Радянські фронти часів Другої світової війни

Радянські фронти часів Другої світової війни — вищі оперативно-стратегічні об'єднання збройних сил Радянського Союзу, що існували протягом усієї Другої світової війни. Призначалися для вирішення оперативно-стратегічних завдань на кількох операційних напрямках (іноді на одному стратегічному) континентального театру воєнних дій. Завдання виконували шляхом проведення фронтових операцій, як правило, у взаємодії з іншими фронтами, об'єднаннями й з'єднаннями різних видів збройних сил, що брали участь у стратегічній операції, а в деяких випадках і самостійно.

Фронт був вищим за рівнем оперативно-стратегічним об'єднанням, виключаючи 5 управлінь Головнокомандувань напрямків, створених у 1941 році, які не виправдали себе.

З точки зору організаційної, до складу фронтів, як правило, входило кілька армій, а також, в залежності від періоду війни, різні механізовані, танкові, авіаційні, артилерійські, саперні й інші з'єднання. Зазвичай стратегічні операції проводились силами декількох (двох-трьох і навіть чотирьох) фронтів і під час війни до 90 % наступальних і оборонних стратегічних операцій проведено за участю саме таких угруповань військ. Фронтові операції проводились силами одного фронту, іноді із залученням частини сил іншого фронту.

Історія З початком Другої світової війни у вересні 1939 року Радянський Союз взяв найактивнішу участь у більшості подій того часу. Вже у вересні 1939 у зв'язку з окупацією Західної України та Західної Білорусі в системі управління радянськими збройними силами створюються фронти, які були найважливішою ланкою військового управління на цей період.

З 11 вересня 1939 року в контексті підготовки до вторгнення до Польщі були сформовані Білоруський і Український фронти, управління яких були утворені й розгорнуті на базі БОВО і КОВО.

Фронтові управління створювалися ще двічі до початку вторгнення німецького Вермахту у червні 1941 року. Вперше це сталося на початку 1940 року, коли у війні з Фінляндією був створений Північно-Західний фронт. Вдруге, перед початком радянського вторгнення до Бессарабії та Буковини був утворений Південний фронт.

Німецько-радянська війна 22 червня 1941 року з початком німецько-радянської війни Червоною армією на базі управлінь 4 західних прикордонних округів були розгорнуті управління Північно-Західного, Західного, Південно-Західного фронтів і 9-ї окремої армії, через 2 дні до них додався Північний фронт, а ще через день — Південний.

До кінця 1941 до існуючих 6 фронтових управлінь додалося ще 7 (управління Карельського, Волховського, Калінінського, Брянського — створювався двічі, Кавказького — надалі Кримського, Закавказького і Забайкальського фронтів), не рахуючи розформованих управлінь Резервного і Центрального фронтів і перейменування Північного фронту в Ленінградський. В 1942 цей процес продовжився, і до листопада 1942 кількість фронтових управлінь досягла 15, навіть враховуючи розформування управлінь Південного, Кримського, Північно-Кавказького фронтів. Причому поділ Сталінградського фронту на 2 (був створений Південно-Східний) виявився, як з'ясувалося згодом, помилковим, і це довелося виправляти через місяць. Те ж саме відбулося з Волховським фронтом, з якого сформували Волховську групу військ Ленінградського фронту, повернувши їй статус фронту 2 місяці по тому. З розформованих Південного і Північно-Кавказького фронтів створили Північну групу військ Закавказького фронту, розділену на 2 групи військ.

Залежно від стратегічної обстановки, що складалася, окремі фронтові об'єднання розформовувалися, інші створювалися знову, деякі перейменовувалися. Так, Брянський фронт формувався та створювався знову 3 рази. 12 липня 1942 було розформовано управління Південно-Західного фронту, а його війська увійшли до складу створеного Сталінградського фронту. 7 серпня 1942 Сталінградський фронт був розділений на два: власне Сталінградський і Південно-Східний, але вже 10 серпня 1942 Сталінградський фронт, залишаючись під своєю назвою, був підпорядкований Південно-Східному фронту. 28 вересня 1942 Сталінградський фронт був перейменований у Донський, а Південно-Східний став Сталінградським.

Восени 1943 процес перейменувань фронтів отримав подальший розвиток, коли з'явилися номерні фронти: 1-4-й Українські, 1-3-й Прибалтійські, весною 1944 — 1-3-й Білоруські. Були ліквідовані Північно-Кавказький та Північно-Західний фронти, в лютому 1944 р — Волховський, а в травні, після вигнання нацистських окупантів з Криму — 4-й Український. Причому ліквідація Волховського фронту знову, як і навесні 1942 року, була помилковою, оскільки через 2 місяці довелося створювати на цьому ж напрямку 3-й Прибалтійський фронт. А 1-й і 2-й Білоруські фронти за зимову кампанію 1943—1944 двічі перейменовували та розформовувалися.

У зв'язку з різким скороченням фронту бойових дій восени 1944 ліквідуються Карельський і 3-й Прибалтійський фронти, але відтворюється у серпні 4-й Український. У лютому — квітні 1945 ліквідуються й Прибалтійські фронти, причому 1-й у лютому став Земландською групою військ 3-го Білоруського фронту.

Загальна чисельність фронтів стала зменшуватися і до кінця війни складала 8 фронтів (Ленінградський, 1-й, 2-й і 3-й Білоруські, 1-й, 2-й, 3-й і 4-й Українські). Це було обумовлено і скороченням протяжності лінії фронту, і набуттям воєначальниками досвіду керівництва більшими за своїм складом фронтовими об'єднаннями.

Всього за час німецько-радянської війни з 22 червня 1941 по 9 травня 1945, не рахуючи управлінь фронтів ППО, було створено 5 управлінь напрямів і 24 управління фронтів (з урахуванням різних перейменувань, включаючи Московську зону оборони), з них лише 3 не взяли участі в боях на німецько-радянському фронті (у тому числі Далекосхідний довоєнного формування), а Закавказький брав участь у боях менше року лише частиною сил.

Фронти, залежно від виконуваних завдань, мали відповідний склад, який сильно розрізнявся. Так, наприклад, Карельський фронт півроку, з осені 1941 мав на всьому своєму 500-км протязі оборони всього одну армію (14-ту), три оперативних групи й оперативно підпорядкований Північний флот. Брянський фронт у листопаді 1941 мав 3-тю, 13-ту армії, Північно-Західний взимку 1942 протягом 2 місяців мав лише 2 армії (11-ту, 34-ту), так само, як 3-й Український восени 1944 57-му і 37-му (не рахуючи 17-ту повітряну), причому 37-ма, яка перебувала в Болгарії, в боях участі не брала.

Рекордсменом за кількістю армій і окремих корпусів, що входили до його складу, був 1-й Білоруський фронт, який напередодні операції «Багратіон» мав 13 армій (включаючи 2 повітряні й 1 танкову), 3 кавалерійських, 4 танкових і 1 механізований корпуси. Таку ж кількість армій, включаючи лише одну повітряну, мав узимку 1942/43 року Західний фронт, так само, як і 1-й Український при проведенні Берлінської операції (10 загальновійськових, 1 повітряна, 2 танкових армії, 1 кавалерійський, 3 танкових, 1 механізований корпуси).

До складу фронтів уходили не тільки загальновійськові армії, окремі корпуси, дивізії й бригади, також зрідка створювалися оперативні групи, склад яких сильно розрізнявся та міг бути прирівняний, як до армії, так і до дивізії. Основу військ усіх фронтів становили стрілецькі з'єднання і, крім того, кожному фронту придавалися на посилення різні з'єднання і частини Резерву ВГК — танкові, кавалерійські, артилерійські, інженерні, зв'язку, дорожні, залізничні та автомобільні.

Для першого періоду війни характерна часта зміна командування фронтів, причому деякі з командувачів ставали на чолі фронтів не одного разу. Вибуття командувачів відбувалося, як правило, з організаційних причин, хоча 5 з них загинули — генерали армії М. Ф. Ватутін і І. Д. Черняховський, генерал-полковник М. П. Кирпонос і колишній командувач Далекосхідним фронтом генерал армії Й. Р. Апанасенко, що знаходиться на стажуванні в діючій армії, був репресований генерал армії Д. Г. Павлов. Двома фронтами одночасно командували за сумісництвом Маршал Радянського Союзу Л. А. Говоров (Ленінградським і 2-м Прибалтійським) і генерал-полковник А. І. Єрьоменко (Сталінградським і Південно-Східним).

Фронти під час вторгнення до Польщі

Білоруський фронт Сформований зЧас існуванняБойовий шлях (битви та операції)СкладПодальша доляКомандувачі Оборонні Наступальні Білоруський фронт Білоруський особливий військовий округ 11 вересня — 14 листопада 1939 Не брав участі Польський похід 3-тя, 4-та, 10-та, 11-та ЗА перетворений на Білоруський особливий військовий округ М. П. Ковальов

Український фронт Сформований зЧас існуванняБойовий шлях (битви та операції)СкладПодальша доляКомандувачі Оборонні Наступальні Український фронт Київський особливий військовий округ 11 вересня — 14 листопада 1939 Не брав участі Польський похід Шепетівська АГр, Волочиська АГр, Кам'янець-Подільська АГр, Одеська АГр, Північна АГр, Південна АГр, Східна АГр, Кавалерійська АГр, 5-та, 6-та, 12-та, 13-та ЗА перетворений на Київський особливий військовий округ С. К. Тимошенко

Фронти у Радянсько-фінській війні

Північно-Західний фронт Сформований зЧас існуванняБойовий шлях (битви та операції)СкладПодальша доляКомандувачі Оборонні Наступальні Північно-Західний фронт Ленінградський військовий округ 7 січня — 13 березня 1940 Не брав участі Радянсько-фінська війна 7-ма, 8-ма, 9-та, 13-та, 14-та, 15-та ЗА перетворений на Ленінградський військовий округ С. К. Тимошенко

Фронти Сухопутних військ у Бесарабсько-буковинському поході

Південний фронт Сформований зЧас існуванняБойовий шлях (битви та операції)СкладПодальша доляКомандувачі Оборонні Наступальні Південний фронт Київський особливий військовий округ9-та армія 9 червня — 9 липня 1940 Не брав участі Бессарабсько-буковинський похід 5-та, 9-та, 12-та ЗА перетворений на Київський особливий військовий округ Г. К. Жуков

Фронти Сухопутних військ з 1941 до 1945 роки (Німецько-радянська війна)

Білоруський фронт Сформований зЧас існуванняБойовий шлях (битви та операції)СкладПодальша доляКомандувачі Оборонні Наступальні Білоруський фронт 1-го формування Центральний фронт (2ф) 20 жовтня 1943 — 24 лютого 1944 Не брав участі Гомельсько-Речицька; Калинковицько-Мозирська 3-тя, 10-та, 11-та, 48-ма, 50-та, 61-ша, 63-тя, 65-та ЗА 16-та ПА перейменований на 1-й Білоруський фронт (1ф) К. К. Рокоссовський Білоруський фронт 2-го формування 1-й Білоруський фронт (1ф) 5 — 16 квітня 1944 Не брав участі Рогачевсько-Жлобинська 3-тя, 47-ма, 48-ма, 61-ша, 69-та, 70-та ЗА 16-та ПА Дніпровська флотилія перейменований на 1-й Білоруський фронт (1ф) К. К. Рокоссовський

1-й Білоруський фронт Сформований зЧас існуванняБойовий шлях (битви та операції)СкладПодальша доляКомандувачі Оборонні Наступальні 1-й Білоруський фронт 1-го формування Білоруський фронт 1-го формування 24 лютого — 5 квітня 1944 Не брав участі Рогачевсько-Жлобинська 3-тя, 10-та, 48-ма, 50-та, 61-ша, 65-та ЗА 16-та ПА перейменований на Білоруський фронт 2-го формування К. К. Рокоссовський 1-й Білоруський фронт 2-го формування Білоруський фронт 2-го формування 16 квітня 1944 — 10 червня 1945 Не брав участі «Багратіон» → Бобруйська → Люблін-Берестейська; Вісло-Одерська → Варшавсько-Познанська; Східно-Померанська; Берлінська → Зеєловсько-Берлінська → Котбус-Потсдамська → Штремберг-Торгауська 8-ма гв. А, 3-тя УдА, 5-та УдА, 3-тя, 10-та, 28-ма, 33-тя, 47-ма, 48-ма, 50-та, 61-ша, 65-та, 69-та, 70-та ЗА 1-ша А (ВП) 1-ша гв. ТА, 2-га гв. ТА, 2-га ТА 6-та ПА, 16-та ПА Дніпровська флотилія переформований на Група радянських окупаційних військ у Німеччині К. К. Рокоссовський Г. К. Жуков

2-й Білоруський фронт