Пілю́ля (, зменшувальна форма від pila — «м'яч», «куля»), також, у ширшому значенні, пігу́лка, піґу́лка (від — пілюля)Пігулка // Піґулка // Етимологічний словник української мови: у 7 т. : Т. 24 : Н — П. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; укл.: Р. В. Болдирєв та ін.; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2003. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3. — тверда лікарська форма для внутрішнього вживання, у вигляді кульки масою від 0,1 до 0,5 г, виготовлена з однорідної пластичної маси, в яку поміщено лікарські речовини.
Пілюлі масою понад 0,5 г називають болюсами (, однина bolus) і застосовують у ветеринарії для лікування великих тварин. Пілюлі масою менш ніж 0,1 г називають гранулами (, однина granula) і використовують у гомеопатії, а також у ветеринарії для лікування дрібних тварин і птахів.
Історія До появи таблеток (кінець ХІХ ст.) це були основні дозовані ліки для внутрішнього вживання. Широкий промисловий випуск таблеток, драже і капсул витіснив цю лікарську форму. Нині пілюлі можуть бути прописані, коли треба призначити індивідуальне дозування, коли потрібна комбінація нестабільних лікарських речовин, коли не налагоджено промислового виробництва ліків.
До складу пілюль входять лікарські та формотворні ( — пілюльна маса) речовини. Як формотворні використовують борошно, воду, білу глину, крохмаль, гліцерин, порошок кореня солодки або алтеї тощо.
Найдавніші відомі пілюлі виготовлено з карбонатів цинку — гідроцинкіту та смітсоніту й призначено для лікування хвороб ока. Ці медичні засоби знайдено на давньоримському кораблі, що затонув біля західного узбережжя нинішньої Італії у 140 році до н. е..
Див. також Перелік форм лікарських засобів
Примітки
Посилання ПІЛЮЛІ //Фармацевтична енциклопедія