Справедлива торгівля (англ. Fair trade) - організований громадський рух, що відстоює справедливі стандарти міжнародного трудового, екологічного та соціального регулювання, а також суспільну політику щодо маркованих і не маркованих товарів, від ремісничих виробів до сільськогосподарських продуктів. Зокрема, цей рух звертає особливу увагу на експорт товарів з країн які тільки почали розвиток у вже розвинені країни.
Часта тема при обговоренні справедливої торгівлі - критика чинної організації міжнародної торгівлі як «несправедливої». Захисники принципів справедливої торгівлі стверджують, що коливання цін на товари не гарантують прожиткового мінімуму багатьом виробникам у країнах, що розвиваються, змушуючи їх брати позики за вкрай невигідними умовами. Прихильники справедливої торгівлі також вважають, що ринкові ціни не відображають справжньої вартості виробництва, яка повинна включати і екологічні, і соціальні компоненти вартості.
Справедлива торгівля покликана звернутися до вирішення цих проблем за допомогою встановлення альтернативної системи торгівлі «етичними» товарами, що сприяє економічному розвитку та пропонує кращі торгові умови для виробників і робітників у країнах, що розвиваються.
Справедливу торгівлю часто позиціонують як альтернативу або заміну вільної торгівлі.
Друга субота травня є міжнародним Днем справедливої торгівлі. В цей день у багатьох країнах Європи та Північної Америки проходять різні акції та заходи, які закликають звернути увагу на громадський рух і розповісти про його мету.
Історія
Перші спроби комерційного використання товарів справедливої торгівлі на ринках країн північної півкулі були зроблені в 1940-х і 1950-х роках релігійними групами і різними неурядовими організаціями політичного спрямування. «Десять тисяч сіл» (англ. Ten Thousand Villages) - недержавна організація у складі менонітського центрального комітету - і SERRV International стали першими (в 1946 і 1949 роках відповідно), хто почав розвивати системи постачання товарів справедливої торгівлі. Вся продукція була виключно ручної роботи, від виробів з джуту до вишивки хрестиком, і продавалася в основному в церквах і на ярмарках. Сам по собі товар часто виконував лише символічну функцію підтвердження зробленої пожертви.
Солідарна торгівля Рух за справедливу торгівлю в його сучасному вигляді сформувався в Європі в 1960-і роки. В той період справедлива торгівля часто сприймалася як форма політичної опозиції неоімперіалізму: почалися виступи радикальних студентських рухів проти транснаціональних корпорацій, з'явилися критичні вислови, які стверджують, що традиційні моделі ведення бізнесу непридатні. В 1968 році девіз - «Торгівля, а не допомога» («Trade not Aid») - отримав міжнародне визнання завдяки Конференції ООН з торгівлі та розвитку, яка з його допомогою підкреслювала необхідність встановлення справедливих торговельних відносин з країнами, що розвиваються.
1965-й рік ознаменувався створенням першої альтернативної торговельної організації (АТО): британська недержавна організація Oxfam запустила програму «Допомагаємо, продаючи» («Helping-by-Selling»), в рамках якої імпортні вироби ручної роботи продавалися через мережу магазинів «Oxfam» у Великій Британії та за каталогам «товари поштою».
У 1969 перший спеціалізований магазин з продажу товарів Справедливої Торгівлі - Worldshop - відкрився в Нідерландах. Ініціатива мала на меті привнести принципи справедливої торгівлі в сектор роздрібних продажів шляхом продажу виключно тих товарів, які були вироблені в умовах справедливої торгівлі в країнах, що розвиваються. Перший магазин працював на волонтерських засадах, але був настільки успішний, що незабаром з'явилися десятки таких магазинів в багатьох країнах Західної Європи.
Протягом 1960-х і 1970-х важливою частиною роботи руху Справедливої Торгівлі були пошуки ринків збуту для продукції країн, які були виключені з основних торговельних каналів з політичних причин. Тисячі волонтерів продавали каву з Анголи і Нікарагуа в багатьох магазинах worldshop, на задвірках церков, в своїх власних будинках, в громадських місцях, використовуючи товар як спосіб донести заклик: дайте виробникам країн, що розвиваються, такий самий шанс на світовому ринку. Рух альтернативної торгівлі розквіт, нехай навіть не в сенсі обсягу продажів, а в тому, що були відкриті десятки АТО по обидві сторони Атлантики, безліч worldshop, було проведено безліч добре організованих акцій і кампаній, спрямованих проти експлуатації, на підтримку права мати рівний доступ до світових ринків і покупців.
У 1989 році була створена Міжнародна Асоціація Справедливої Торгівлі.
Ремісниче виробництво на противагу сільськогосподарським товарам На початку 1980-х головною проблемою, з якою зіткнулися Альтернативні Торговельні Організації, було те, що деякі товари почали виходити з моди, попит перестав рости і деякі ремісничі продукти дістали вигляд «втомлених і старомодних» на ринку. Спад на ринку ремісничих товарів змусив прихильників справедливої торгівлі переосмислити їх бізнес-модель і цілі. Крім того, прихильників справедливої торгівлі в цей період все більш хвилював вплив падіння цін на сільськогосподарську продукцію бідних виробників. Багато людей тоді вирішили, що обов'язок руху -- боротися з цією проблемою і шукати інноваційні методи для того, щоб відреагувати на кризу, яка наближається в цій галузі.
У наступні роки сільськогосподарські товари грали важливу роль в зростанні багатьох АТО: успішні на ринку, вони були затребуваним, поновлюваним джерелом доходів для виробників і служили чудовим доповненням ремісничої продукції для АТО. Першою сільськогосподарською продукцією в Справедливої Торгівлі були чай і кава, незабаром з'явились сухофрукти, какао, цукор, фруктові соки, рис, спеції і горіхи. Якщо в 1992 році 80% відсотків обороту становила реміснича продукція, а 20% - сільськогосподарська, то в 2002 році співвідношення становило 25,4% і 69,4% відповідно.
Підйом ініціатив маркування Продажі товарів справедливої торгівлі по-справжньому зросли тільки тоді, коли з'явилася перша ініціатива сертифікації цієї продукції. Хоча Справедлива Торгівля і підтримувалася на плаву обсягами продажів, що стрімко зростали, збут йшов у відносно маленьких магазинчиках -- worldshop -- розкиданих по Європі і, меншою мірою, Північній Америці. Дехто відчував, що ці магазинчики відірвані від стилю життя сучасних розвинутих суспільств. Незручність, пов'язана з тим, що по продукти одного або двох видів необхідно ходити в окремий магазин, виявилась обтяжливою навіть для найбільш відданих покупців. Єдиним способом збільшити можливості продажів, було пропонувати товари Справедливої Торгівлі там, де зазвичай відбуваються покупки -- у великих торгових мережах. Суть проблеми була така -- як, розширивши збут, не змушувати покупців просто приймати на віру справедливе походження того чи іншого товару.
Рішення було знайдено в 1988, коли з'явилася перша ініціатива сертифікації товарів Справедливої Торгівлі -- організація Max Havelaar, створена в Нідерландах за ініціативи Nico Roozen, Frans Van Der Hoff і голландської недержавної організації Solidaridad. Незалежна сертифікація дозволяла, щоб товари продавалися поза спеціалізованими магазинами Справедливої Торгівлі -- в звичайних роздрібних мережах. Це давало можливість продукції досягнути більшого числа покупців. Маркування ж дозволяло покупцям і агентам з продажу відслідковувати походження товару, щоб бути впевненими в тому, що товар приносить вигоду виробникові в самому кінці ланцюга постачання.
Ідею підхопили: у наступні роки аналогічні некомерційні організації з'явилися в інших Європейських країнах і Північній Америці. У 1997 подібність між цими організаціями призвела до створення Міжнародної Організації Маркування Справедливої Торгівлі - FLO (). FLO - це організація-парасолька. Її завдання: випускати стандарти, підтримувати, інспектувати і сертифікувати обділених виробників, узгоджувати послання Справедливої Торгівлі всередині руху.
У 2002 FLO випустило знак International Fairtrade Certification. Його мета -- зробити знак більш помітним на полицях супермаркетів, спростити міжнародну торгівлю і спростити процедури як для виробників, так і для імпортерів. На цей момент, такий знак сертифікації використовується більш як у 50 країнах і на сотнях різних продуктів.
Справедлива Торгівля сьогодні Обсяг продажів злетів в останнє десятиліття. Особливо помітно ріст серед маркованої продукції: у 2007 обсяг цих продажів склав 2,3 мільярда євро -- 47% приріст порівняно з попереднім роком. Станом на грудень 2007, 632 виробники в 58 країнах, що розвиваються, отримали сертифікат справедливої торгівлі від FLO-CERT.
Справедлива торгівля і політика Євросоюз Ще в 1994 Європейська комісія підготувала «Меморандум про альтернативну торгівлю», в якому оголошувала про підтримку і посилення Справедливої торгівлі на Півдні та Півночі, а також намір організувати робочу групу по Справедливій торгівлі при Європейській комісії. Більш того, в той самий рік Європейський парламент ухвалив «Резолюцію про підтримку справедливості та солідарності в торгівлі Півночі і Півдня» (OJ C 44, 14.2.1994), що виражає свою підтримку Справедливої торгівлі.
В 1996 Економічний і Соціальний Комітет прийняв «Думку про Європейський рух Справедливої Торгівлі». Роком пізніше за цим документом пішла резолюція, прийнята Європарламентом, котра закликає Єврокомісію підтримати операторів Справедливої Торгівлі, які торгують бананами. В цей же рік Європейська комісія опублікувала огляд «Ставлення покупців Євросоюзу до бананів Справедливої Торгівлі», який виніс висновок, що банани Справедливої Торгівлі будуть комерційно життєздатні в багатьох членах Євросоюзу.
У 1998 Європарламент прийняв «Резолюцію по Справедливій Торгівлі» (OJ C 226/73, 20.07.1998), після якої було прийнято Європейською Комісією "Communication from the Commission to the Council on« Fair Trade »COM (1999) 619 final, 29.11. 1999.
У 2000 громадські установи Європи стали купувати сертифіковані Справедливої Торгівлею каву і чай. В цей самий рік Cotonou Agreement зробило особливе звернення щодо розвитку «Справедливої Торгівлі» у статті 23 g) і в компедіум. Європарламент і Консульська Директива 2000/36 / EC також пропонують просування «Справедливої торгівлі».
У 2001 і 2002 в декількох документах Євросоюзу явно згадували про Справедливу Торгівлю. Найбільш примітні -- Зелений Документ 2001-го року про Громадську Відповідальность Корпорацій і Нарада з Торгівлі та Розвитку 2002-го року.
У 2004 Євросоюз ухвалив документ «Сільськогосподарський Товарний Ланцюг, Залежність і Бідність - передбачуваний план дії Євросоюзу», що містить особливу згадку про Справедливу Торгівлю як про рух «який започаткував тенденцію до більш соціально-економічно справедливої торгівлі» (COM (2004) 0089).
В 2005 році на нараді Європейської комісії «Узгодженість стратегій для розвитку -- прискорення прогресу в напрямку досягнення цілей тисячоліття» (COM (2005) 134 final, 12.04.2005) Справедлива Торгівля була згадана як «інструмент для скорочення бідності та сталого розвитку» .