Під час роботи в забрудненій атмосфері для захисту здоров'я працівників часто використовують засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) — респіратори. Для надійного захисту здоров'я, вибраний респіратор за своїми захисними властивостями повинен відповідати ступеню забрудненості повітря. Для вибору таких достатньо надійних респіраторів в промислово-розвинених країнах, де реєструються професійні захворювання і в яких роботодавець несе відповідальність за ушкодження здоров'я робітників, розроблено стандарти з охорони праці до вимог по вибору ЗІЗОД, див. Законодавче регулювання вибору та організації застосування респіраторів. У цих стандартах для оцінки того, підходить респіратор для використання, або не підходить, застосовується (як один із критеріїв для визначення необхідної надійності) здатність робітника самостійно покинути забруднену атмосферу без ризику для життя та здоров'я у разі відмови ЗІЗОД. Тобто — чи може короткочасне вдихання забрудненого повітря загрожувати життю або призвести до незворотного погіршення здоров'я.

Вступ Значення концентрацій шкідливих речовин, які миттєво-небезпечні для життя чи здоров'я, стали використовуватися Національним інститутом охорони праці (NIOSH) як показники для вибору достатньо надійного респіратора, з середини 1970-х. Для обґрунтування вибору значень цих концентрацій стосовно різних шкідливих речовин, було зібрано інформацію з різних джерел, що використовувалися Інститутом під час первісної розробки таких концентрацій для 387 шкідливих речовин. Крім того, Інститут продовжує збирати, зберігати і переглядати інформацію та методики, які стосуються вже розроблених значень концентрацій (коли це доречно), і розробляє нові значення миттєво-небезпечних концентрацій.

Історія питання Обговорення того, як використовувати респіратори, коли забрудненість повітря миттєво-небезпечна для життя чи здоров'я (Immediately Dangerous to Life or Health concentration, IDLH), почалося принаймні з початку 1940-х. Нижче цитується бюлетень Мінпраці США: «Випадки, коли потрібне використання респіраторів, можна розділити на два види: (1) не-небезпечні, і (2) небезпечні. Безпечні випадки — це ті, коли забрудненість повітря не становить миттєву небезпеку для життя чи здоров'я, але створює сильний дискомфорт, призводить до появи захворювань, стійкого погіршення здоров'я або до смерті у разі тривалого або повторюваного впливу. А небезпечні випадки — це коли робітники піддаються або можуть зазнати впливу атмосфери, яка миттєво-небезпечна для життя чи здоров'я за відносно короткочасного впливу»[Yant 1944]

Управління з охорони праці (OSHA, в Мінпраці США) у власних документах (що стосуються роботи з небезпечними речовинами і реагування на надзвичайні події) визначає це так: «Повітряна концентрація будь-яких — токсичних, агресивних або задушливих речовин, яка створює миттєву небезпеку для життя, чи викликає незворотне погіршення здоров'я (або погіршення здоров'я з затримкою за часом), чи (може) перешкодити працівникові (самостійно) покинути небезпечну атмосферу» [29 CFR 1910.120] .

В стандартах Управління з охорони праці, що стосуються роботи в замкненому просторі, було дано таке визначення: «Будь-які умови, які створюють миттєву загрозу для життя, в тому числі — з затримкою за часом, або які можуть викликати незворотне погіршення здоров'я, чи здатні перешкодити робітникові (самостійно) покинути небезпечне місце. Зауваження: деякі шкідливі речовини (наприклад — фтористий водень і пари кадмію) можуть за короткочасного впливу завдати великої шкоди здоров'ю, яка — навіть за значного впливу — може виглядати незначною і не вимагає медичної допомоги, але здатна призвести до несподіваної смерті з затримкою на 12- 72 години після впливу. Постраждалий «почувається нормально» після припинення впливу та закінчення проявів короткочасних симптомів — аж поки не відбудеться погіршення стану або раптова смерть. Небезпечні концентрації таких речовин (також) стали вважати миттєво-небезпечними» [29 CFR 1910.146] .

У стандарті з охорони праці, який регулює вибір і організацію застосування респіраторів 29 CFR 1910.134(e) «Respiratory protection» // переклад (рус.), Управління вимагає, щоби під час проведення роботи в миттєво-небезпечній атмосфері, працівник використовував шланговий респіратор з примусовим нагнітанням повітря або автономний дихальний апарат, а також щоби він використовував страхувальну мотузку чи інші засоби, котрі дозволяють витягнути його з небезпечного місця, до того ж поруч повинна чергувати інша людина з відповідним рятувальним спорядженням.

Програма розробки стандартів з охорони праці, що регулюють роботу з шкідливими речовинами 1974 року, Інститут і Управління почали спільно розробляти стандарти з охорони праці відповідно до розділу 6 (b) Закону про охорону праці (Occupational Safety and Health Act of 1970) для тих шкідливих речовин, для яких було встановлено ГДК (повітря в зоні дихання — permissible exposure limit, PEL). Ця спільна робота дістала назву Standards Completion Program (SCP), і в ній брали участь співробітники різних підрозділів Інституту та Управління, а також з декількох інших організацій. Під час виконання цієї програми, було розроблено 387 проєктів стандартів для різних шкідливих речовин, і зібрана документація з технічною інформацією та рекомендаціями, які були потрібні для прийняття (офіційного, юридичного) нових стандартів з охорони праці. Хоча нові стандарти не були оприлюднені на той час, але зібрані відомості стали основою для (розробки) Вказівок щодо дотримання норм охорони праці у разі роботи зі шкідливими хімічними речовинами NIOSH / OSHA Occupational Health Guidelines for Chemical Hazards [NIOSH / OSHA 1981] .

В межах вибору достатньо ефективного респіратора для кожного з проєктів стандартів з охорони праці, було визначено значення миттєво-небезпечної концентрації. Показники цих концентрацій, встановлені під час виконання Програми розробки стандартів, ґрунтувалися на визначенні, яке було дано в 30 CFR 11.3 (t). Значення таких концентрацій встановлювали для того, щоби визначити ту концентрацію, за якої робітник може покинути небезпечне місце без ризику для життя і загрози незворотного погіршення здоров'я, якщо його ЗІЗОД вийде з ладу (наприклад — сорбент протигазного фільтру насититься, і станеться просочування, або якщо припиниться подавання повітря у шлангового респіратора), тобто концентрації, за перевищенні якої, можна використовувати тільки найнадійніші респіратори. Під час визначення того, чи зможе працівник покинути небезпечне середовище без ризику для життя і загрози незворотного погіршення здоров'я, враховували також і вплив на очі та подразнення органів дихання й інші шкідливі впливи (наприклад — дезорієнтацію, порушення координації рухів), здатні перешкодити евакуації. Хоча зазвичай для покидання небезпечного місця потрібно менше 30 хвилин, значення миттєво-небезпечної концентрації спиралися на ті наслідки впливу, які можуть статися у разі впливу протягом 30 хвилин — з запасом для безпеки. Але те, що ці концентрації встановили виходячи з 30-хвилинного впливу не означає, що робітник може залишатися на робочому місці після відмови респіратора хоч трохи довше, ніж це треба.

ВІН ПОВИНЕН ДОКЛАСТИ ВСІХ ЗУСИЛЬ ДЛЯ НЕГАЙНОЇ ЕВАКУАЦІЇ!

Значення цих концентрацій були визначені під час виконання програми розробки стандартів SCP індивідуально, з урахуванням наявних тоді відомостей про отруйність. У всіх випадках, коли це було можливо, для встановлення значень миттєво-небезпечних концентрацій використовували результати досліджень людей, які піддавалися короткочасному впливу. Але в більшості випадків, через відсутність інформації про людей, використовували дані про токсичність щодо впливу на тварин. Під час використання підсумків досліджень токсичності за короткочасного (0.5-4 години) впливу на тварин, коли це було єдиним джерелом інформації, брали найменшу концентрацію, за якої спостерігалися смерть або незворотне погіршення здоров'я у тварин будь-якого виду. Для використання значень летальної дози для тварин, миттєво-небезпечну концентрацію визначали на основі еквівалентного впливу на робітника вагою 70 кг з витратою 10 м.куб. повітря.

Оскільки дані про хронічні прояви можуть бути слабко пов'язані з гострими отруєннями, ці дані використовували для визначення миттєво-небезпечної концентрації тільки тоді, коли даних про гострі отруєння не було взагалі, і лише з урахуванням думки досвідчених спеціалістів. В деяких випадках, за відсутності придатної інформації про отруйність стосовно впливу на людей та тварин, для визначення значень миттєво-небезпечної концентрації, застосовували наявні свідчення про інші отруйні речовини зі схожими токсичними ефектами— за подобою.

Обговорення вихідних значень миттєво-небезпечних концентрацій Обґрунтування всіх 387 значень миттєво-небезпечних концентрацій, розроблених під час виконання програми SCP, були вивчені і опрацьовані. Також були внесені всі ті посилання на джерела інформації, на які посилалися в SCP, а в багатьох випадках наводилися тільки вторинні джерела, і до них додали посилання на первинні джерела. Коли це було можливо, для перевірки інформації, на яку посилалися, були отримані посилання і на вторинні, і на первинні джерела. Але в кількох випадках такі вихідні джерела, як наприклад, приватне листування і повідомлення іноземних фахівців, не були встановлені.

Програма SCP охоплювала 387 шкідливих речовин, але миттєво-небезпечні концентрації були визначені не для всіх із них. Наявна на тоді інформація про 40 речовин (наприклад — ДДТ і трифенілфосфін), не дозволяла визначити, за якого рівня концентрації починаються гострі ефекти, або коли робітник не може покинути небезпечне місце (за 30-хвилинного впливу). У цих випадках замість значень концентрації, позначали «немає даних». Під час вибору відповідного респіратора для захисту від усіх цих речовин, використовували тільки коефіцієнти захисту. Для деяких речовин (наприклад — дим міді, тетрил) на підставі думки фахівців, значення очікуваного коефіцієнта захисту 2000, помножене на ГДК, було взято як «гранична концентрація», у разі перевищення якої можна було застосовувати лише «найнадійніші» респіратори. Але для більшості аерозолів, для яких не було відомостей стосовно визначення миттєво-небезпечної концентрації (наприклад — для фербама / ferbam і для оливового туману) використання очікуваного коефіцієнта захисту 2000 призвело до того, що вийшла концентрація, яка навряд-чи могла зустрітись у виробничих умовах. Крім того, вплив шкідливих речовин за концентрації вище 500 ГДК для багатьох аерозолів був таким, що заважав зору. Через це в межах програми SCP і під час перегляду значень миттєво-небезпечних концентрацій для таких аерозолів, вирішили, що за концентрації понад 500 ГДК, можна використовувати суто найнадійніші респіратори.

Під час виконання програми SCP, значення миттєво-небезпечних концентрацій було встановлено для 22 речовин (наприклад — для бромоформу і для оксиду кальцію) через недостатню кількість потрібних даних про отруйність, отже замість значень цієї концентрації вказували «невідомо». Для більшості з цих речовин на підставі думки фахівців була встановлена концентрація, за перевищення якої, можна було застосовувати лише «найнадійніші» респіратори. Ці концентрації перевищували відповідні ГДК в 10 - 2000 разів, залежно від речовини. Ще у 10 речовин (наприклад — н-пентан і етиловий ефір) було встановлено тільки те, що миттєво-небезпечна концентрація перевищує нижню межу порогу впливу (lower explosive limits (LELs)). Через це, така нижня межа порогу впливу і була обрана як миттєво-небезпечна концентрація. В проєктах стандартів з охорони праці під час роботи з цими шкідливими речовинами у разі концентрації, більшій за нижню межу порогу впливу, дозволяли використовувати лише «найнадійніші» респіратори.