Фе́лікс Мендельсо́н (, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді; 3 лютого 1809 — 4 листопада 1847) — німецький композитор епохи романтизму, диригент, музично-громадський діяч.

Біографія Народився 3 лютого 1809 року в Гамбурзі в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом із дружиною Лією прийняли лютеранство, і їхні діти були охрещені під прізвищем Мендельсон — Бартольді. Мав сестру Фанні Мендельсон. Дід Фелікса — Мозес Мендельсон був відомим у Німеччині філософом. У 1812 році родина Мендельсонів переїхала до Берліна, де у 1817 році Фелікс почав займатися музикою з К. Цельтером. У 1821 році він познайомився з Йоганном Вольфгангом фон Гете.

На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видатними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г. Гайне, Е. Т. А. Гофманн, К. М. Вебер, Н. Паґаніні); велику роль у становленні майбутнього композитора мав багаторічний контакт із Ґете, який прищепив Мендельсонові симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Геґеля з естетики, які Мендельсон прослухав у Берлінському університеті.

Створення увертюри до комедії В. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. У 1829 році під батутою Мендельсона було виконано «Страсті за Матвієм» Й.-С. Баха, що стало справжньою подією, оскільки «Страсті» довгий час були забуті і не виконувалися. Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. У 1829—1832 роках композитор подорожував Європою, враження від мандрівок знайшли відгук в «Італійській», «Шотландській» симфоніях та інших творах.

У 1833 році Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, у 1833—1835 роках музик-директор у Дюссельдорфі (під диригуванням Мендельсона вперше виконано багато творів Г.-Ф. Генделя, Й.-С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 року — диригент і керівник оркестру Гевандгаусу в Лейпцигу, який завдяки Мендельсонові здобув світову популярність. У 1843 році з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія.

Серед його учнів — бельгійський скрипаль і музичний педагог Юбер Леонар.

Творчість Фелікс Мендельсон — один із найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника лейпцизької школи — вирізнялася орієнтацією на класичні зразки, проте він шукав нові типи виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано та ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична «скерцозність» (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» та ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, противника поверхової віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі та ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.).

Список творів

Опери та зингшпілі «Два племінники, або Дядечко з Бостона» «Весілля Камачо» «Любов солдата» «Два педагоги» «Бродячі комедіанти» «Повернення з чужини» (перероблено у вокальний цикл, op. 89; 1829)

Ораторії «Павло», op. 36 (1835) «Ілія», op. 70 (1846) «Христос», op. 97 (не закінчена) Te Deum

Кантати «Christe, Du Lamm Gottes» (1827) «O Haupt voll Blut und Wunden» (1830) «Vom Himmel hoch» (1831) «Wir glauben all» (1831) «Ach Gott vom Himmel sieh darein» (1832) «Вальпургієва ніч», op. 60 «Святкові піснеспіви», op. 68 (1840) «Wer nur den lieben Gott lasst walten» (1829)

Оркестрові твори 12 симфоній для струнного оркестру (1821—1823) Симфонія № 1 c-moll op. 11, (1824) Симфонія № 2 B-dur (симфонія-кантата «Похвальна пісня»), op. 52 (1840) Симфонія № 3 a-moll («Шотландська»), op. 56 (1842) Симфонія № 4 A-dur («Італійська»), op. 90 (1833) Симфонія № 5 d-moll («реформаційна»), op. 107 (1832)

Увертюра C-Dur («Увертюра з трубами»), op. 101 (1825) Увертюра «Сон літньої ночі», op. 21 (1826/1831) Увертюра «Казка про прекрасну Мелузіна», op. 32 (1833) Увертюра «Гебриди, або Фінгалова печера», op. 26 (1832) Увертюра «Морська тиша й щасливе плавання», op. 27 (1828/1833/1834) Увертюра «Рюї Блаз», op. 95 (1839)

Музика до трагедії «Антігона», op. 55 (1841) Музика до комедії «Сон літньої ночі», op. 61 (1843) (включає Весільний марш) Музика до п'єси «Атал», op. 74 (1843—1845) Музика до трагедії «Едіп», op. 93 (1845) Музика до п'єси «Лорелея», op. 98 (1845)

Концерти Концерт для скрипки з оркестром d-moll (1822) Концерт для скрипки з оркестром e-moll op. 64 (1838, друга редакція 1844) Концерт для фортепіано з оркестром a-moll (1822) Концерт для фортепіано з оркестром № 1 g-moll, op. 25 (1831) Концерт для фортепіано з оркестром № 2 d-moll, op. 40 (1837) Два концерти для двох фортепіано з оркестром (E-dur і As-dur) (1823—1824) Концерт для скрипки і фортепіано з оркестром D-dur (1823)

Камерні твори Сім струнних квартетів; Струнний октет; Дві сонати для скрипки і фортепіано; Дві сонати для віолончелі та фортепіано; Два фортепіанних тріо; Три фортепіанних квартету; Соната для альта і фортепіано

Твори для фортепіано Прелюдії і фуги Варіації Три сонати Етюди Капріччіо «Пісні без слів», вісім зошитів Рондо-каприччіозо

Твори для органу Прелюдія d-moll (1820) Анданте D-dur (1823) Пасакалія c-moll (1823) Три прелюдії і фуги, op. 37 (1836/37) Три фуги (1839) Прелюдія c-moll (1841) Шість сонат op. 65 (1844/45) Анданте з варіаціями D-dur (1844) Алегро B-dur (1844)

Вокальні та хорові твори «На крилах пісні» «Gruss» Шість пісень, op. 59 (1844) Ліс </div>

Див. також 3954 Мендельсон — астероїд, названий на честь композитора. Марш Мендельсона

Джерела Ф.Мендельсон на сайті А.Чубрика Енциклопедія Кругосвєт Ф.Мендельсон на сайті Gromko.ru Felix Mendelssohn House and Foundation, Leipzig Felix Mendelssohn on Carolina Classical site Mendelssohn's Scores

Примітки

Бібліографія

Иванов-Борецкий М. В. Мендельсон. — М., 1910. Дамс В. Ф. Мендельсон-Бартольди / Пер. с нем. — М., 1930. Ворбс Г. Х., Ф. Мендельсон-Бартольди. Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. / Пер. с нем. М., 1966. Карминский М. В. Счастливый гений // Харківські асамблеї. Міжнародний музичний фестиваль 1994 р.: «Ф. Мендельсон-Бартольді та просвітництво». Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1994. — С. 11-16. Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — 172 с. Ranft P., Felix Mendelssohn-Bartholdy, Lpz., 1972. Brown C. A Portrait of Mendelssohn. Yale University Press. 2003. — 551pp. Cooper J. M.; Prandi J. D. (editor). The Mendelssohns: Their Music in History. Oxford University Press. 2002. — 382 pp.

Посилання Є. Мейліх. Мендельсон. Нарис життя і творчості. Переклад і коментарі — В. Білоцерківський