У лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інших представників ЛГБТ+ в Україні може виникати більше соціальних, правових, загальних державно-політичних проблем, ніж у гетеросексуальних осіб або осіб, які мають більш звичну гендерну ідентичність в українському суспільстві.
Одностатеві сексуальні стосунки між особами, що досягли віку згоди, в приватних умовах є законними в Україні, але основні соціальні установи та українці часто описують їх нетерпимо, негативно ставлячись до ЛГБТ+ і їхніх домашніх господарств чи бізнес-установ, очолюваних одностатевими парами, які не мають законодавчого права на будь-який із заходів правового захисту, доступний для різностатевих пар.
Українська ЛГБТ-спільнота поступово стає політично помітнішою і організованішою. 2011 року в декларації Генеральної Асамблеї ООН про права ЛГБТ Україна була єдиною східнослов'янською країною, яка висловила свою підтримку. Наприкінці 2022 року парламент одноголосно схвалив законопроєкт про регулювання мас-медіа, який забороняє ворожнечу та підбурювання на основі сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
27 листопада 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт про зареєстровані партнерства.
14 травня 2025 року уряд схвалив дорожню карту під час вступу до ЄС, зокрема пункт 3.11 передбачає розробку та прийняття закону, що визначає правовий статус реєстрованих партнерств для одностатевих пар.
25 лютого 2026 року Верховний Суд у справі Кіся та Левчука ухвалив знакове рішення, яке підтвердило юридичний факт наявності шлюбних відносин між представниками однієї статі.
Історія У той час як у державах Західної Європи гомосексуальність каралася смертю через спалення, законодавство Київської Русі та Великого князівства Литовського були набагато м'якшими; невідомо жодного окремого випадку страти через сексуальну орієнтацію. Максимальним покаранням у Київському князівстві та Королівстві Руському були церковний піст, відлучення від церкви, молитва та обов'язкове покаянняО содомском грехе // Стоглав. — СПб.: Д. Е. Кожанчиков, 1863. — С. 109—110. — 312Кон, 2003, с. 320—322Хили, 2008, с. 96—99, 356—374..
У часи Запорізької Січі гомосексуальних людей втоптували кіньми в землю, бо вважалося що це явище від диявола і суперечать християнським нормам.
З огляду на те, що у XVI-XVIII століттях більшість територій, населених українцями, перебували під контролем різних держав, на відповідних територіях діяли різні закони. На заході Україні, що тоді входив до складу Речі Посполитої, людей негетеросексуальної орієнтації здебільшого обезголовлювали та публічно вішали; на сході (Гетьманщина), яка тоді перебувала під протекторатом Московії та пізніше Російської імперії, їх саджали на палю або відправляли на каторгу до Сибіру; на півдні, який тоді перебував під владою Кримського ханства та Османської імперії, негетеросексуальних людей жорстоко вбивали або кастрували.
В українському селі XIX століття популярність набуло так зване секеляння (мастурбація) серед підлітків, зокрема гомосексуальне.
Після Лютневої революції та здобуття Українською Народною Республікою (УНР) автономії в 1917 році та проголошення незалежності в 1918 році всі закони Російської імперії були скасовані, включно зі статтею, що карала за гомосексуальність. За часів УНР гомосексуальні стосунки були легальними, але становище цієї групи населення публічно не обговорювалося політиками того часу.
Після Жовтневого перевороту більшовики скасували всі закони Російської імперії, зокрема й статтю про «мужолозтво». 1922 року ця стаття не ввійшла до першого радянського кримінального кодексу під приводом рівності прав. І багато представників ЛГБТ-спільноти сприйняли це з ентузіазмом, сподіваючись, що нова влада ставитиметься до них терпимо. Проте ставлення радянської влади до представників ЛГБТ все ще не було толерантним. Чекісти встановлювали над гей-салонами приховане спостереження, деяких представників судили за статтею про «контрреволюцію».
15 вересня 1933 року заступник голови ОДПУ Генріх Ягода доповів Йосипу Сталіну про розкриття «змови спільноти гомосексуалістів» у Москві, Ленінграді, Харкові, який на той момент був столицею Української РСР, у Києві та інших містах, у різних республіках. Як вказував Ягода в пояснювальній записці, «змовники займалися створенням мережі салонів та інших організованих формувань з подальшим перетворенням цих об'єднань на прямі шпигунські осередки»Игорь Кон. Лики и маски однополой любви: лунный свет на зареДэн Хили. Гомосексуальное влечение в революционной России: регулирование сексуально-гендерного диссидентства = Homosexual Desire in Revolutionary Russia: The Regulation of Sexual and Gender Dissent / науч. ред. Л. В. Бессмертных, Ю. А. Михайлов, пер. с англ. Т. Ю. Логачева, В. И. Новиков. — Москва: НИЦ «Ладомир», 2008. — 624 с. — (Русская потаенная литература). — 1000 экз.. Сталін доручив «показово покарати покидьків», а до законодавства запровадити відповідну керівну постанову. На першому етапі репресій заарештували приблизно 130 осіб, які під тортурами дали потрібні зізнання, а 17 грудня 1933 року Президія Центрального виконавчого комітету СРСР ухвалила поширення кримінальної відповідальністі на «мужолозтво». За добровільний статевий акт між двома чоловіками засуджували терміном від 3 до 5 років таборів, а за одностатевий акт із застосуванням насильства— від 5 до 8.
Після смерті Сталіна та хрущовської відлиги політика СРСР щодо геїв суттєво не змінилася.
Кримінальний кодекс УРСР забороняв одностатеву сексуальність. Багато представників ЛГБТ були ув'язнені або запроторені в психіатричні лікарні, де їх, як і всіх інших, хто не вписувався в стандарти системи, роками катували. Цю статтю відмінили лише з відновленням незалежності України. 1991 року закон було переглянуто з метою захисту прав на недоторканність приватного життя громадян України. Після перегляду закон стосується тільки одностатевої сексуальної діяльності. Якщо мова йде про проституцію, порушенням норм суспільної моралі вважається заняття нею особами, які не досягли встановленого законом віку згоди або займаються нею недобровільно чи внаслідок суспільної поведінки.
Трансгендерність зазвичай асоціювалась із гомосексуальністю і заборонялась. 1996 року уряд України переглянув закони щодо гендерної ідентичності, щоб забезпечити, в рамках медичного висновку, хірургічну зміну статі та нову ідентифікацію особистості.
Сучасність
Російсько-українська війна
Ситуація з правами ЛГБТ (як і з правами усіх людей) на окупованих територіях набагато гірша.
У тимчасово окупованому Росією Криму місцеві представники ЛГБТ переслідуються владою колаборантів. Утиск іде головним чином через «законодавство» РФ. В.о. «голови республіки» Сергій Аксьонов заявив, що «жодних гей-парадів не дозволить», а будь-які ЛГБТ-акції будуть розігнані «самообороною» та поліцією. Слід зазначити, що Крим та, зокрема, кримський курорт Сімеїз ще з радянських часів був відомим гей-курортом для усіх країн пострадянського простору.
Лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери та інші квір-люди скаржаться щодо збільшення нападів на них на території терористичних ДНР та ЛНР.
Сім'я і шлюб
Одностатеві шлюби в Україні не мають юридичного визнання.
27 листопада 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС) 2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції, застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств.
14 травня 2025 року уряд схвалив дорожню карту під час вступу до ЄС, зокрема пунктом 3.11 передбачено розробку та прийняття закону, що визначає правовий статус реєстрованих партнерств з терміном виконання у III кварталі 2025 року та антидискримінаційне законодавство з адміністративною та кримінальною відповідальностями.
Деснянський районний суд міста Києва визнав «існування фактичних шлюбних відносин» між двома українськими чоловіками 10 червня 2025 року, що стало першим таким рішенням для України. 25 лютого 2026 року Верховний Суд вперше в історії українського судочинства ухвалив остаточне рішення, яке підтверджує факт наявності шлюбних відносин між представниками однієї статі, залишивши без змін постанову нижчого суду, що офіційно визнав двох чоловіків сім'єю.
22 січня 2026 року Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та велика група законодавців подали до Верховної Ради України проєкт Цивільного кодексу України. Він вносить зміни, які визначають сім'ю як співжиття чоловіка та жінки, а також включає положення про автоматичне анулювання шлюбу, якщо один з подружжя здійснює законну зміну статі. Голова Верховної Ради назвав пропозицію «сучасною та європейською». Якщо його буде прийнято, новий Цивільний кодекс де-факто заборонить одностатеві партнерства та де-юре українську судову практику щодо «фактичних шлюбних відносин» між одностатевими парами.
Своє застереження щодо проєкту нового Цивільного кодексу щодо прав одностатевих пар висловила також Європейська комісія“Точка Опори ЮА” та ЛГБТ-військові звернулися до Єврокомісії через новий Цивільний кодекс: що їм відповіли? ➜ ZMINA.
12 березня 2026 року у своєму листі Міністерство юстиції України виступило з критикою шостої книги «Право сімейне» проєкту Цивільного кодексу України. Відомство зазначило, що повне виключення з проєкту ЦК питання правового визнання та захисту одностатевих пар суперечить євроінтеграції та вступу України до ЄС. Мін'юст наголосив, що ігнорування цього аспекту порушує позитивні зобов'язання держави за статтями 8 та 14 Європейської конвенції з прав людини, а також блокує виконання рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України». Крім того, у міністерстві попередили, що відсутність у кодексі базового підґрунтя для інституту реєстрованих партнерств нівелює відповідні законопроєкти (№ 9103 та № 12252) і ставить під загрозу виконання урядової Дорожньої карти з питань верховенства права, яка є базовою передумовою для відкриття офіційних переговорів про вступ України до ЄС.Лист Міністерства юстиції до Верховної Ради щодо проєкту нового Цивільного кодексу (законопроєкт №14394). Сторінки 172-174Уряд Свириденко просуває одностатеві партнерства: аналіз листа Мін’юсту до Верховної Ради | Всі разом!
Дискримінація та переслідування
25 вересня 2016 року європейські дослідження виявили, що українці показують більш високий рівень гомофобії, ніж албанці та італійці, підтверджуючи центральну роль культурних відмінностей в гомофобних настроях. Рівень гомофобії HS (homophoby scale) усереднений в Італії становив 22.26 ± 16.73 згідно з дослідженнями, в Албанії 38.15 ± 17.28, в Україні 59.18 ± 16.23Cross-cultural and socio-demographic correlates of homophobic attitude among university students in three European countries, Legal Journal of Endocrinological Investigation.
В Україні немає антидискримінаційного закону, що охоплював би сексуальні орієнтації або гендерну ідентичність, конституція забороняє юридичне визнання одностатевих шлюбів. 4 серпня 2025 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації. Законопроєкт пропонує оновити адміністративне та кримінальне законодавство, і до наявних 16 ознак в Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» додати ще чотири: національне походження, стан здоров’я, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.Законопроєкт № 13597: в Україні хочуть оновити підхід до відповідальності за дискримінацію ➜ ZMINA