Семен Захарович Гінзбург ( , місто Мінськ — , місто Москва) — радянський державний діяч. Член ЦВК СРСР 7-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) (1930—1934).
Біографія Народився року в родині службовця лісової контори в Мінську.
1915—1917 — учень реального училища, Пенза. У 1917 році закінчив приватне єврейське реальне училище Хайкіна в Мінську. Член РСДРП(б) з березня 1917 року. 1917—1918 — секретар Жиздринської ради робітничих і солдатських депутатів, Калузька губернія. 1918 — завідувач інформаційним відділом Московського губвиконкому. 1918—1919 — завідувач обліково-розподільного відділу політичного відділу 8-ї армії РСЧА. 1919—1921 — військовий комісар Військово-господарської академії. 1921—1927 — студент Московського вищого технічного училища; одночасно під час літніх канікул працював техніком на будівництві ВСГВ, Центрального аеродрому на Ходинці, залізобетонних ангарів в Очакові та Миколаєві. У 1927 р. закінчив інженерно-будівельний факультет Московського вищого технічного училища. Доцент, академік РААБН. 1926—1930 — помічник інженера на будівництві центрального телеграфу, Москва. Одночасно в 1927—1932 роках — доцент кафедри залізобетонних конструкцій Московського вищого технічного училища. 1930—1932 — керівник групи з будівництва Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР. листопад 1932— вересні 1937 — начальник Головного управління будівельної промисловості і промисловості будівельних матеріалів (Головбудпрому) Народного комісаріату важкої промисловості СРСР. вересень 1937— березень 1938 — заступник народного комісара важкої промисловості СРСР. березень 1938— травень 1939 — голова Комітету у справах будівництва при Раді народних комісарів СРСР. 19 жовтня 1938 року був виключений із ВКП(б), але 17 лютого 1939 — поновлений в членах партії. 16 червня 1939— 19 січня 1946 — народний комісар у справах будівництва СРСР. 19 січня 1946— 14 червня 1947 — народний комісар (міністр) будівництва військових та військово-морських підприємств СРСР. 11 березня 1947— 29 травня 1950 — міністр промисловості будівельних матеріалів СРСР. 28 червня 1950— березень 1951 — заступник міністра будівництва підприємств машинобудування СРСР. березень 1951— березень 1953 — 1-й заступник міністра нафтової промисловості СРСР. березень 1953— лютий 1955 — заступник міністра нафтової промисловості СРСР. лютий 1955— вересень 1957 — 1-й заступник міністра будівництва підприємств нафтової промисловості СРСР. вересень 1957— серпень 1963 — заступник голови Державного комітету РМ СРСР у справах будівництва (Держбуду СРСР). серпень 1963— липень 1970 — голова правління Будбанку СРСР. З липня 1970 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.
Помер у Москві 15 травня 1993 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.
Нагороди п'ять орденів Леніна (27.04.1934, 31.03.1945, 3.11.1947,) Орден Жовтневої Революції Два ордена Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів.
Примітки
Література Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин. — М., 1999. — ISBN 5-8243-0014-3