне Кожикоде) з метою налагодження торговельних відносин та відкриття факторії. Другий загін, що складався з одного нау та однієї оснащеної чотирикутними вітрилами каравели, відплив до порту Софали на території сучасного Мозамбіку. Як винагороду за командування флотилією Кабрал отримав 10 000 крузадо (стара португальська валюта, рівнозначно приблизно 35-ти кг золота) та право придбати за власний рахунок 30 тонн чорного перцю для перевезення до Європи, з правом перепродати його португальській короні без сплати податків. Кабралові також було дозволено ввезти 10 ящиків будь-яких інших спецій без мита. Прянощі у той час були рідкістю в Європі й користувалися великим попитом. Хоча подорож була надзвичайно небезпечною, Кабрал мав шанс стати дуже багатою людиною, у разі благополучного повернення до Португалії з вантажем.
Відправлення та відкриття Бразилії
Флотилія з 13-ти кораблів під командуванням 32-річного Кабрала відпливла з Лісабона опівдні 9 березня 1500 року. Напередодні відбулася врочиста церемонія проводів, що включала месу та святкові заходи, які відвідала величезна кількість народу, зокрема король і його придворні. Вранці 14 березня флотилія обминула один з Канарських островів, Гран-Канарію. Потім вона попрямувала до — португальської колонії на узбережжі Західної Африки, — куди прибула 22 березня. Наступного дня судно під командуванням , зі 150-ма членами екіпажу на борту, безслідно зникло. 9 квітня флотилія перетнула екватор і, додержуючись навігаційної техніки, відомої як «волта-ду-мар» (), максимально віддалялась від африканського материка далеко на захід. 21 квітня моряки помітили водорості, що змусило їх припустити, що вони наближаються до узбережжя. Догадка підтвердилася наступного дня, у середу 22 квітня, о 15:00, коли флотилія кинула якір біля місця, розташованого на східному узбережжі сучасної Бразилії, яке Кабрал назвав (; оскільки тоді був великодній тиждень).