«Дев'ятнадцять хвилин» () — роман, написаний у 2007 році американською письменницею Джоді Піколт, став першим її бестселером № 1 газети New York Times.
Сюжет Стерлінг — звичайне американське містечко, де живуть благополучні і добре влаштовані люди і ніколи нічого не відбувається. Але одного ранку життя містечка розбивається, коли старшокласник Пітер, тихий, спокійний хлопчик, влаштовує побоїще у власній школі і розстрілює 10 школярів, а багатьох залишає інвалідами на все життя. Джозі Корніер, дочка судді, що займається цією справою, повинна була б бути найкращим свідком проти Пітера, адже вона опинилася в самому епіцентрі побоїща і її хлопець був однією з десяти жертв. Але вона в шоці і не пам'ятає, що сталося перед її очима — а може бути, пам'ятає, але відмовляється говорити? 17 років спокійного і розміреного життя містечка незмінно ведуть до фінальної трагедії, адже ніхто не бачить, не розуміє, не хоче бачити, які страшні підводні течії і рифи існують в суспільстві Стерлінга. У творі «Дев'ятнадцять хвилин» досліджується цілий комплекс причин, через які за один день підліток з непростим характером і особливим світоглядом перетворився на справжнього агресивного вбивцю.
Як народився роман «Дев’ятнадцять хвилин»
Американська письменниця Джоді Піколт завжди мала хист до підняття складних, морально неоднозначних тем у своїх книгах. Ідея для цього роману виникла в неї після серії шкільних стрілянин у США, особливо після трагедії в школі Колумбайн у 1999 році.
Вона розповідала в інтерв’ю, що як мама, вона хотіла зрозуміти — що відчувають батьки і жертв, і нападника. Їй стало цікаво: якщо хлопець виріс у звичайній родині, ходив до школи, терпів булінг — чому система не змогла його захистити?
Так і народився образ Пітера Хьютона, хлопця, який роками страждав від знущань і врешті вчинив страшний акт — розстріляв однокласників. Але Піколт не виправдовує його, вона лише пропонує зазирнути в його світ — і в світ тих, хто його знав.
Робота над романом зайняла кілька років. Вона глибоко занурилась у:
інтерв’ю з психологами, поліцейськими, вчителями; історії реальних шкільних стрілянин; спілкування з жертвами булінгу.
Авторка хотіла, щоб усі герої були «живими», з неоднозначною мотивацією. Навіть ті, кого хочеться засудити, виявляються не такими вже й однозначними.
головна ідея :
Це роман про вибір, наслідки, біль, самотність і мовчання. Він став успішним не тому, що просто розповідає про трагедію — а тому що змушує читача поставити собі важкі запитання:
А яким я був у школі? Чи я міг бути поруч з тим, хто страждає? Що таке справедливість?
Герої Пітер — головний герой, підліток, який одного дня припиняє бути спокійним хлопцем та вбиває школярів. Джозі — подруга дитинства Пітера, постраждала, донька судді. Алекс — суддя, мати Джозі. Лейсі Х'ютон — мати Пітера. Льюіс Х'ютон — батько Пітера. Патрік — детектив, що розслідує справу.
Цитати «За дев'ятнадцять хвилин можна зупинити світ, або просто піти з нього.» «Хто не сховався, я не винен.» «Суддя, несподівано зрозуміла Алекс, не перестає бути суддею, навіть вийшовши із залу суду.» «Я — суддя. Я цілий день саджаю людей у в'язницю, а потім приходжу додому і їм макарони.» «Приниження — це коли перетворюєшся на камінь і не можеш поворухнутися, щоб врятувати своє життя.» «Школа схожа на акваріум, де за кожним твоїм словом і дією пильно стежать всі навколо.» «Людям потрібен цап-відбувайло. Це людська природа.» «Якщо відбувається щось погане, то можна розглядати це як поразку, а можна — як можливість змінити ситуацію.»
Література Джоді Піколт, «Дев'ятнадцять хвилин»; Харків, 2010; видавництво: книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», ISBN 978-5-9910-0721-4, 978-966-14-0276-7, 978-07434-9672-8 Тираж: 7000 екземплярів
Примітки