Кита́їв (в деяких джерелах помилково — Китаєве) — місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу. Розташована між вулицями Моторною, Пирогівський Шлях, Учбовою та каскадом ставків наприкінці Китаївської вулиці, межує з півночі з місцевостями Мишоловка та Багринова гора, зі сходу — з Корчуватим, з півдня (через лісосмугу) — з Пироговим, з заходу — з Болгарським хутором. Від назви місцевості походять назви Китаївської, Великої Китаївської та Малої Китаївської вулиць, Китаївського провулка (ліквідований у 1980-х роках), монастиря Китаївська пустинь, Китаївських печер і Китаївських ставків.
Головні вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вулиця Китаївська.
Походження назви Існує кілька версій походження назви «Китаїв». За найрозповсюдженішою з них назва походить від тюркського слова «китай» — укріплення, фортеця, під якою мається на увазі давньоруське городище, яке розташовувалося в цій місцевості. Менш поширена версія походження назви від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок». Також з 2-ї половини XVIII століття відома легенда, що за часів Київської Русі в Китаївському городищі мав свій будинок (за деякими версіями — палац-фортецю) князь Андрій Боголюбський на прізвисько Китай. Втім, про таке прізвисько Боголюбського згадано лише в грамоті, наданій ним у 1159 році Києво-Печерському монастирю — «...Се аз великий князь Китай, названий у святому хрещенні Андрієм Юрійовичем» — яку історики, зокрема, Микола Закревський, вважають підробкою XVI століття.
Історія На території Китаєва розташовується Китаївський археологічний комплекс, який більшістю істориків, зокрема, М. Максимовичем, В. Антоновичем, П. Толочком, М. Кучерою, Л. Махновцем ототожнюється з літописним містом Пересічень. З 2001 року має статус археологічної пам'ятки національного значення, занесений до реєстру пам'яток під назвою «Китаївське городище і курганний могильник» і охоронним номером 260026-Н. Найдавніші археологічні знахідки на майданчику дитинця та основної частини городища включали фрагменти кераміки ранньозалізного віку та зарубинецької культури. Наступні знахідки належать до поселення VIII ст. Волинцівської культури. Далі у Х ст. на місці покинутого волинцівського поселення виникає укріплення, пізніше ускладнене додатковим рядом укріплень. Комплекс укріплень належить до розвинутого середньовіччя ІХ–ХІІІ ст. і відомий археологічними пам'ятками — городищем (залишками давньоруської фортеці), курганним могильником, печерами і поселенням.
З XIV століття у Китаєві існує печерний монастир, заснований ченцями-пустельниками, а в XVII столітті підпорядкований Києво-Печерській лаврі й з того часу відомий як Китаївська пустинь, відома перебуванням тут у 1776 знаменитого православного святого Серафима Саровського. Біля неї влаштовано низку ставків, названих Китаївськими.
У 1853 Китаївська пустинь перейменована на Троїцьку. Крім того, у XIX — на початку XX століття фігурує також хутір Китаїв (Китаївський), що в 1920 вилучений у Києво-Печерської лаври в державну власність і приєднаний до сільради с. Мишоловка.
Територія між Китаївською пустинню і Моторною вулицею (власне «житловий» Китаїв) почала інтенсивно заселятися на межі XIX—XX століть (сучасні вулиця і провулок Миколи Бурачека, Китаївська вулиця, Пересіченський провулок, нижня частина проспекту Науки). У 1900—10-і роки дачна місцевість Китаїв (Китаївські дачі) розбудувалася на північ від монастиря вздовж вул. Китаївська та Ягідна ( 50.370887°, 30.542922°)Китаївські дачники (2025 р.) Виставка «Корифеї української культури у Китаєві» (2025 р.) . Не слід плутати їх з дачами на Конику (сучасне Корчувате).
Китаїв став осередком натхнення для таких видатних постатей, як Михайло Драгоманов, Олена Пчілка, Людмила Старицька-Черняхівська, Микола Зеров, та багатьох інших. Тут народжувалися музичні твори та поетичні рядки і відбулося чимало знаменних подій. Зокрема у літній домівці Драгоманових було весілля Ольги Драгоманової та Петра Косача. У цей пам'ятний день в Китаїв прибуло багато друзів родини, представників Старої громади. дачна ж садиба Панаса Саксаганського розташовувалося на Конику (сучасне Корчувате) і значно пізніше з 1926 р.
Також у Китаєві відбулось освячення літнього народного театру, влаштованого у садибі нащадків власника цегельного заводу Сніжка (імовірно на початку сучасної вулиці Квітки-Основ'яненка). Аматорський театральний колектив Михайла Старицького виступив на сцені з славнозвісною комедією «За двома зайцями». Справу батька продовжила Марія Старицька — на китаєвській сцені ставилися п'єси корифея та твори інших драматургів.
Сім років (1900-ті рр.) Микола Лисенко влітку жив в Китаєві. Тут Лисенко, ж винаймав літній будиночок на дачному селищі на північ від монастиря. Цей будинок зберігся по вул. Ягідна 4 в дуже зміненому вигляді (50.370610, 30.539514) . Поруч з дачним будиночком ріс великий ліс, у якому вранці після сніданку композитор усамітнювався задля творчості. Літніми вечорами китаївські дачники збирались послухати щойно написані твориМикола Лисенко в Китаєві (2025) .
В 20-ті роки Михайло Грушевський влітку мешкав в Китаєві, де облаштував будинок по вул. Китаївська, 13/7.
В 1925 Китаїв фігурує як окреме село, в якому влаштовано сільгоспкооператив «Огородник», а в 1937 році — як хутір, на території якого створений будинок інвалідів. Надалі як поселення із самостійним статусом Китаїв більше не згадується.
Історичні духовні персоналії Китаївську пустинь у 1776 році відвідав 22-х річний юнак Прохір Мошнин з Курська. Відомий чернець-дівиця Досифей вказав юнаку на як місце постійного чернецтва. Прохір виконав настанови Досифея та увійшов у світову православну історію як святий чернець Серафим Саровський.
Християни Корчуватого трепетно зберігають пам'ять про ці важливі історичні події, оскільки знаменитий чернець під час перебування в Китаївській пустині проживав у вірян селища Корчувате, що межує з відомими Китаївськими печерами, де постійно перебував чернець-дівиця Досифій.
Сучасний стан 1930 року на базі садового господарства Києво-Печерської Лаври засновано Український науково-дослідний інститут садівництва. Першим директором став відомий український селекціонер Володимир Симиренко.
У Китаєві розташований Інститут захисту рослин НААН України. Також по сусідству розміщується Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України.
Галерея
Примітки
Джерела
Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43).
Комар А. В. Киев и Правобережное Поднепровье // Древняя Русь в IX—XI вв. Археологическая панорама. М.; Вологда. 2012. С. 325. Мовчан, І. І., Степаненко, Л. Я. 1973. Розкопки поселення та могильника в Китаєво. В: Толочко, П. П. (ред.). Археологічні дослідження Стародавнього Києва. Київ: Наукова думка, с. 108—118. Мовчан, И. И. 1973. Отчёт о раскопках Китаевского поселения и могильника. НА ІА НАН України, ф. 64, 1973/22.
Посилання Китаїв на Вікімапії Історія Китаєва Українська сторінка в житті Серафима Саровського
Місто князя Володимира: забудовники біля воріт. На чиєму боці буде Феміда?07.08.2024