Блукання підземеллями (англ. dungeon crawl) — це тип сценарію у рольових відеоіграх, де герої досліджують лабіринтоподібні підземелля, б'ються з монстрами, уникають пасток, розв'язують головоломки й шукають скарби. Відеоігри та настільні ігри, у яких ці елементи є основними, виділяють в окремий піджанр.
Настільні ігри Жанр блукань підземеллями в настільних іграх виник із виходом гри у 1975 році. Надалі багато розробників розвивали цю ідею. Однією з найвідоміших настільних ігор кінця 2010-х років, створених у цьому жанрі, є Gloomhaven.
Вагомий внесок в розвиток концепції цього жанру вніс творець настільної гри Dungeons & Dragons Гаррі Гайгекс. З часом ігрові локації, явно навмисне створені для їх «зачищення» гравцями, отримали назву «гайгексівських підземель».
Відеоігри Першою грою для персональних комп'ютерів у жанрі блукання підземеллями вважається , створена 1975 року Расті Резерфордом на інтерактивній освітній системі PLATO в Урбані, штат Іллінойс. Хоча гру невдовзі видалили із системи, за нею з'явилося кілька подібних проєктів, серед яких dnd і .
Комп'ютерні ігри та серії 1980-х років, зокрема Rogue, , , , , Madō Monogatari, Megami Tensei, Might and Magic, The Legend of Zelda, , та Wizardry, сформували основні стандарти жанру блукань підземеллями. Їхня примітивна графіка добре підходила цьому стилю, адже вимагала повторюваних плиток або подібних елементів для створення ефективних лабіринтів. Мет Бартон із Game Developer описав (1982) як «чисте блукання підземеллями» через відсутність відволікаючих елементів і відзначив великі підземелля гри як «основну перевагу».
Деякі блукання підземеллями того періоду також використовували бойову систему рольових бойовиків у реальному часі, наприклад та The Tower of Druaga. Відеоігри, створені в цьому стилі, також належать до жанру блукань підземеллями. Гравці обмежені стінами підземелля, але водночас у грі є складні системи бою, поведінки ворогів та здобичі. Крім того, багато з таких ігор підтримують мультиплеєр та онлайн-гру. Прикладами таких блукань підземеллями є , Diablo, The Binding of Isaac і Enter the Gungeon.
Елементи блукань підземеллями можна знайти й в інших жанрах. На початку 2010-х років цей жанр отримав певне відродження популярності, особливо в Японії, здебільшого завдяки успіху серії від Atlus.
Інстанс-підземелля В масових багатокористувацьких онлайн-іграх інстанс — це спеціальна зона, зазвичай підземелля або обмежена територія, яка створює окрему копію локації для кожної групи або певної кількості гравців, що заходять у неї. «Інстансинг», загальний термін для використання цієї техніки, вирішує кілька проблем, з якими стикаються гравці у спільних просторах віртуальних світів, але водночас жертвує соціальним елементом спільного перебування та реалістичним зануренням у цей світ. Такі локації зазвичай значно менші та більш лінійні.
Блукання підземеллями від першої особи з групою персонажів Цей піджанр складається з рольових ігор, у яких гравець керує групою персонажів від першої особи, зазвичай у середовищі на основі сітки. Прикладами є вищезгадані Wizardry, Might and Magic і Bard's Tale, а також серії Etrian Odyssey і . Ігри цього типу також називають «блобери» (англ. blobbers), оскільки гравець переміщує всю групу як єдиний об’єкт або «клубок».
Багато таких ігор створені в покроковому форматі, наприклад , проте деякі ігри, такі як Dungeon Master, Legend of Grimrock і серія Eye of the Beholder, проходять у реальному часі. Ранні представники жанру не мали автоматичних карт, тому гравці мусили самостійно креслити карти для відстеження свого прогресу. Просторові головоломки були частими: наприклад, гравцям доводилося пересунути камінь в одній частині рівня, щоб відкрити ворота в іншій.
Посилання