Кори́то ( < — «різати», «рубати», «відтинати»), діал. тревка ( < ) — довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Спочатку виготовлялася з дерева: половинку розколотої колоди обробляли й видовбували з плоского боку. Корита бувають вербові, липові, осикові. У XIX столітті почали робити металеві корита, однак і дерев'яні продовжували використовуватися в селянських господарствах. У XX столітті з'явилися пластмасові.
Історія На Русі довгасті посудини відомі з X століття, про це свідчать археологічні знахідки. Використовували їх по-різному, як будь-яку ємність: для збору врожаю яблук, капусти тощо, для заготівлі солінь, для прання, купання, для остуджування пива, сусла при пивоварінні, в них місили хліб і з них годували худобу і птицю. У перевернутому вигляді їх використовували як велику кришку. Корита в господарстві мали різноманітне вживання, а взимку селянські діти каталися в них з гірок, як в санках.
У культурі Великого поширення набула ідіома «розбите корито» (як синонім фрустрації), завдяки «Казці про золоту рибку» О. С. Пушкіна. Вираз «підвернути під корито» вживається в значенні «подолати», «позбавити привілеїв, влади», а також «вийти заміж раніше за старшу сестру».
Інше Часто коритом називають старе, ненадійне судно, на якому небезпечно вирушати в плавання, а іноді просто віджилий своє транспортний засіб. Корито — розмовна назва русла річки, річища. Геологічний термін трог походить від німецького слова Trog, що означає «корито». Панцир черепахи колись називали «коритом». У дитячій грі «Місяць» коритом називається довгаста ямка в землі.
Див. також Ночви (вагани, нецьки) — корито з розширеними доверху стінками для виготовлення тіста, прання білизни або купання. У гуцулів терміни «корито» і «ночви» не розрізнялись.
Примітки
Посилання Корито //