Гідроша́хта — підприємство гірничої промисловості, де вугілля або інші корисні копалини добувають підземним способом із застосуванням засобів гідромеханізації.
Загальна інформація
Основні ланки гідрошахти:
підземні гірничі виробки та комплекс гідровидобутку; поверхнева збагачувальна фабрика, комплекс прояснення води системи замкненого водопостачання.
Як правило, джерело води — шахтний водовідлив; у період пуску гідрошахти він забезпечує накопичення у відстійниках та резервуарах необхідної кількості води, а в процесі експлуатації — заповнює її втрати.
У гідрошахтах застосовується високонапірне (до 16 МПа, операція відбійки), низьконапірне (для гідротранспорту гірничої маси та пилоподавлення) і змішане водопостачання.
Розрізнюють дві технологічні схеми водопостачання гідрошахти: центрально-замкнену і двоциклічну замкнену.
Центрально-замкнена схема передбачає централізоване постачання, як правило, високонапірною водою всіх шахтних водоспоживачів. При потребі в низьконапірній воді високонапірна вода подається в спеціальні понижувальні редуктори.
При двоциклічній замкненій схімі з поверхні подається тільки високонапірна вода, низьконапірна виділяється в камері гідропідйому шляхом згущення гідросуміші, що надходить із вибоїв гідрошахти і в спец. резервуарах-відстійниках.
Загальна технологічна схема роботи гідрошахти включає: подачу технологічної води в очисні і підготовчі вибої до гідромоніторів з допомогою високонапірних насосів, встановлених на поверхні; видачу гідросуміші самопливом із вибоїв жолобами в зумпф вуглесосної камери, а звідти — пульпопроводом на гравітаційне збагачення і зневоднення. Очисна виїмка вугілля в гідрошахтах ведеться гідромоніторами, механогідравлічними комбайнами в коротких лавах без кріплення очисного простору і довгих лавах — механізованими комплексами з гідротранспортом вугілля по лаві. Підготовчі гірничі виробки проходять по вугіллю, змішаним вибоєм з присічкою бічних порід або по породі.
Виділяють 3 основні групи технологічних схем проведення виробок:
1) із застосуванням гідравлічної відбійки; 2) буропідривних робіт і наступного гідрозмиву гірничої маси; 3) механогідравлічні і гідромеханічні способи.
Історія
Перша у світі дослідно-промислова гідрошахта побудована у 1939 в Україні, на Донбасі (трест «Орджонікідзевугілля»). В 90-х рр. ХХ ст. в Україні діяли 5 гідрошахт. До 1999 р. діяла гідрошахта Шахта «Піонер». За кордоном гідрошахти діють в Канаді («Балмер»), ФРН («Ганза»), Новій Зеландії («Стронгмен»), Китаї («Лінцятуо»), Японії («Сунагава»), Росії («Інська», «Ювілейна» на Кузбасі та ін.). Середня продуктивність праці на робітника по видобутку на гідрошахтах Донбасу — 60,2 т/місяць.
Див. також
Гідромеханізація підземна Свердловинний гідровидобуток
Література
Світлий Ю. Г., Білецький В. С.. Гідравлічний транспорт (монографія). — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 436 с. ISBN 978-966-317-038-1 Світлий Ю. Г., Круть О. А. Гідравлічний транспорт твердих матеріалів. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 268 с. ISBN 978-966-317-049-7 Sevim and G. Sharma, Comparative economic analysis of transportation systems in surface coal mines,International Journal of Surface Mining and Reclamation 5 (1) (1991), pp. 17–23. doi:10.1080/09208119108944282 Samanta and A.B. Samaddar, Underground mining slurry transportation viability, International Journal ofCoal Science & Technology. 6, 3 (2019), pp. 430–437. doi:10.1007/s40789-019-0257-2
Посилання