Лодина () — село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Колишнє бойківське село. Населення — (2011).
Розташування Лодина знаходиться за 4 км на північ від адміністративного центру ґміни Устрик-Долішніх і за 76 км на південний схід від адміністративного центру воєводства Ряшева, за 6 км від державного кордону з Україною.
Лодина лежить на північ від Берегів Долішніх за 7 км від Устрік у долині річки Лодинки та її притоки Унячки.
Село знаходиться на висоті 450-460 метрів над рівнем моря.
Від заходу над Лодиною височіють мальовничі гори: Кам'яна Ляворта (769 м), Великий Король (726 м), Діл (762 м); зі сходу – Кичера (632 м) і Брусний (542); з півдня – Береги (635 м) – найвища точка лісистих Черенін. Гори вкриті буково-хвойними лісами і славляться невичерпними джерелами гірських вод, нафтовими родовищами, пасовиськами, багатою флорою і фауною.
Лодина умовно поділена на частини (мікрорайони): Луг, Кульбак, Чверті, Лази, Бавковиця, За рікою, Під долиною, Коло Блажка, Коло церкви, Млака, Коло бурихи, Під горбком. У розмовах про когось обов'язково уточнювалося прізвище з районом проживання: Яцинич Степан із Чвертий, Яцинич Павло з Під горбка, Яцинич Юрко з Млаки, Юристовський Василь з Кульбака, Фенцик Василь з Лугу і т. д.
Так само розрізнялися поодинокі частини піль, городів, неужитків: Ровень, Вили, Горб, Лука Івасіва, Лука Петречкова, Лука Савчикова, Згарисько, Придаток, Грушка, Потічки, Під верхом, На верху, Косів, На щобі, Бавковиця, Ковальчиків потік, Грабники, Жбир, Махників берег, На Ділу, Мірки, Качмарйово, Під циглами, Гелів горб, На ксьондзовім, Під Тирйохою, На лісничівці.
Навколишні ліси розрізнялися: На Сенькові, в Дубах, Тирйоха, 13-й, 18-й, 19-й сектори, Бережанська яма, Замси, Сернів потік, Буковий ліс.
Назва У 1977—1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Ленґі.
Історія Село існувало ще у давньоруські часи.Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340- 1650, Wrocław 1962 Цей західний край української землі згадується також у «Повісті минулих літ». Це говорить про те, що українці є тут автохтонами (корінними).
Перші поселення в Лодині і Берегах Долішніх відносяться до 1532 року.
Лодина – типове бойківське село з довгими будинками, в яких під спільним дахом розміщувалися житлові й господарські приміщення. У 30-х роках XX ст. в селі побудовано понад десять сучасних цегляних і дерев'яних будинків покритих бляхою і ґонтами, з окремими господарськими будівлями.
Закріпачене в 1555 р. за волоським правом. Входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1882 році село належало до Ліського повіту, у селі нараховувалося 515 мешканців, всі — греко-католики.
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. входило до складу ґміни Устрики-Долішні.
На 01.01.1939 в селі було 910 жителів, з них 850 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів і 30 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 43..
З 1939 до 1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області. В 1951 р. в рамках договору обміну територіями все українське населення насильно переселено, більшість (147 родин) — у село Зміївка Бериславський район Херсонської області до колгоспу ім. Молотова.Кляшторна Н. О. Акція-51. Останні свідки. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. — 232 с.: іл. ISBN 966-7151-67-0 — с. 193.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Церква У 1589 р. в Лодині вже була церква. Наступну збудовано в 1740 р. на новому місці.
У 1862 р. збудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, належала до парафії Береги Долішні Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Тут у 1914 та в 1916-1919 рр. служив о. Михайло Зубрицький.
Після виселення українців перетворена на склад деревного вугілля. В 1971 р. віддана римо-католикам. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії.
Поруч із церквою в 1911 р. збудована мурована дзвіниця, з двома дзвонами.
Примітки
Посилання