Авіаносці типу «Сайпан» () — серія легких авіаносців ВМС США часів Другої світової війни.
Серія включає 2 кораблі: CVL-48 «Сайпан» та CVL-49 «Райт». Обидва кораблі були побудовані на верфі Newport News Shipbuilding у штаті Вірджинія.
Ці авіаносці використовувалися для навчання та підтримки бойових дій у післявоєнний період і були перехідним проєктом між авіаносцями класу «Ессекс» та «Форрестол».
Представники Назва Номер Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля СайпанSaipan CVL-48 Виключений зі списків у 1975 році РайтWright CVL-49 Виключений зі списків у 1977 році
Історія створення Спроєктовані у 1943 році для покриття імовірних втрат авіаносців типу «Індепенденс». Планувалось, що авіаносці типу «Сайпан» увійдуть у стрій в грудні 1945 року. У реальності авіаносці були побудовані після закінчення війни та не встигли взяти участь у бойових діях. З появою реактивної авіації кораблі морально застаріли, так як їх розміри не дозволяли приймати нові, набагато важчі літаки.
Конструкція За конструкцією авіаносці типу «Сайпан» аналогічні авіаносцям типу «Індепенденс», але створені на базі важких крейсерів «Балтимор» ().
Корпус Не відміну від авіаносців типу «Індепенденс», авіаносці типу «Сайпан» не мали булів та мали солідний броньований захист, який у загальних рисах відповідав захисту набагато більших авіаносців типу «Ессекс». Броньова 64-мм палуба розташовувалась нижче ангарної палуби; в кормі приміщення стернових машин прикривав коробчатий захист (102 мм — стінки, 64 мм — дах та 19 мм — дно). Товщина поперечних перебірок — від 37 до 102 мм. Броньової рубки не було. Протиторпедний захист був по суті спрощеним крейсерським варіантом. Порівняно з «Індепенденс» суттєво посилився захист авіаційного боєзапасу, а система його подачі на верхню палубу стала більш ефективною.
Політна палуба розміром 186,2 м х 24,4 м була посилена для використання літаків масою до 9 тонн. В носовій частині встановили дві катапульти H-II-1 (після Другої світової війни одну з них замінили на H-IV B). Два ліфта вантажопідйомністю до 13,6 т мали розміри 14,6×13,4 м. На кораблях були встановлені аерофінішери Mk-5-0. Одноярусний ангар мав розміри 88,6×20,7 м і висоту 5,4 м.
Запас авіаційного бензину становив 543 150 літрів.
Острівна надбудова за конструкцією була подібна до тих, що використовувались на ескортних авіаносцях типу «Комменсмент Бей».
Радіоелектронне обладнання Радіоелектронне обладнання на момент вступу у стрій: РЛС SP, SR-2 («Райт») або SK-2 («Сайпан»), станція постановки завад (РЕБ) — TDY.
Управління вогнем зенітної артилерії здійснювалось за допомогою директорів Mk-29. Пізніше радіообладнання авіаносців неодноразово змінювалось. В 1950-ті роки з обох кораблів демонтували першу димову трубу та зняли всі 20-мм зенітні автомати.
Енергетична установка На випробуваннях «Сайпан» при водотоннажності 17 490 т розвинув потужність 119 247 к.с. та швидкість 32, 26 вузлів. Фактична дальність плавання 14-вузловим ходом становила 11 700 миль.
Модернізація В середині 1950-х років планувалась перебудова авіаносців типу «Сайпан» в навчальні з кутовою палубою, проте вона так і не відбулась. В 1960-ті роки «Сайпан» був переобладнаний в корабель ретрансляції зв'язку «Арлінгтон» (), кораблю був присвоєний індекс AGMR-2. «Райт» був переобладнаний в корабель стратегічного управління, індекс був змінений на CC-2.
Література Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1
Посилання
Див. також Список авіаносців США