Сигізмунд Домінікович Кржижановський (, Київ — 28 грудня 1950, Москва) — радянський письменник і драматург, філософ, історик і теоретик театру.
Життєпис Сигізмунд Кржижановський народився року в околицях Києва в сім'ї вихідців з Польщі Домініка Олександровича і Фабіани Станіславівни Кржижановських.
Юнацтво письменника пройшло в Четвертій гімназії Києва. Після закінчення гімназії у 1907 році Кржижановський вступає на юридичний факультет Київського університету, паралельно відвідуючи лекції на історико-філологічному факультеті. У роки навчання в університеті друкуються його вірші і шляхові нариси про подорож по Італії, Австрії, Франції, Німеччині.
Після закінчення університету в 1913 Кржижановський служить помічником присяжного повіреного, проте в 1918 кидає юридичну практику і протягом трьох наступних років читає лекції з психології творчості, історії та теорії театру, літератури, музики у Київській консерваторії, Театральному інституті ім. М. Лисенка та Єврейської студії Києва.
Подальший розвиток літературна творчість Кржижановського одержало наприкінці 1910-х — середині 1920-х, коли в журналах «Зорі», «Тиждень мистецтва, літератури і театру» друкуються два його твору (оповідання «Якобі і нібито» і повість у нарисах «Штемпель: Москва», 1925).
Приїхавши в 1922 до Москви, викладає в студії Камерного театру і надалі працює в ньому. У Камерному театрі в грудні 1923 відбулася прем'єра єдиною дійшла до сцени п'єси Кржижановського — «Людина, яка була Четвергом» (підзаголовок: «за схемою Честертона», драматична переробка його однойменного роману).
Зневірившись побачити виданими свої твори в хронологічному порядку, Кржижановський складав свої новели в «книжки», не озираючись на час написання окремих речей, що дозволяло йому глибше підкреслювати їх внутрішні зв'язки і переклички. Таким чином, всі книги новел письменника є логічно завершені твори, підлеглі певної внутрішньої ідеї.
У 1939 Кржижановського приймають до Спілки Письменників, що, однак, не змінило загальної ситуації з труднощами видання творів.
З 1940 року художньої прози Кржижановський вже не писав, створивши лише два десятки нарисів про Москву воєнного часу і заробляючи на життя перекладами віршів і польської прози.
Помер письменник у Москві 28 грудня 1950 року, місце його поховання невідоме.
Широка публікація текстів Кржижановського почалася лише з 1989 року.
Характеристика творчості С. Д. Кржижановський — переважно автор прозових творів малої і середньої форми, а також статей і нарисів з історії Москви, історії та теорії драматургії і театру, психології сцени. Крім того, він написав кілька кіносценаріїв і лібрето кількох опер.
Теоретичні роботи Кржижановського з історії, теорії та філософії літератури і театру та психології творчості органічно пов'язані з його художньою творчістю. І там, і там письменник постійно рефлексує на теми світової культури і філософії. Художній метод Кржижановського — створення метатексту (колажу з різних текстів), що будується на цитатах, алюзіях, на реінтерпретації (переосмисленні) в новому контексті образів, ідей, стійких міфологем світової культури. Великий вплив на творчість Кржижановського надали Шекспір, Е. Т. А. Гофман, Е. А. По, Свіфт, і в своїх творах він також обігрує та їх сюжетні лінії і образи. Не входячи ні в одну художню групу, Кржижановський вважав, що його метод ближче всього до імажинізму. Найважливіші теми і образи: пам'ять, гра, місто, книга, слово. Добре знаючи античну і середньовічну філософію, філософію Канта, Лейбніца та інших філософів Нового часу, Кржижановський художньо обіграє їх ідеї. Характерні для Кржижановського жанри: філософська фантасмагорія, притча, гротеск, сатира. У теоретичних роботах і художніх текстах есеїстичні типу Кржижановський використовує образи та ідеї світової культури для осмислення сучасної йому дійсності, в тому числі радянської.
Основні твори Повісті 1924 — мандрівні «Дивно» 1929 — Матеріали до біографії Горгіса Катафалакі 1926 — Клуб вбивць літер 1927–1928 — Повернення Мюнхгаузена 1929 — Спогади про майбутнє (опублікована в 1989).
Книги новел 1940 — Збірка оповідань 1920-1940-х років 1927–1931 — Чужа тема 1919–1927 — Казки для вундеркіндів 1940 — Неукушенний лікоть (Розповіді про Захід) 1932–1933 — Чим люди мертві 1937–1940 — Малий мала менше
Нариси 1933 — Салир-Гюль (узбекистанський імпресії) 1945–1948 — Москва у перший рік війни (фізіологічні нариси) 1937 — Гарне море (виділено з «Збірника оповідань 1920-40 років» редактором Вадимом Перельмутер) 1924 — Московські вивіски 1925–2000 (До питання про перейменування вулиць) 1925 — Штемпель: Москва (повість в нарисах) 1925 — Колекція секунд
П'єси Поп і поручик (мюзикл на музику Сергія Василенка, не поставлено) Людина, яка була Четвергом (за схемою Честертона) (Драматична переробка однойменного роману Честертона) Писана торба (не поставлено) Той третій (не поставлено)
Сценарії 1930 — «Свято Святого Йоргена» (у титрах сценаристом вказаний режисер Протазанов) 1933 — «Новий Гуллівер» (у титрах не зазначений).
Статті про літературу і театр Мистецтво епіграфа (Пушкін) Країни, яких немає Фрагменти про Шекспіра Поетика заголовків Театралізація думки філософеми про театр Драматургічні прийоми Бернарда Шоу
Приватні запису і роздуми Записні зошити (короткі замітки, начерки, ескізи, задуми — здійснені та нездійснені, афоризми, думки, спостереження).
Примітки
Джерела Топоров В. Н. «Минус»-пространство Сигизмунда Кржижановского // Миф. Ритуал. Символ. Образ: исследования в области мифопоэтического: Избранное / В. Н. Топоров. — М.: Прогресс: Культура, 1995. — 623 с. — ISBN 5-01-003942-7. Делекторская И. Б.Кржижановский, Сигизмунд Доминикович // Культурология. ХХ век: энциклопедия / сост. и авт. проекта С. Я. Левит; отв.ред. Л. Т. Мильская. — СПб.: Университетская книга, 1998. — ISBN 5-7914-0027-6. — Т. 1: А—Л. — 447 с. — ISBN 5-7914-0028-4. Перельмутер В. Судьба берет себе звезды // Современная драматургия. — 1992. — № 2. Гаспаров М. Л. Мир Сигизмунда Кржижановского // Октябрь. — 1990. — № 3. Воробьёва Е. Неизвестный Кржижановский / Воробьёва Е. // Вопросы литературы. — 2002. — № 6. — С. 274—318.