Греко-буддистське мистецтво — це мистецьке вираження греко-буддизму, культурний синкретизм між культурою Стародавньої Греції та буддизмом, яке розвивалось протягом майже 1000 років в Центральній Азії в періоді між завоюваннями Александра Македонського в IV ст. до н. е. та ісламськими завоюваннями в VII столітті. Греко-буддистське мистецтво характеризується сильним ідеалістичним реалізмом та чуттєвим описом елліністичного мистецтва та першими зображеннями Будди в людські подобі, що допомогло визначити мистецький (зокрема, скульптурний) канон буддистського мистецтва по всій Азії аж до сучасності. Воно також є значним прикладом культурного синкретизму між східною та західною традицією.

Витоки греко-буддистського мистецтва — в елліністичному Греко-Бактрійському царстві (250–130 рр. до н. е.), яке розташовувалось на території сучасного Афганістану, з якого елліністична культура поширилась на Індійський субконтинент зі створенням Індо-грецького царства (180–10 рр. до н. е.). Під владою індо-греків, а потім кушанів, взаємодія грецької та буддистської культури розвивалась на території Гандхара, сьогоднішній північний Пакистан, перш ніж поширитись в Індію, вплинувши на мистецтво Матхура, а потім і індуїстське мистецтво імперії Гуптів, яка займала решту Південно-Східної Азії. Вплив греко-буддистського мистецтва поширився і на північ Центральної Азії, вплинувши на мистецтво Таримського басейну, а відповідно і на мистецтво Китаю, Кореї та Японії.

Елліністичне мистецтво в південній Азії

На території Бактрії та Согдіани, а пізніше північної Індії виникли сильні елліністичні держави та існували протягом трьох сторіч після завоювань Александра Македонського бл. 330 року до н. е.: Держава Селевкідів до 250 р. до н. е., за нею Греко-Бактрійське царство до 130 р. до н. е. та Індо-грецьке царство з 180 р. до н. е. до бл. 10 р. до н. е.

Найчистіші приклади елліністичного мистецтва можна побачити в монетах греко-бактрійських царів того періоду, напр. Деметрія I. Багато монет того періоду були знайдені, включно з найбільшими срібними та золотими монетами, які коли-небудь карбувались в елліністичному світі, за мистецькою та технічною складністю серед найкращих: вони «демонструють ступінь індивідуальності, якої ніколи не було в більш прісних образах їх сучасників — правителів далі на Захід». («Греція та елліністичний світ»).

Ці елліністичні царства створювали міст за грецькою моделлю, наприклад Ай-Ханум в Бактрії, де були знайдені чисто елліністичні архітектурні риси та статуї та залишки аристотелівських папірусних робіт та скарби монетАй-Ханум був досліджений лише частково до того як розкопки були припинені через Радянське вторгнення в Афганістан і наступного повного розграбування та знищення місця розкопок.

Це грецькі елементи поширились у північно-західну Індію разом з вторгненням туди греко-бактрійців в 180 р. до н. е., коли вони заснували Індо-грецьке царство. Були засновані укріплені грецькі міста, напр. Сіркап в північному Пакистані. архітектурні стилі використовували елліністичні орнаментальні мотиви, напр. фруктові гірлянди та сувої. Були знайдені кам'яні дощечки для ароматичний олій з чисто елліністичними темами, напр. нереїда, яка їде на кетосі (морському монстрі).

У Хадді були знайдені зображення елліністичних богів, напр. Атлантів та богів вітру. Зображення останніх вплинуть на зображення богів вітру по всій Азії, аж до Японії. Діонісійські сцени зображують людей в давньогрецькому вбранні, які п'ють вино та грають на музичних інструментах.

Взаємодія Коли греки вторглися в Індію та заснували Індо-грецьке царство, почалося поєднання елліністичних та буддистських елементів, чому сприяло добре ставлення грецьких царів до буддизму. Ця мистецька традиція розвивалася декілька сторіч та ще більше розквітла в Кушанській імперії з I ст. н. е.

Мистецька модель

Греко-буддистське мистецтво зображує життя Булли у візуальних образах, ймовірно з використанням живих моделей та концепцій, які були доступні митцям того періоду. Бодгісаттв зображували як індійських принців з оголеним торсом та в ювелірних прикрасах, а Будд — як грецьких царів, вдягнених в легкі, схожі на тоги гіматії. Будівлі, в яких вони зображені, мають грецький стиль, індо-коринфські капітелі та грецькі декоративні сувої. Їх оточують боги з грецького (Атлант, Геракл) та індійського (Індра) пантеонів.

Матеріали Скульптори Гандхари широко використовували не лише камінь, а й стукко для прикрашення монастирських та культових будівель. Стукко, будучи високо-пластичним засобом, надавало майстрам можливості для виразності у скульптурі. Скульптура стукко була популярна всюди, де буддизм поширився з Гандхари — Індії, Афганістані, Центральній Азії та Китаї.

Стилістична еволюція Стилістично, греко-буддистське мистецтво почалося як дуже витончене та реалістичне, як це видно зі «стоячих Будд», з «реалістичним зображенням складок та натяком на об'єм, як в найкращих зразках грецького мистецтва» (Boardman). Однак з часом воно втратило цей складний реалізм та ставало протягом століть більш символічним та декоративним.

Архітектура Наявність ступ в грецькому місті Сіркап, що було побудовано Дементрієм бл. 180 р. до н. е, вже вказує на сильний синкретизм між еллінізмом та буддизмом, а також іншими релігіями — індуїзмом та зороастризмом. Стиль ступи є грецьким, з коринфськими колонами найвищої елліністичної майстерності.

Пізніше в Хадді, сучасний Афганістан, грецьке божество Атлант зображений підтримуючим буддистські монументи з орнаментованими грецькими колонами. Цей мотив був широко прийнятий по всьому Індійському субконтиненту, але Атланта замінили на індійського Якшу в пам'ятниках Династії Шунга бл. II ст. до н. е.

Будда

Десь в періоді між II ст. до н. е. та I ст. н. е. з'явилися перші антропоморфічні зображення Будди. У більш ранньому буддійському мистецтві такі зображення були відсутні і Будду зображували символами: ступою, деревом Бодхі, пустим сидінням, колесом або слідами ніг. Однак цей нове антропоморфічне зображення Будди швидко досягли високого рівня скульптурної майстерності, натхненне скульптурними стилями елліністичної Греції.

Багато зі стилістичних елементів у зображенні Будди вказують на грецький вплив: грецький гіматій (легкий, схожий та тогу одяг що вкриває обидва плеча: до цього нововведення буддистських персонажів завжди представляли вдягненими у дхоті, яке покриває лише нижню частину тіла), німб, поза контрапост у стоячих фігур (дивись: стоячі Будди Гандхари I–II століттяСтоячий Будда: зображення таСтоячий Будда: зображення ), стилізоване середземноморське кучеряве волосся, зав'язане згори у вузол, ймовірно позичено зі стиля Аполлон Бельведерський (330 р. до.н. е.),Аполлон Бельведерський: зображення та зважена якість обличчя, всі виконані з сильним мистецьким реалізмом (дивись: Грецьке мистецтво). Деякі зі стоячих Будд (як на приведеному зображенні) були виконані у специфічно грецькій техніці виконання рук та деколи ніг з мармуру для надання більшої реалістичності, а решти тіла — з іншого матеріалу.

Альфред ФухеAlfred Foucher, 1865–1952; Ecole française d'Extrême-Orient, L'art gréco-bouddhique du Gandhâra : étude sur les origines de l'influence classique dans l'art bouddhique de l'Inde et de l'Extrême-Orient (1905), Paris: E. Leroux. зокрема вважав елліністичні окремо стоячі Будди «найбільш красивими та певно найбільш древніми з Будд», датуючи їх I ст. до н. е. та вважаючи початковою точкою антропоморфічних зображень Будди«The Buddhist art of Gandhara», Marshall, p101.

Розвиток

Існує суперечка щодо точної дати розвитку антропоморфічних зображень Будди, і від позиції в ній залежить чи це нововведення пішло прімо від індо-греків, чи було зроблено пізніше індо-скіфами, індо-парфами чи кушанами під елліністичним мистецьким впливом. Більшість з ранніх зображень Будди (особливо стоячі Будди) не містять ніяких написів, що ускладнює їх точне датування. Найбільш раннє відоме зображення Будди з приблизним датуванням — Бімарська скринька, яку було знайдено закопаною з монетами індо-скіфського царя Азеса II (можливо Азеса I, оскільки існування Азеса II деякими вченими оскаржується), що вказує на 30–10 р. до н. е., хоча і щодо цієї дати є суперечки.

Таке датування, як і в цілому елліністичний стиль та поза Будди на Бімарській скриньці (гіматій, поза контрапост, загальний вигляд) вказують, що це можливо індо-грецька робота, яка використовувалась індо-скіфами у релігійних служіннях скоро після закінчення індо-грецького правління Гандхари. Скринька вже містить досить складну іконографію (Брахма та Сакра як прислужники, Бодгісаттви) в розвиненому стилі, що натякає, що на той час існували вже і більш ранні зображення Будди, відсилаючи датування створення перших зображень до індо-греків (Альфред Фухе та інші).

Наступні греко-буддистські знахідки, які чітко датовані, — досить пізні, напр. кушанські Скринька Канішки та буддистські монети Канішки. Ці роботи принаймні вказують на те, що в I ст. н. е. антропоморфне зображення Будди було вже поширеним.

З іншого боку, китайські історичні джерела та фрески міста Дуньхуан в Таримському басейні точно описують подорожі дослідника та посла Чжан Цянь до Центральної Азії аж до Бактрії бл. 130 р. до н. е., і ті ж фрески зображують імператора Лю Че (156–87рр. до н. е.), що поклоняється буддистським статуям, пояснюючи їх як «золотих людей, принесених 120 р. до н. е. великим генералом імператора після його походів на кочівників.» Хоча в китайській історичній літературі не має іншої згадки про те, що Лю Че поклонявся Будді, фрески вказують на те, що статуї Будди існували в II ст. до н. е., тобто в часи індо-греків.

Пізніше, китайський літопис Хоу Ханьшу так описує запит щодо буддизму, зроблений бл. 67 р. н. е. імператором Лю Чжуан (58-75рр. н. е.). Він послав дипломатичну місію до юечжі в північно-західній Індії, яка привезла назад картини та статуї Будди, що підтверджує їх існування до цього року:

«Імператор, щоб знайти справжню доктрину, надіслав посольство до Тяньжу (天竺, північно-західна Індія) щоб дізнатися про доктрину Будди, після чого картини та статуї з'явились в Середньому царстві.»

Індо-китайська традиція також пояснює те, що Нагасена, також відомий як буддистський вчитель Менандра I, створив в 43 р. до н. е. в місті Паталіпутра статую Будди, відому як Смарагдовий Будда, яка була пізніше привезена до Таїланду.

Мистецька модель

В Гандхарському мистецтві Будду часто зображували під покровительством Геракла, що стоїть зі своєю палицею (пізніше — діамантовим жезлом), спертою на руку.Вайшравана-Геракл: зображення Це незвичне зображення Геракла — те саме, що і на реверсі монет Деметрія, і асоціюється виключно з ним (та його сином Етидемосом II).

Досить скоро зображення Будди було інкорпоровано в архітектурні дизайни, напр. коринфські колони та фризи. Сцени з життя Будди як правило зображуються в грецькому середовищі, а персонажі носять грецький одяг.

Боги та Бодхісатви