«Пластилінова ворона» — мультиплікаційний фільм 1981 року Олександра Татарського, його перша офіційна режисерська робота. Мультфільм включав три сюжети за віршами Олександра Кушнера «Про картини», Овсія Дріза «Гра» й Едуарда Успенського «А може, а може…».

Передісторія Свій перший особистий мультфільм молодому режисерові Татарському було дозволено створити як виняток за допомогу столичному московському телебаченню в розробці анімаційних заставок для Олімпіади в Москві 1980 рокуТатарский А. М. — chtoby-pomnili.com .

Техніка Частини «Про картини» і «Гра» становлять собою анімовані малюнки дітей мультстудії Центрального республіканського палацу піонерів м. КиєваЗгідно титрів у мультфільмі., а частина «А може, а може…» виконана технікою пластилінової анімації. Також усі частини містять фото- та відеовставки.

Сюжет

Про картини Мультфільм у пісенній формі розповідає про жанри картинного живопису: пейзаж, натюрморт і портрет.

Гра Ця частина мультфільму розповідає про дитячу гру з періодичним розплющенням і заплющенням очей. Усяк раз, розплющуючи очі, оповідач вражається якими-небудь новими побаченими деталями.

А може, а може… Пародія на байку Крилова «Ворона і Лисиця». Мультфільм розповідає про оповідача, який забув сюжет байки і намагається згадати його за ходом розповіді. Так, замість ворони з'являються то собака, то корова (й одного разу навіть бегемот), а замість лисиці — спочатку страус, а потім двірник. Спотворивши сюжет байки, оповідачі спотворили і її мораль: Не стойте и не прыгайте,Не пойте, не пляшитеТам, где идёт строительствоИли подвешен груз. Не стійте і не стрибайте,Не співайте, не танцюйтеТам, де йде будівництвоАбо підвішений вантаж. Також тут звучить «Футбольний марш» (00:07).

Звук, музика, голоси Пісня третьої частини мультфільму спочатку мала звучати звичайним темпом, проте під час запису Татарський не простежив хронометраж звуку, через що замість необхідних 5 хвилин для створеної анімації вийшло 8 хвилин. Режисер не знав, як бути; поки не мали рішення, записали і голоси. У монтажній Татарський випадково почув, як відновлювався грамофонний запис виступу Леніна: швидкість звучання була то швидше, то повільніше. Режисер поцікавився у реставратора, як це виходить. Технологія була проста: на тонвал котушкового магнітофону намотувалася ізоляційна стрічка, через що плівка подавалася на відтворювальну головку швидше, і темп звучання також прискорювався. Зрозумівши, що це може бути вирішення ситуації, Олександр Татарський, заплативши реставраторові 70 рублів, стиснув 8-хвилинний запис до необхідних 5 хвилин, унаслідок чого пісня придбала своє відоме «мультяшне» звучанняОткрытие памятника Пластилиновой Вороне и Всемирный День Мультфильмов в Санкт-Петербурге! Пресс-релиз multivision.ru,. Леонід Бронєвой (разом із Олексою Павловим) заспівав у другій частині мультфільму («Гра») пісню «Заплющувати і розплющувати очі». Основна частина мелодії в третій частині мультфільму («А може, а може…») — злегка змінений куплет ірландської народної пісні «Whiskey in the Jar», «бридж» у її середній частині («Аж тут лисиця бігла, а може, і не бігла…») — цитата пісні Джорджа Харрісона . Мелодія також була використана в пісеньці молодшого міністра до х/ф «Казки старого чарівника».

Творчий авторський колектив {| class="standard" |- | режисер ||Олександр Татарський |- | сценарист || Олександр Татарський |- | художник-постановник  || Ігор Ковальов |- | художники|| Олена Косарєва,Олександр Татарський,Олександр Распопов |- | оператор || Ернст Гаман |- | директор || Лідія Варенцова |- | композитор || Григорій Гладков |- | звукооператор || Неллі Кудріна |- | редактор || Валерія Коновалова |- | ролі озвучували|| Григорій Гладков (Про картини),Альоша Павлов і Леонід Бронєвой (Гра),Лев Шимелов і Олександр Левенбук (А може, а може…) |- | монтажник || Любов Георгієва |- | 'тексти пісень (віршів) || Олександр Кушнер («Про картини»),Овсій Дріз («Гра»),Едуард Успенський («А може, а може…»)

Цензура Після того як зйомку фільму було завершено, державна цензура його одразу ж заборонила, визнавши його «ідеологічно безідейним». Врятували картину Ксенія Марініна й Ельдар Рязанов, які показали наперекір цензорам «Ворону» в одному з випусків «Кінопанорами».

Нагороди Фільм «Пластилінова ворона» отримав понад 25 призівАлександр Татарский Биография Призы «Гран-прі» на Всесоюзному фестивалі телефільмів, 1981; Диплом МКФ в Габрово, Болгарія, 1983 та ін.

Цікаві факти Усі три частини мультфільму об'єднує один другорядний персонаж — старенька бабуся з вибивачкою для килимів. На створення мультфільму пішло близько 800 кг радянського пластиліну, який через бляклі кольори довелося розфарбовувати фарбами.

Едуард Успенський в одному з телеінтерв'ю сказав, що текст про «А може, то ворона…» він написав всього за півгодини. Олександр Татарський спочатку хотів зробити мультфільм за віршем Успенського «Жило собі слоненя», побудованим за принципом плутанини («Одне смішне слоненя, // А може, не слоненя, // А може, порося, // А може, крокодил…»), напрочуд підходить для втілення у пластиліні. Однак мультфільм за цим віршем уже був відзнятий Борисом Ардовим. І тоді Успенський почав імпровізувати, дійсно придумавши нову версію «пластичної» казки протягом того часу, що потрібен був для її запису.

Див. також Арт Клокі

Примітки

Посилання

Пластилиновая ворона на Вікіцитатах''