Історія Гаваїв () описує епоху людських поселень на Гавайських островах. Острови були вперше заселені полінезійцями десь між 124 і 1120 роками нашої ери. Гавайська цивілізація була ізольована від решти світу щонайменше протягом 500 років.

Експедиція під керівництвом британського дослідника Джеймса Кука зазвичай вважається першою групою європейців, які прибули на Гавайські острови, що вони й зробили в 1778 році. Однак іспанські історики та деякі інші дослідники стверджують, що іспанський капітан Руй Лопес де Вільялобос був першим європейцем, який побачив ці острови в 1542 році. Іспанці назвали ці острови «Isla de Mesa, de los Monjes y Desgraciada» (1542), оскільки вони перебували на шляху, що з'єднує Філіппіни з Мексикою через Тихий океан, між портами Акапулько та Маніла, які були частиною Нової ІспаніїHawáii National Park. (June 1959). «Hawáii Nature Notes». The Publication of the Naturalist Division, Hawáii National Park, and the Hawáii Natural History Association.. Після прибуття Кука європейські військові технології допомогли Камехамеї I, правителю острова Гаваї, вперше завоювати та об'єднати острови, заснувавши Королівство Гаваї в 1795 році. Королівство було процвітаючим і важливим завдяки своєму сільському господарству та стратегічному розташуванню в Тихому океані.

Американська імміграція, яку очолювали протестантські місіонери, та еміграція корінних гавайців, переважно на китобійних кораблях, почалась майже відразу після прибуття Кука. Хоча іноземці сприяли індустріалізації та модернізації Гаваїв, контакти з ними мали й негативні наслідки. Зокрема, від нових хвороб, занесених з-за океану, популяція гавайців значно скоротилася, що призвело до демографічної кризи. Американці створили плантації з вирощування цукру. Їхні методи плантаційного землеробства вимагали значної праці. Хвилі постійних іммігрантів прибували з Японії, Китаю та Філіппін, щоб працювати в полях. Уряд Японії організував і надав особливий захист своєму народу, який становив приблизно 25 відсотків населення Гавайських островів до 1896 року.Thomas A. Bailey, «Japan's Protest Against the Annexation of Hawaii,» Journal of Modern History 3#1 (1931): 46-61. https://doi.org/10.1086/235690.. Гавайська монархія заохочувала це багатоетнічне суспільство, спочатку заснувавши конституційну монархію в 1840 році, яка обіцяла рівні права голосу незалежно від раси, статі чи багатства. Також є версія, що конституція 1840 року була прийнята під тиском білої меншини.

Населення корінних гавайців на Гаваях скоротилося з невідомої кількості до 1778 року (загалом оцінюється приблизно в 300 000) до приблизно 142 000 у 1820-х роках згідно з першим переписом, проведеним американськими місіонерами; 82 203 під час перепису Гавайського королівства 1850 року; 40 622 у останній перепис населення Гавайського Королівства 1890 року; 39 504 під час єдиного перепису населення Республіки Гаваї в 1896 році та 37 656 під час першого перепису населення, проведеного Сполученими Штатами в 1900 році після приєднання Гаваїв до Сполучених Штатів у 1898 році. З тих пір, як Гаваї приєдналися до Сполучених Штатів, корінне гавайське населення на Гаваях збільшувалося з кожним переписом до 289 970 у 2010 році .

1887 року, в період правління короля Калакауа (1874—1891) білі підприємці та військові змусили прийняти монарха нову, так звану «Багнетову конституцію», суттєво обмеживши владу короля «Давида» Калакауа та позбавивши права голосу більшості корінних жителів Гавайських островів та азійських громадян через надмірно високі вимоги до власності та доходу. Це дало значну перевагу власникам плантацій. Королева Ліліуокалані спробувала відновити королівську владу в 1893 році, але була поміщена під домашній арешт бізнесменами за допомогою військових Сполучених Штатів. Всупереч волі королеви, на короткий час була утворена Республіка Гаваї. Цей уряд погодився від імені Гаваїв приєднатися до Сполучених Штатів у 1898 році як територія Гаваї. У 1959 році острови стали штатом Гаваї.

Заселення полінезійцями Дата перших поселень на Гавайських островах є предметом постійних дискусій. Книги Патріка Вінтона Кірча з гавайської археології, стандартні підручники, датують перші полінезійські поселення приблизно 300 роком, з більш пізніми припущеннями Кірча аж до 600 року. Інші теорії припускають дати від 700 до 800 року. Останній огляд доказів вуглецевого датування показує прибуття перших поселенців приблизно в 940—1130 роках нашої ери.

Історія стародавніх полінезійців передавалася через генеалогічні пісні, які читались на офіційних і сімейних заходах. Генеалогію верховних вождів можна було простежити до періоду, який, як вважають, був населений лише богами. Pua ali'i («квітка королівства») вважалися живими богами.

Приблизно до 1000 року поселення, засновані вздовж периметрів островів, почали вирощувати їжу в садах .

Кажуть, що таїтянський священник на ім'я Паао близько 1200 року ввів на острови новий порядок. Новий порядок включав нові закони та нову соціальну структуру, яка поділяла людей на класи. Ali'i nui був королем, з його ʻaha kuhina трохи нижче них. Ali'i були королівськими вельможами з kahuna (верховним жерцем) нижче, makaʻāinana (простолюдини) далі з kauā під ними, як найнижча соціальна каста.

Правителі Гавайських островів (noho aliʻi o ko Hawaiʻi Pae ʻAina) — лінія корінних жителів Гавайських островів, які були незалежними правителями різних підрозділів островів Гаваї. Їхня генеалогія простежується до Ханалаануі та інших. Ali'i nui відповідали за те, щоб люди дотримувались суворого капу (кодексу поведінки щодо табу). Система мала правила щодо багатьох аспектів гавайського соціального устрою, прав на риболовлю та навіть того, де жінки могли їсти. Після смерті Камехамехи I система була скасована, і гавайська релігія незабаром занепала, оскільки ідея богів була відкинута..

До 1500 гавайці почали розселятись у внутрішній частині островів, і релігія почала трохи більше виділятись.

До завоювання Камехамеха I острови не мали єдиної назви, оскільки кожен острів управлявся окремими королівствами, відомими лише за назвами островів. Перші зареєстровані назви острова капітаном Куком підтверджують це. Камехамеха I, як правитель острова Гаваї, нав'язав всій групі островів назву «Гаваї».

Релігія

На Гаваях були атеїсти, відомі як 'айя. Однак домінуючою релігією на Гаваях, як і в багатьох інших полінезійських суспільствах, була капу або релігія табу, яка має теологію, ритуал і кодекс поведінки. Є багато богів і героїв, і багато різних людей поклоняються різним богам по-різному. В одній традиції Вакеа, Батько Неба, одружився з Папаханаумоку, Матір'ю Землею. Від їхнього союзу виникло все інше, включно з іншими богами.. В іншій традиційній генеалогії під назвою Пу-ануе, Кумукуму-ке-каа та її чоловік Пая-а-ка-лані були матір'ю і батьком землі та неба. Ще одна генеалогія стверджує, що Ка-май-елі і Куму-хонуа були матір'ю і батьком.

Релігія капу на Гаваях була політеїстичною, з чотирма найбільш видатними божествами: Кане, Ку, Лоно та Каналоа. Серед інших відомих божеств — Лака, Кіхавахіне, Хаумеа, Папаханаумоку та, найвідоміший, Пеле. Крім того, вважається, що в кожній родині є один або кілька духів-охоронців або сімейних богів, відомих як «аумакуа», які захищають їх. Одним із таких богів є Іолані, бог сімей алії.

Одна частина пантеону Капу на Гаваях складається з таких груп: чотири головних богів (ka hā) — Ку, Кане, Лоно, Каналоа; сорок чоловічих богів або аспектів Кане (ke kanahā); чотириста богів і богинь (ка лау); безліч богів і богинь (ke kini akua); духи (na ʻunihipili); опікуни (na ʻaumākua).

Інший розподілKauka, Jay. Religious Beliefs and Practices. складається з трьох основних груп: чотири боги, або akua: Kū, Kāne, Lono, Kanaloa; багато менших богів, або купуа, кожен з яких пов'язаний з певними професіями; духи-охоронці, ʻaumakua, пов'язані з певними родинами.

Лілоа, Хакау та Умі-а-Лілоа

Лілоа

Лілоа був легендарним правителем острова Гаваї наприкінці 15 століття. Його королівська резиденція була в долині Вайпіо. Його лінія простежується до гавайського «сотворіння».

Лілоа мав двох синів; його первісток Хакау від його дружини Пінеї (сестри його матері), а другий син Умі-а-Лілоа від дружини нижчого рангу Акахі Кулеани. Після його смерті Хакау став правителем та делегував релігійні повноваження Умі. Акахі а Кулеана належала до нижчої лінії вождів, у яку Лілоа закохався, коли побачив, що вона купається в річці. Пара познайомилася, коли Лілоа відвідувала Хамакуа. Він заявив про своє право на неї як короля, і вона погодилась.

Лілоа був першим сином Кіха нуі лулу моку, одного з нохо аліі (правлячої еліти). Він походив від Хана лаа Нуі. Мати Лілоа, Вайолоа, його бабуся, Неула і прабабуся, Ла'а капу були з ліній ʻEwa ali'i з Оах. Батько Лілои правив Гаваями як алі-нуі і після його смерті правителем став Лілоа. У Кіхи було ще четверо синів, Каунуамоа, Макаоку, Кепайліула та Хулана, чиї нащадки є родиною Каякеа з Молокаї, далеких родичів дочки Авраама Форнандера.

У своїй книзі Девід Мало описав, як Лілоа започаткував практику moe āikane, сексуальні стосунки між чоловіками. Стосунки не мали соціальної стигми і були прийнятою практикою, починаючи з алії, яку потім скопіювали й інші класи. Воїни займаються лише тренуваннями. Такі відносини не можна визначити як бісексуальність. У багатьох випадках залучені чоловіки вважали за честь і обов'язок поважати свій hana lawelawe.

Хакау

Безпосередньо перед смертю, Лілоа передав Хакау право спадкоємця на посаді вождя, сказавши Умі, що він буде служити його «людиною» (прем'єр-міністром), і що обидва повинні поважати один одного, а суперечки між собою повинні вирішувати особисто. Спочатку Хакау був порядний, проте незабаром став жорстоким королем. Щоб уникнути гніву брата, Умі сам заслав себе в інший район.

Хакау відмовився задовольнити запит Нуну та Ка-хохе, двох улюбленців свого батька, допомогти хворому Кахуні, який просив їжі. Це вважалося дуже образливим. Обидва належали до жрецького класу бога Лоно. Вони обурювалися таким поводженням і планували побачити королівство в чиїхось інших руках. Хакау не вірив, що священики мають яку-небудь владу, і не поважав їх, оскільки 'Умі був духовним авторитетом. Це був період, коли жоден король не міг кинути виклик Кахуні. Багато з них мали королівський родовід, землю і могли покинути свої храми як воїни, коли це було необхідно, але ніколи не могли відмовитися від своїх духовних обов'язків. Через посланця Каолейоку з Вайпуналея, верховного жерця храму Маніні, у Кохолалеле два священики зв'язалися з двором Умі. Два священики поїхали до Вайпуналей, де підтримали повстання Умі.

Коли Хакау дізнався про те, що його брат готується до війни проти нього, він послав свої основні сили, щоб негайно підготуватися, шукаючи пір'я, щоб прикрасити свої військові регалії. Після того, як воїни пішли і Хакау залишився незахищеним, воїни Умі обманом прийшли до Хакау, нібито з підношеннями для короля. Коли в'язки з підношеннями впали на землю, виявилось, що вони були наповнені камінням, яким Хакау забили до смерті.

Умі-а-Лілоа Умі-а-Лілоа був правлячим алі'і ай моку (верховний начальник району Гаваїв). Він став вождем після смерті свого зведеного брата Хакау і вважався справедливим правителем, віруючим і першим, хто об'єднав майже весь Великий острів. Легенда про Умі-а-Лілоа є однією з найпопулярніших героїчних саг в історії Гавайських островів.

Дружиною Умі була принцеса ПіікеаKamakau, Samuel Manaiakalani, Ka Nupepa Kuokoa (Newspaper). SEPTEMBER 23, 1865. «Ka Moolelo O Hawaii Nei»., дочка Піілані. У них був син Кумалае та донька Айхакоко.