Білозе́рка (інші назви — Іванівка (від 1780 року), Скадовка (від 1798 року) — селище в Україні, центр Білозерської селищної об'єднаної територіальної громади, колишній адміністративний центр Білозерського району Херсонської області в Україні. Засновано 1780 року як маєток генерал-поручика Івана Ганнібала, одного із забудовників Херсона. 1847 року село отримало статус містечка.
Білозерка розташована на березі озера Біле, яке рукавом сполучене з Дніпром, за 14 км на південний захід від залізничної станції Херсон та за 6 км від міжнародного аеропорту «Херсон».
Населення 4,7 тис. жителів (1959), 9564 жителів (2001).
Основна сільськогосподарська спеціалізація району — землеробство (зернові культури, сади, виноградники) і м'ясо-молочне тваринництво.
Етимологія назви Сучасна назва селища Білозерка походить від озера Біле, на берегах якого й розташований населений пункт. За часів Російської імперії, а саме 1780 року селище отримало назву за іменем власника маєтку Івана Ганнібала — село Іванівська Білозерка, чи Іванівка. 1798 року Іванівку купив Балтазар Балтазарович Скадовський, тому селище почали називати — Скадовка, яке стало родовим маєтком херсонської гілки родини Скадовських.
Географія
Розташування Білозерка розташована на півдні України, у південно-західній частині Херсонщини в межах степової зони на Причорноморській низовині Східно-Європейської рівнини. Смт розміщене на березі Білого озера, яке рукавом сполучене з Дніпром. На північно-східній околиці селища річка Білозірка впадає у озеро Біле.
Населений пункт знаходиться за 14 км на південний захід від залізничної станції Херсон і за 6 км від міжнародного аеропорту «Херсон». Фізична відстань до Києва — 450 км. З обласним центром селище сполучено автодорогою територіального значення Т-22-01. За 8 км на північ — проходить автомобільна дорога міжнародного значення М-14 (Одеса—Мелітополь—Новоазовськ). Автомобільна дорога обласного значення О220225 «Білозерка—Станіслав—межа Миколаївської області» та О220201 «Білозерка—Кізомис» безпосередньо поєднує районний центр з населеними пунктами Білозерського району.
Клімат Клімат Білозерки помірно-континентальний, посушливий. Середня річна кількість опадів — близько 425—450 мм. Найближча метеорологічна станція розташована в Херсоні. Середня температура січня становить приблизно -2,5 ° С, у цей період дмуть переважно східні вітри. У липні середня температура повітря становить близько + 23 ° С, вітри переважно північні з переходом на південно-західні. Абсолютний максимум склав + 46 ° С; абсолютний мінімум близько -31 ° С.
Природні ресурси Природні ландшафти мають переважно рівнинний характер типовий для території причорноморської низовини з пониженнями до озера Біле та балки. Місцевість низинна частково заболочена.
До основних водних об'єктів, які знаходяться по межі смт Білозерка зі східної та північної сторони, належать озеро Біле та обводнена частина Білозерської балки.
Ґрунтовий покрив території представлений темно-каштановими солонцюватими середньосуглинковими в комплексі з солонцями (30 — 50 %), темно-каштановими слабозмитими середньосуглинковими, темно-каштановими сильнозмитими середньосуглинковими, лучно-болотно неосушеними, болотними, лучними намитими середньосуглинковими ґрунтами й виходами рихлих лесовидних середньосуглинкових порід.
Територія знаходиться поза межами зони сейсмічної безпеки (згідно карт загального сейсмічного районування території України ЗСР-2004-А, ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах України»).
Історія
Археологічні знахідки У межах володінь землевласників Скадовських упродовж 1886—1889 рр. здійснювались археологічні розкопки. У районі Білозерки знайдено такі пам′ятки: кургани доби міді-бронзи й 3 антропоморфні стели. Ці стелі є не лише найдавнішими монументальними скульптурами, але й пам′ятками релігійного культу племен епохи міді (4—2 тисячоліття до н. е.). Також виявлено скіфське городище й курганні поховання IV—III ст. до н. е., сарматські поховання та дві кам'яні баби кочівників XI—XIII століть. Курганна група на правому березі Дніпра, курган № 8 у насипу якого виявлено мальовану амфорку усатівського типу з вушками на плічках. Розкопки проводив Скадовський Г. Л. 1887 р. Фонди XVДергачев В. А., Манзура И. Погребальные комплексы позднего Триполья. — Кишинев: Штиинца, 1991. — стор. 138Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений // МИА. — М. — Л., 1949. — № 10. — стор. 201.
В античну епоху територія району входила до складу Ольвійської хори — давньогрецького міста (колонії), центр якого був розташований на території сучасної Миколаївської області. Починаючи з часів античності, територія щільно заселялася греками — колоністами.
Козацька доба Свою історію селище Білозерка починає із середини XVIII століття. Першими мешканцями Білозерки були колишні запорожці з поселення біля кургана Кебиха, що на території сучасної південно-західної частини села. У цих місцях 1754 року між Станіславом і майбутньою Білозеркою згадують зимівники запорожців — Якима Кравця (1755 — отаман Платнирівського куреня) та Михайла Бойка — козака Платнирівського куреня.
У складі Російської імперії Першим володарем Білозерки був генерал-цехмейстер Іван Абрамович Ганнібал, який 1780 року отримав 12 тис. десятин землі поблизу озера Білого. Першими поселенцями Білозерки були запорозькі козаки, що жили у зимівнику біля кургану Кебиха. Однак основна маса жителів — переселенці з Правобережної України. 1781—1782 рр. Іван Ганнібал збудував у Білозерці перший храм Святого Іоанна ПредтечіІнгульський степ. Збірник / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.. Архітектором, ймовірно, був Іван Матвійович Ситников, який зводив Катерининський собор в Херсоні. Іван Ситников у будівництві храму використав архітектурні традиції козацьких церков. Старовинна пам'ятка була втрачена через підтоплення.
Іван Ганнібал 1784 року за 3 тис. рублів продав свій маєток разом із людьми князю Безбородко. 1798 року сім'я Миколи Львовича Скадовського придбала Білозерський маєток у князя, ставши таким чином третіми власниками (поміщиками) Білозерки. Маєток херсонського роду Скадовських був центром Білозерської волості Херсонського повіту. Від 8 жовтня 1802 року територія Білозерки була підпорядкована Херсонському повіту Миколаївської губернії згідно з Указом Сенату. А вже 15 травня 1803 року губернське управління з Миколаїва було переведено в Херсон і губернія стала іменуватись Херсонською. 1847 року селище отримало статус містечка. Напередодні селянської реформи (до 1861) у Білозерці налічувалося 107 дворів і 712 мешканців.
1886 року в смт мешкало 858 осіб на 149 подвір'ях. У містечку функціонували волосне правління, православна церква, школа, ощадно-позичкове товариство, лавка.
. В економічному життя мешканців Білозерки провідне місце займало зернове господарство, значного розвитку набуло також тваринництво, головним чином вівчарство і конярство.
Українська революція (1917—1921) Після лютневих революційних подій 1917 року на територію Херсонської губернії поширювалась юрисдикція Центральної Ради. Перше встановлення радянської влади на території краю відбулося на початку 1918 року. У січні в Білозерці був створений сільський ревком. Вже у квітні 1918 року радянські війська були витіснені з Півдня України. Встановилася, хоча й ненадовго, адміністрація Української Держави, у той же час у селі перебували німецько-австрійські війська. З грудня 1918 року край знаходився під владою Директорії. Білогвардійці заволоділи Білозеркою у серпні 1919 року. Війська денікінців були вибиті радянськими частинами з села у січні наступного року.
Білозерський район в сучасних кордонах до 1917 року складався із 3-х волостей: Станіславської, Посад–Покровської, Білозерської. Після Жовтневої революції старий адміністративно–територіальний поділ Херсонщини, як і всієї України, був ліквідований.
Радянська окупація України Радянську владу в Білозерці було встановлено у липні 1920 року. Мешканці чинили збройний спротив політиці воєнного комунізму й Білозерка була охоплена антирадянським повстанням. Було розпущено сільську раду та на певний час організовано революційний комітет. Місцеві повстанці вбивали партійних активістів, закликали населення не сплачувати «розверстку» і продподатку. У грудні 1920 року білозерські повстанці вбили Р. І. Вдовиченка — першого комуніста БілозеркиДержавний архів Херсонської області: ф. Р-64, оп. 1, д. 33. Повстання було придушене моряками Усть-Дніпровської флотилії.
На початку 20-х років організовано декілька артілей, товариств з обробки землі, згодом почали створюватися колгоспи та радгоспи. Суцільна колективізація розгорнулася з кінця 20-х років.
1922 року Одеська й Миколаївська губернії були об'єднані в Одеську губернію, до складу якого увійшов Херсонський повіт. 1923 року була проведена перша реформа адміністративно–територіального поділу УРСР за єдиним планом — був ліквідований поділ на повіти й волості при губерніях. Одеська губернія була розділена на 6 округів, у тому числі Херсонський округ із центром у м. Херсоні. Після цієї реформи Білозерка стала центром сільради Херсонського району.
Голодомор Село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом 1932—1933 рр. Рятуючись від примусового вилучення хліба, місцеві селяни ховали продукти в спеціальних ямах, але комуністична влада знаходила й вилучала звідти їжу. Відкривалися кримінальні справи за крадіжки зернаДержавний архів Херсонської області, ф. Р — 3599, оп. 1, спр. 196; ф. Р — 787, оп. 1, спр. 795; ф. П — 185, оп. 1, спр. 2 а. Збереглися відомості про засудження за часів Голодомору, мешканців Білозерки, за невиконання плану здачі хліба, «безгосподарність». Мешканців села було засуджено під приводом участі у контрреволюційній організації, антирадянської діяльності, звинувачено у зраді Батьківщині. Відповідно до мартирологу Національної книги пам'яті України, складеного за свідченнями очевидців 2007 року було встановлено імена 2 загиблихНаціональна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 252.
Від 1939 року Білозерка — районний центр Білозерського району. У 1939 році після чергової реформи Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 79 С № 32/7 від 1 квітня 1939 року з Херсонської міської ради виділена сільська територія і утворений сільський район з центром у селі Білозерка: «Присвоїти району найменування — Білозерський. Включити до складу Білозерського сільського району Посад-Покровську, Киселівську, Чорнобаївську, Арнаутську, Білозерську, Кизій-Міську, Широкобалківську, Царево-Дарську, Станіславську, Надеждинську, Олександрівську та Лупарівську сільські ради Миколаївської міськради».
Німецько-радянська війна 17 серпня 1941 року Білозерка була окупована німецькими військами. 14 березня 1944 року за допомогою 295-ї стрілецької дивізії 1040 полку під командуванням генерала Василя Маргелова, Білозерка знову перейшла під контроль Радянської влади.
Повоєнний період 30 березня 1944 року Указом Президії Верховної ради СРСР було утворено Херсонська область з частини земель Запорізької та Миколаївської областей з центром у Херсоні. До складу Херсонської області увійшов і Білозерський район.
Від 1954 року — селище міського типу.
1967 року в Білозерці було проведено реконструкцію скверу ім. Харченка. Споруджено меморіальний комплекс у смт (автор — архітектор Ю. А. Васильченко): Братська могила воїнів Радянської Армії, пам'ятник на честь воїнів-односельчан і Стела загиблим воїнам, на якій викарбувано 78 прізвищ.
Сучасність Сьогодні в райцентрі працюють підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, мережа торговельних підприємств, відділення Укрпошти, заклади охорони здоров'я, освіти та культури. Облаштовано велосипедну доріжку за маршрутом Херсон — Білозерка.
Російське вторгнення в Україну (з 2022) В перші дні російського вторгнення в Україну селище чинило опір заваливши землею та брухтом міст через річку Білозірка, але всеж було окуповане російськими військами.