Шарль-Луї Філіпп (; 4 серпня 1874, Серії, Альє — 21 грудня 1909, Париж) — французький письменник.
Біографія Син бідного шевця, онук жебрачки. Незважаючи на крайню убогість коштів, здобув середню освіту. У 1895 оселився у Парижі, був деякий час чорноробом, потім дрібним муніципальним службовцем.
Перший значний твір Філіпа з'явився в 1901. Дебютував як поет у символістській пресі. Дрібний службовець в мерії, був близький до соціалістів, друкувався в Юманіте.
Октав Мірбо кілька разів висував його на Гонкурівську премію, але безуспішно.
Дружив з Л.-П.Фаргом, Маргаритою Оду, Валері Ларбо, Андре Жідом.
Помер від черевного тифу, який ускладнився менінгітом.
Творчість Покоління письменників вихідців з ремісничо-селянського середовища, до якого належав Філіпп, мріяло про нову літературу здорову, сильну, що висловлює своє колективне «я» з суворою простотою і правдивістю. Філіпп щиро ненавидів ситий достаток небагатьох. Він описував побут ремісників, декласованих, дрібних підприємців. Зображував трудящий народ нещасним, страждаючим, таким що, майже, завжди покірно приймає негаразди. Філіпп прагне до того, чого в його характері не було, — до мужньої бадьорості та сили. Але, хворий і слабовільний, він далі усталених законів не пішов. Його гнів майже завжди переходив у пасивне співчуття, жаль.
Як художник Ф. володів рідкісним умінням вживатися в кожне почуття і відчуття персонажа, вживатися в сутність явища. Найкращі твори Ф. — романи «Старий Пердрі» (Le Père Perdrix, 1902), «Крокіньоль», особливо «Шарль Бланшар» (Charles Blanchard, вид. 1913) і повість «Мати і дитина» (La mère et l'enfant, вид. в 1911). Тонкий гумор і гірка іронія переплітаються в «Крокіньоле». Несподівано розбагатівши, конторник, проживши два роки на свої гроші, не здатний повернутися до отупляючої канцелярської обстановки, не може придушити виникнення в ньому нових потреб і кінчає життя самогубством.
У творах Філіппа майже завжди («Бюбю з Монпарнасу» (Bubu de Montparnasse, 1901), «Марія Донадьє» (Marie Donadieu, 1904), «Крокіньоль» (Croquignole, 1906), деякі новели) поряд з міцним, підкорюючим життя характером, дані іншого — добрий, м'який, скромно відступаючий на другий план. У «Шарлі Бланшар» (Charles Blanchard, 1913) він хотів об'єднати обидва типи, дати синтетичний образ. Роман цей залишився незакінченим, але, судячи з написаних розділів, він міг бути твором величезної напруги. Філіпп довго працював над ним, накидаючи все нові і нові варіанти, намагаючись знайти закінчену, просту і ясну форму для передачі внутрішнього стану дитини, що росте в умовах крайньої бідності. Це — трагічна в своїй простоті поема жебрацтва. Розповіді у збірниках «У маленькому місті» (Dans la petite ville, 1910) і «Ранки» (Contes du matin, 1916) — ціла галерея типових фігур бідняків, у поті чола свого заробляючих мізерний прожиток, відщепенців (з так званого «дна»), дрібних торговців і службовців і насамперед дітей, зображених з чуйним розумінням.
Філіпп довів до великої майстерності мистецтво короткого оповідання. На двох-трьох сторінках дано екстракт, відображений внутрішній зміст події. Крім художніх творів, Філіпп написав багато фейлетонів, у яких провадив анархістські ідеї. Він знаходив своїх героїв, своїх «сильних і сміливих» тільки на дні суспільства, у світі декласованих.
Твори Quatre histoires de pauvre amour (1897) La Bonne et la Pauvre Marie (1898). La Mère et l'enfant (1900) Bubu de Montparnasse (1901) Le Père Perdrix (1902) Marie Donadieu (1904) Croquignole (1906) Dans la petite ville (1910, новели). Lettres de jeunesse (1911) Charles Blanchard (1913) Les Contes du Matin (1916, новели). Chroniques du Canard Sauvage (1923)
Визнання Романи і розповіді Шарль-Луї Філіппа перекладені багатьма мовами, перевидаються у Франції та інших країнах до сьогодні. З 1936 виходить щорічник Товариства друзів Шарля-Луї Філіпа.
Примітки