«Автопортрет» («Автопортрет у віці двадцяти восьми років», «Автопортрет в одязі, оздобленому хутром»; ) — картина Альбрехта Дюрера, написана на початку 1500 року, — останній з трьох великих автопортретів Дюрера та найвідоміший з них.
Опис Автопортрет привертає увагу своєю схожістю з прийнятими в той час в мистецтві зображеннями Христа — симетрія композиції, фарби темних тонів, поворот анфас та рука, піднята до середини грудей, ніби в жесті благословення. Написи на чорному тлі по обидва боки від Дюрера наче ширяють у просторі, підкреслюючи символізм портрета. Легкі тони попередніх автопортретів змінилися приглушеною гамоюBrion, Marcel. Dürer. — : Thames and Hudson, 1960. — P. 170.. У цьому творі Дюрер, здається, підійшов до того, що історик мистецтва Марсель Бріон, називає «класицизмом за Енгром. Обличчя з непохитністю та безособовою гідністю маски, що приховує занепокоєння, потрясіння, біль та пристрасті всередині».
Удавану симетрію картини дещо порушено: голова розташована трохи правіше центру, пасма волосся спадають набік, погляд спрямований ліворучBailey, Martin. Dürer. — : Phaidon Press, 1995. — P. 68. — ISBN 0-7148-3334-7.
Наприкінці XV — початку XVI століть вид строго в фас був винятком для світського портрета (один з нечисленних прикладів використання такого ракурсу — серія портретів короля Генріха VIII та його дружин, що була виконана Гансом Гольбейном, якому, можливо, було дано спеціальну вказівку використовувати саме цю позуCampbell, Lorne. Renaissance Portraits, European Portrait-Painting in the 14th, 15th and 16th Centuries. — Yale, 1990. — P. 81 — 86. — ISBN 0-300-04675-8). В Італії профільні зображення змінилися зображеннями в три чверті. У Північній Європі поворот на три чверті з'являється в портретах приблизно з 1420 року, його використав Дюрер в своїх раніших автопортретах. Художники пізнього середньовіччя та раннього Відродження розробляли цей важчий ракурс та пишалися вмінням зображувати модель в три чверті. Для глядача початку XVI століття вид анфас був пов'язаний не зі світським портретом, а з релігійним і, насамперед — зображенням Христа.
Інші автопортрети Дюрера
Примітки
Література Bailey, Martin. Dürer. London: Phaidon Press, 1995. Brion, Marcel. Dürer. London: Thames and Hudson, 1960. Bartrum, Giulia. Albrecht Dürer and his Legacy. London: British Museum Press, 2002, Campbell, Lorne, Renaissance Portraits, European Portrait-Painting in the 14th, 15th and 16th Centuries. Yale, 1990. Hutchison, Jane Campbell. Albrecht Dürer A Guide to Research. New York: Garland, 2000. Joseph Koerner. The moment of self-portraiture in German Renaissance art. University of Chicago Press, 1996. Shiner, Larry. The Invention of Art: A Cultural History. Chicago: Chicago University Press, 2003. Smith, Robert. Dürer as Christ?, in The Sixteenth Century Journal, volume 6, 2, octobre 1975. 26-36 Strauss, Walter L. The Complete Engravings, Etchings and Drypoints of Albrecht Dürer. Dover Books, New York, 1972 von Fricks, Julian. «Albrecht Dürer the Elder with a Rosary». In: Van Eych to Durer. Till-Holger Borchert (ed). Londres: Thames & Hudson, 2011.