Ратиборське князівство (; ) або Ратиборське герцогство (; ) — одне з Сілезьких князівств зі столицею в місті Ратиборі.
Історія Перше утворення
Під тиском Фрідріха I Барбаросси Сілезького князя Болеслава IV Кучерявого довелося в 1163 р. передати Сілезьке князівство синам свого єдинокровного брата Владислава II Вигнанця. Доки існувала загроза з боку Болеслава IV — брати правили спільно, але в 1172 р. тертя між ними дійшли до відкритого конфлікту, і в 1173 р. вони розділили Сілезьке князівство: Болеслав I Високий, як старший, отримав Вроцлавське князівство, в яке входили Легницьке князівство (з м. Легниця) і Опольське князівство (з м. Ополе). Мешко I Кривоногий став князем міста Ратибора.
Таким чином в 1172 р. утворилося Ратиборське князівство, до складу якого увійшли сілезькі Ратибор, Кендзежин-Козьле і Цешин, а кількома роками пізніше король Казимир II Справедливий, бачачи допущену несправедливість, передав йому частину територій Малопольщі: каштелянства Битомське і Освенцимське.
У 1201 р. Болеслав I Високий помер, не залишивши спадкоємця. Незадовго до цього, після смерті свого старшого сина Ярослава не залишившого по собі спадкоємців, Болеслав успадкував Опольське князівство. Успадковував Болеславове у Вроцлаві та Ополі його син Генріх I Бородатий. Проте в 1202 р. Мешко I Кривоногий скориставшись труднощами небожа захопив Опольське князівство. Генріх I Бородатий віддав перевагу можливості домовитися з Мешко I Кривоногим про те, що той сплатить за Ополе компенсацію грошима. Отак і утворилося Опольсько-Ратиборське князівство.
Друге утворення
У 1281 р. (або 1282 р.) помер онук Мешко I Кривоногого — Владислав Опольсько-Ратиборський. Його сини Мешко та Пшемислав спочатку спільно управляли Ратибором і Цешином. Однак у 1290 р. віддали перевагу розділенню володіння: старший син — Мешко I Цешинський — отримав м. Цешин, а молодший — Пшемислав Ратиборський — м. Ратибор.
Цього разу до складу князівства увійшли, крім Ратибора, Володислав, Жори, Рибник, Міколув і Пщина. Рік по тому, після утворення незалежного князівства Пшемислав склав васальну присягу чеському королеві Вацлаву II. Успадкував князівство син Лешек Ратиборський в 1327 р. разом з іншими верхньосілезькими князями склав васальну присягу чеському королеві Яну Люксембурзькому. У 1336 року Лешек Ратиборський помер, не залишивши спадкоємця, і Ян Люксембурзький передав князівство опавському князеві Мікулашу II, у наслідку чого утворилося Ратиборсько-Опавське князівство.
Третє утворення У 1437 р. князівство виникло втретє, коли сини Яна II Залізного поділили Ратиборсько-крновське князівство: старшому синові Вацлаву дістався невеликий уділ, в який, однак, увійшла столиця — Ратибор. Його нащадки правили там до 1521 р., коли бездітним помер останній з них — Валентин Горбатий. Відповідно до договору, який в 1511 р. Валентин уклав з опольським князем Яном II Добрим, Ратиборське князівство об'єдналося з Опольським князівством в Опольсько-ратиборське князівство.
Правителі
Мешко I Кривоногий (1173–1211 рр.) Пшемислав Ратиборський (1290–1306 рр.) Лешек Ратиборський (1306–1336 рр.) Вацлав II Ратиборський (1437–1456 рр.) Ян V Ратиборський (1456–1493 рр.) Мікулаш VI Ратиборський (1493–1506 рр.) Ян VI Ратиборський (1493–1506 рр.) Валентин Горбатий (1493–1521 рр.)
Див. також Цешинське князівство Севезьке князівство Сілезьке князівство Австрійська Сілезія Жаганське князівство
Джерела Джесси Рассел, Рональд Кон // «Рациборжское княжество», изд. VSD, 2013 г., 101 с. — ISBN 978-5-5094-8764-4 ŽÁČEK Rudolf // «Dějiny Slezska v datech». Praha: Libri, 2004. 546 s. ISBN 80-7277-172-8. ŽÁČEK Rudolf // «Slezsko». Praha: Libri, 2005. 214 s. ISBN 80-7277-245-7. MIKA Norbert // «Racibórz w obliczu najazdów tatarskich i zagrożenia wałaskiego». Racibórz: AGAT, 2002. 176 s. ISBN 83-916904-0-7. NEWERLA Pawel // Dzieje Raciborza i jego dzielnic. Racibórz: Wydawnictwo i Agencja Informacyjna WAW, 2008. 584 s. ISBN 978-83-89802-73-6. WELTZEL Augustin // «Geschichte der Stadt und Herrschaft Ratibor». Ratibor: Max Muschik, 1881. 940 s.
Посилання