Прові́нції Португа́лії — адміністративно-територіальні одиниці Португалії до запровадження сучасного адміністративного поділу Португалії
Античність Перші провінції на території Португалії були встановлені в часи Римського панування на Піренейському півострові. Між 27 і 13 роками до н. е. римляни поділили його на три частини — провінції Тарраконіка, Бетіка та ЛузітаніяJosé António Costa Ferreira (2005), p.21. Майбутня Португалія займала західні землі Тарраконіки та більшу частину Лузітанії. У добу імператора Діоклетіана зі складу Тарраконіки виокремили Карфагеніку та Галлецію. Північні португальські території опинилися в ГаллеціїJosé António Costa Ferreira (2005), p.22.
Римський адміністративний поділ з незначними змінами залишався у варварському Вестготському королівстві, яке на початок VIII століття підкорило всю територію Піренейського півострова. Землі майбутньої Португалії були поділені між вестготськими провінціями Галлеція на півночі та Лузітанія на півдні. Після мусульманського завоювання Іспанії вестготська держава була знищена, а терени Португалії потрапили в територіальне об'єднання Аль-Андалус. Мусульмани включили португальські землі до своїх провінцій Аль-Табр Аль-Адна (Нижня Марка) та Аль-Гарб (Захід).
Під час Реконкісти християнські держави Піренейського півострова наслідували римські та вестготські зразки, зберігаючи назви античних провінцій. Проте самі королівства поділялися на графства, які очолювали місцеві управителі — графи або князі. Їхні володіння так само ділилися на менші одиниці, де головували удільні місцеблюстителіJosé J.X. Sobral (11 August 2008). Португальське королівство виникло на основі Португальського графства (Портукале), що до своєї незалежності залежало від Леонського королівства.
Середньовіччя
З XV століття Королівство Португалія поділялося на 6 великих територіально-адміністративних одиниць. До кінця XVI століття вони називалися комарками (); згодом стали називати провінціями (). Загалом вони зберігалися в основі адміністративного поділу країни до ХІХ століття. З півночі на південь вони були такі:
Трансмонтана — північний схід; Дору-Міню — північний захід; Бейра — центр; Комарка Ештремадура (, , Естемадурська комарка) — узбережна, в межах річок Тежу й Дору на півдні; у XVI столітті північний кордон проходив на півдні річки Мондегу, а південний — по Тежу, охоплюючи Сетубалський півострів. Комарка Ентре-Тежу-і-Гуадіана (; Зарічна комарка, або Заріччя) — в межах річок Тежу на півночі й гір Калдейранських гір на півдні. Згодом перейменована на комарку Алентежу (, ; Затежжя, Транстагія). Королівство Алгарве () — від Калдейранських гір на півночі до океанського узбережжя на півдні. Завжди мало почесний титул «королівства», хоча управління в ньому здійснювалося на рівних з іншими комарками умовах.
Кожну з комарок очолював урядник, що називався тенент (, «намісник»; в англійській літературі — «лейтенант»). Він представляв королівську владу на місці, був адміністративним управителем і головним суддею. Згодом намісників називали старшими намісниками (), коррегедорами (, «виправниками»), комендантами, або військовими губернаторами ().
В середині 18 століття територію навколо Порту було виділено від Ентре-Доуру-і-Мінью та Бейра, утворивши таким чином Партіду-ду-Порту — військову одиницю під керівництвом власного військового губернатора. Проте ця одинця продовжувала входити до складу відповідних провінцій, у всіх інших відношеннях, крім військовихJosé J. X. Sobral, As Divisões Administrativas de Portugal, ao Longo dos Tempos, AUDACES.
Модерн 1832—1835 Після Ліберальної революції 1820 року королівський уряд отримав пропозиції від лібералів провести адміністративно-територіальну реформу. Планувалося поділити країну на адміністративні округи. Ці пропозиції не були реалізовані через протистояння з консерваторами-абсолютистамиAs divisões administrativas de Portugal, ao longo dos tempos.
1832 року, в ході Громадянської війни, ліберальний уряд у вигнанні на Азорських островах односторонньо проголосив адміністративно-територіальну реформу країни. Її автором був міністр Мозіню-да-Сілвейра. Реорганізація охоплювала усю португальську національну територію, в тому числі острови і заморські володіння. Португалія поділялася на 10 провінцій (префектур). Вони складалися з комарок (субпрефектур), а ті — з муніципалітетів. Провінції очолювали префекти, комарки — субпрефекти, муніципалітети — мери. Кожна адміністративна одиниця отримувала власну виборну раду. До традиційних провінцій додавалися нові: Дору (колишнє управління Порту), Азори і Мадейра.
Одночасно, в заморських територіях Португалії утворювалися провінції Гвінеї і Кабо-Верде, Анголи, Мозамбіку, Індії, Сан-Томе і Принсіпі, Східного Тимору і Макао. Вони отримали своїх префектів, виборні ради, і були рівноправними з провінціями метрополії.
1833 року провінцію Азори розділили на дві — Західну і Східну (через небажання острова Сан-Мігел підпорядковуватися острову Терсейрі). 1836 року після заснування Орти із Західної провінції виокремили Центральну.
Реформа набула чинності по всій країні лише 1834 року після перемоги лібералів у громадянській війні.
1835—1936 Однак, відразу у 1835 цей поділ було замінено поділом на адміністративні округи. Хоча основне розділення країни стало на округи, провінції 1832 були збережені, хоч і без власних органів, а лише як кластери округів для статистичних і регіональних цілей. Таке становище залишалося аж до 20 століття.
Отже, в континентальній частині і на островах, провінції 1832 виглядали так: Мінью Трансмонтана Дору Верхня Бейра Бейра-Байша Ештремадура Алентежу Алгарве Азори Мадейра
1936—1937
З самого початку існування Нової держави було запроваджено політику реорганізації країни, яка була передбачена Конституцією 1933. Континентальна частина країни мала бути розділена на регіональні автаркії, названі провінціями. Цей процес було завершено у 1936 році. Провінційний поділ базувався на дослідженнях географа Аморіна Жірау (), опублікованих між 1927-1930, що передбачали поділ континентальної частини Португалії на 13 «природних регіонів». Проте було утворено лише 11 провінцій, кожна з яких відповідала «природним регіонам» Аморіна Жірау, за винятком двох: «природні регіони» Траз-уж-Монтіш і Алту-Дору, Бейра-Алта і Бейра-Траншмонтана були об'єднані, відповідно, у провінцію Траз-уж-Монтіш і Алту-Дору і Бейра-Алта і Бейра-Траншмонтана. Паралельно поділу на провінції зберігався і поділ на адміністративні округи, границі яких не збігалися.
У 1959 році функції регіональних автаркій перейшли до адміністративних округів, при чому провінційні управи або жунти були замінені на окружні (). Провінції продовжували бути одиницями історичного і географічного значення, припинивши своє існування де-юре з прийняттям Конституції 1976.
Попри це, назви провінцій використовуються дотепер як у шкільних посібниках, так і в обіговій розмовній мові багатьох португальців. Виділяють такі провінції: Мінью Трансмонтана Берегове Дору Берегова Бейра Верхня Бейра Нижня Бейра Рібатежу Ештремадура Верхнє Алентежу Нижнє Алентежу Алгарве
У 1936-1976 територія Португалії офіційно ділилася на провінції, вживання історичних назв яких зберігається:
Алгарве () Верхнє Алентежу () Нижнє Алентежу () Верхня Бейра () Нижня Бейра () Берегова Бейра () Берегове Дору () Мінью () Рібатежу () Трансмонтана і Верхнє Дору () Ештремадура ()
Адміністративно-територіальний поділ Історичні провінції та острови Округи Площа(тисяч км)Населення(тисяч осіб, 1972)ЦентриМіньюВіана-ду-Каштелу 2,1246Віана-ду-КаштелуБрага 2,7610БрагаТрансмонтана і Верхнє ДоруВіла-Реал 4,2256Віла-РеалБраганса 6,5172БрагансаБерегове ДоруПорту2,31330ПортуВерхня БейраНижня БейраБерегова БейраВізеу5,0399ВізеуГуарда 5,5201ГуардаКаштелу-Бранку6,7245Каштелу-БранкуКоїмбра4,0396КоїмбраАвейру 2,7546АвейруЛейрія 3,5372ЛейріяРібатежу Сантарен6,7423СантаренЕштремадура Лісабон 2,81611ЛісабонСетубал 5,15487СетубалВерхнє Алентежу Евора 7,4173ЕвораПорталегрі5,9140ПорталегріБайшу-Алентежу Бежа 10,2194БежаАлгарве Фару 5,1261ФаруАзорські островиАнгра-ду-Ероішму0,784Ангра-ду-ЕроішмуОрта0,840ОртаПонта-Делгада 0,85155Понта-ДелгадаМадейра Фуншал0,8248Фуншал
Примітки
Посилання
As divisões administrativas de Portugal, ao longo dos tempos Victor de Sá. A reforma administrativa liberal que precedeu a de Mousinho da Silveira