Арабський легіон ( аль-джейш аль-арабі, букв. Арабська армія) — регулярна армія Трансйорданії, а потім Йорданії в 1920—1956 рр. Легіон був заснований в 1921 році як поліційний військовий підрозділ британським полковником Фредеріком Джерардом Піком у Трансйорданії, на той час еміраті Британського мандату, а пізніше незалежному Хашимітському королівстві Йорданії. Легіон був головним інститутом розвитку йорданської держави і ключовим фактором забезпечення центральної державної влади в країні. Під час арабо-єврейської війни за Палестину 1947—1949 Легіон захопив Західний берег річки Йордан і Східний Єрусалим. Після звільнення британських офіцерів 1956 року, Легіон офіційно став йорданською армією.
Історія створення
Резервний мобільний підрозділ Під час Першої світової війни Велика Британія захопила значну частину колишніх провінцій Османської імперії. Територія сучасної Йорданії була малонаселена, економічно дуже слабо розвинена, за відсутності державного керування в ній панував племінний правовий устрій. 1920 року за дорученням верховного комісара Палестини на цій території було засновано Резервний мобільний підрозділ з 150 осіб під командуванням капітана Фредеріка Піка. Підрозділ мав поліційні функції і складався з двох загонів: мобільний загін кількістю 100 осіб для охорони дороги з Палестини до Аммана та загін з 50 осіб, розташований в Ель-Карак, призначений для підтримки британського окружного офіцера — відповідального представника колоніальної служби. Особовий склад був набраний з місцевих мешканців, що повинно було зменшити вартість утримання військових сил в цій частині імперії. 1921 року територія була офіційно проголошена монархією на чолі з еміром Абдаллою І з династії хашимітів, що раніше панувала в Хіджазі. Аби затвердити свої претензії на владу серед войовничих племен, які конкурували між собою, особливо серед бедуїнів, молода держава потребувала військової допомоги, за якою Абдалла звернувся до британського уряду. Велика Британія дала згоду на збільшення мобільного підрозділу на чолі з Фредеріком Піком відповідно до військових потреб Абдалли. З 1921 по 1923 роки підрозділ було реформовано у підсилений батальйон і використано для придушення низки племінних повстань по всій країні. 1922 року іхвани Абдель-Азіза ібн Сауда, що прагнули розширити територію впливу ваххабізма, розпочали рейди до Зайордання (Трансйорданії). В Зайордання (Трансйорданію) були доправлені панцерники і літаки Королівських ВПС, які, за підтримки нового підрозділу, тимчасово зупинили спроби саудівської експансії. Командувач підрозділу, капітан Пік, мав складні стосунки з еміром. Його не задовольняв авторитарний стиль керування Абдалли і він щосили прагнув налаштувати проти нього британську владу. 1924 року він навіть наполягав, аби Абдаллу усунули з правління Зайорданням (Трансйорданією). Емір уникнув усунення, погодившись на додаткові британські обмеження своїх повноважень.
Легіон 1 квітня 1923 року, з нагоди вступу країни в Лігу Націй, у присутності Абдалли бін Хусейна підрозділ було офіційно перейменовано в Арабську армію (). Назва «Арабська» відбивала сподівання Абдалли на подальше розширення його емірату за рахунок інших арабських територій. Оскільки Пік вважав, що термін «армія» не можна застосовувати для такого невеликого підрозділу, у англомовній кореспонденції використовувалась назва «Арабський легіон» (. На той час підрозділ складався з 1400 осіб, більша частина якого — жандармерія, що виконувала обов'язки поліції. Мобільний резерв Арабського легіону складав дві піхотні роти та два кавалерійських ескадрони. У 1924 році невизначена кількість офіцерів, звинувачених у націоналістичній змові проти монархії та британського суверенітету, була звільнена. Арабський легіон на додаток до цивільної адміністрації, слугував головним інструментом забезпечення централізованої влади в гашимітській державі, забезпечував впровадження сучасних законів та збір податків у більшій частині країни.Allon, Yoav. Tribal Shaykhs and the Limits of British Imperial Rule in Transjordan 1920-46. In: The Journal of Imperial and Commonwealth History. Vol.32, No.1, 2004, c. 69–92.
До 1926 р. Легіон було збільшено до 1500 осіб. Невелика кількість офіцерів була британцями, решта — місцевими. Південні кордони та прикордонні племена Трансйорданії постійно страждали від рейдів іхванів з Центральної Аравії, Неджду, проте легіон не міг забезпечити надійний захист кордонів. 1 квітня 1926 року за наказом верховного комісара Палестини для захисту зовнішніх кордонів країни були створені Трансйорданські прикордонні сили, підпорядковані Королівським ВПС. До прикордонних сил рекрутували тих, хто раніше служив у палестинській жандармерії і значною мірою вони були укомплектовані нейорданцями. Утворилася суперницька до Легіону структура, його функції були скорочені до поліційних, що не виключало, в разі потреби, залучення Легіону до охорони кордонів. Чисельність особового складу Легіону скоротилася з 1472 до 1000 осіб. Абдалла та його уряд побачили в Прикордонних силах загрозу для державної влади, оскільки вони підпорядковувались безпосередньо британській адміністрації. До цього додалася Угода 1928 року між Британією та Трансйорданією, яка передбачала, що Британія може створювати і підтримувати необхідні для захисту країни військові сили, а емір погоджується з тим, що він, без британської згоди, не має права створювати чи підтримувати такі сили. Ця реорганізація утворила проблему бедуїнських племен, оскільки наявна прикордонна служба не мала змоги регулювати традиційні набіги бедуїнів і їхні стосунки між собою.
Пустельний Патруль 1926 року капітан Джон Глабб, що мав досвід співпраці з бедуїнськими племенами і допоміг забезпечити ефективну охорону кордонів сусіднього Іраку, був відряджений до Трансйорданії для вивчення ситуації. Свого часу для захисту іракських племен Глабб створив форти в пустелі, заснував озброєний кулеметами Південний пустельний верблюжий корпус () та ініціював систему рекрутування бедуїнів до його лав. 1930 року він став заступником командувача Арабського легіону, а роком пізніше створив мобільний пустельний підрозділ, «Пустельний патруль». На відміну від комплектації особового складу Легіону, Глабб, ґрунтуючись на попередньому іракському досвіді, набирав до Пустельного патруля виключно бедуїнів і вважав, що лише бедуїнський підрозділ може заспокоїти племена. Він залучав синів бедуїнських шейхів у Патруль, що надавало вождям племен участь у владі, служба у Патрулі була найчастіше єдиним способом задоволення потреб у продовольстві для збіднілих від постійних прикордонних сутичок кланів і суттєво збільшувала рівень життя бедуїнів. Організація Пустельного Патруля мала глибокий вплив на саму сутність Арабського легіону, після того, як Глабб очолив його замість Піка. Співпраця з бедуїнами та їхня інтеграція в Пустельний Патруль була антитезою легіону, створеному Піком, що мало цікавився периферією і вважав кочові племена не більш ніж неприємністю, а тому виключив бедуїнів з Легіону, покладаючись на більш освічених і керованих сільських та осілих арабів. Пустельний патруль спочатку складався з сімдесяти вершників на верблюдах та декількох малих вантажівок з кулеметами. Бедуїни мали свою форму, сучасні рушниці та повноцінний радіозв'язок, на відміну від решти Легіону. Перші бронемашини, переобладнані з цивільних машин в Хайфі, були надані патрулю наприкінці 1930 року. У наступні роки пустельний підрозділ став механізованим. В пустелі була побудована система малих фортів, підрозділи, що їх охороняли, забезпечували швидку передачу інформації по території країни і, в разі необхідності, необхідне підкріплення. На запит Пустельного Патруля також надавалася допомога Королівськими ВПС. Такі дії дозволили до літа 1932 року повністю зупинити рейдерські напади з обох боків кордону. Завдяки запровадженим заходам і зростанню авторитета, Арабський легіон і його керівництво перейняли функції арбітра серед бедуїнських племен. Політика набору солдатів забезпечила бедуїнам чисельну більшість серед легіонерів. Це згодом призвело до формування нової йорданської ідентичності, заснованої на «бедуїнізації». Бедуїни через свої тісні соціальні зв'язки зі збройними силами стали опорою йорданської держави.
Джон Глабб очолює Легіон
Станом на 1936 рік Легіон був розгорнутий по всій країні в невеликих фортах, а також мав резерв: два ескадрони кавалерії та 350 бійців механізованого підрозділу на автомобілях. Всі солдати були навчені і підготовлені. Під час арабського повстання 1936—1939 років в Палестині Легіон кілька разів бився з бойовиками, що проникали у Трансйорданію. В березні 1939 року загін зі 100 бойовиків, що перетнув сирійський кордон, був зустрінутий механізованим Пустельним патрулем за підтримкою британських ВПС і відступив втративши 35 осіб. У наступні кілька тижнів було припинено ще декілька невеликих вторгнень, а у квітні вже близько 200 бойовиків були розсіяні спільними діями кавалерії та механізованого патруля біля Бейт Ідіса, втративши 11 вбитими і 12 пораненими. Ця подія остаточно поклала край інфільтрації озброєних банд на трансйорданську територію.
21 березня 1936 року командування Легіоном прийняв Джон Глабб. Полковник Фредерік Пік пішов у відставку і повернувся до Британії.
Під час Другої світової війни
Під час Другої світової війни емір Абдалла беззастережно підтримав Велику Британію. Хоча Трансйорданію військові дії не зачепили, Механізований полк Легіону (що складався з тих самих 350 бійців механізованого патруля) був використаний в бойових операціях 1941 року в Іраку, коли там стався прогерманський військовий переворот Рашида Алі аль-Гайлані. Спочатку рейдом на північ полк перерізав залізничне сполучення Мосул-Багдад, в травні взяв участь у штурмі Багдада і на початку червня повернувся до Аммана.
В червні-липні 1941 року Легіон брав участь у сирійсько-ліванській кампанії проти вішістських французьких військ. Британська армія Хабфорс (), до складу якої входив механізований полк Легіону, увійшла з території Західного Іраку до Сирії для захоплення Пальміри. 29 червня механізований полк, очолюваний Джоном Глаббом, що діяв на фланзі Хабфорс, без бою захопив Сухну, 1 липня вішісти атакували їх і намагались відбити поселення. За підтримки четвертої британської кавалерійської бригади легіонери у запеклому бою відбили атаку і отримали чималі трофеї: 80 полонених, 6 бронемашин та 12 кулеметів. Бій за Сухну був останньою операцією Легіону у Другій світовій війні.
1945 року в Легіону було 8000 солдатів, його ядро становили механізована бригада, чисельністю 3000 осіб, що була створена Глаббом з мобільних пустельних сил і мала бойовий досвід, та Пустельний Патруль, чисельністю 500 осіб. Трансйорданські прикордонні війська на цей час були повністю інтегровані до Легіону. Офіцерський склад здебільшого складався з офіцерів регулярної британської армії. Завдяки високій платні, навіть у звичайних солдатів, охочих вступити до лав Легіону було достатньо і командувачі мали значний вибір, отже рівень самовідновлення був високим.
До 1948 року Легіон мав 50 бронемашин і дванадцять артилерійських підрозділів. Глабб утворив об'єднане дивізійне командування з двох бригад, кожна з яких мала два піхотні батальйони та декілька незалежних піхотних рот. Кожному піхотному батальйону була додана рота бронемашин. Артилерія складала окремий батальйон з трьох батарей. Основну матеріальну проблему становив малий боєзапас, Глабб вважав, що його б вистачило на один невеликий бій всієї дивізії.
Участь в арабо-ізраїльській війні 1947—1949 років