Я́ків Ти́хонович Сі́рченко (, станція Ломуватка Анненського рудника, тепер смт. Луганської області — серпень , місто Київ) — український радянський діяч, журналіст, голова Комітету радіофікації і радіомовлення при Раді Міністрів УРСР. Член ЦК ЛКСМУ.
Життєпис Народився в родині шахтаря на Луганщині. У 1919—1923 роках — наймитував у заможних селян хутора Слюсарі Валківського повіту Харківської губернії. З 1923 до 1925 року був вихованцем дитячого будинку імені ВУЦВК у Харкові.
У 1925—1928 роках — студент робітничого факультету Київського інституту народного господарства. У 1928—1930 роках навчався спочатку в Київському інституті народного господарства, а з 1930 до 1931 року — в Київському інституті обліку і розподілу.
У 1931—1933 роках — аспірант Всеукраїнського науково-дослідного інституту економіки харчової промисловості в Києві. У 1933—1937 роках — викладач політекономії в Київських медичному і текстильному інститутах, старший науковий співробітник відділення Всесоюзного науково-дослідного інституту плодоовочевої промисловості.
У 1937 році — завідувач відділу політичного навчання Петровського районного комітету ЛКСМУ міста Києва.
У 1937—1938 роках — економіст-фінансист тресту «Плодоовоч» Народного комісаріату харчової промисловості УРСР у Києві.
У 1938—1939 роках — завідувач планового відділу, вчений секретар Українського науково-дослідного інституту зерна в Києві.
Член ВКП(б) з 1939 (чи 1940) року.
У 1939—1940 роках — інструктор, у 1940—1941 роках — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК ЛКСМУ.
У 1941 — листопаді 1943 року — відповідальний редактор газети «Комсомолець України», завідувач партійного і комсомольського відділу газети «Комуніст», редактор, завідувач відділу радіомовлення українською мовою (української редакції) Всесоюзного радіокомітету. З квітня 1943 року працював редактором редакції радіопередач для партизан України. З листопада 1943 по 1944 рік — голова Українського радіокомітету при РНК УРСР.
У 1944 — лютому 1949 року — голова Комітету з радіофікації і радіомовлення при Раді Народних Комісарів (Раді Міністрів) Української РСР.
У лютому 1949 — лютому 1950 року — помічник секретаря ЦК КП(б)У.
3 19 квітня 1950 по квітень 1953 року — голова Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР.
З квітня 1953 по серпень 1954 року — заступник міністра культури Української РСРhttp://gazeta.dt.ua/SOCIETY/kozhne_nove_stolittya_pochinaetsya_dumkoyu_i_slovom_skovorodi.html
З 11 серпня 1954 по травень 1959 року — керуючий справами Ради Міністрів УРСР
У травні 1959 — серпні 1964 року — заступник керуючого справами Ради Міністрів УРСР.
У серпні 1964 — серпні 1968 року — 1-й заступник голови Комітету із кінематографії при Раді Міністрів Української РСР.
Помер на початку серпня 1968 року.
Особовий фонд зберігається в ЦДАМЛМ УКРАЇНИ http://csam.archives.gov.ua/wp-content/uploads/2012/02/список_фондів-копия.pdf
Нагороди чотири ордени Трудового Червоного Прапора (26.02.1958,) орден Червоної Зірки (2.05.1945) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (.02.1968)
Примітки