Лі́дія Сальве́р (також — Ліді́ Сальве́р (), до шлюбу Архона (); , Тулуза) — французька лікарка і письменницяLydie Salvayre , Biographie de la documentation de Radio France, octobre 2014, bei France Inter, лауреатка Ґонкурівської премії (2014) за роман «Не пла́кати». Твори Лідії Сальвер перекладено двадцятьма мовами.

Біографічні дані Лідія Архона народилася в Тулузі молодшою з трьох дочок у родині муляра. Її батьки у 1930-х належали до числа республіканців в Іспанії й після громадянської війни в цій країні емігрували на Південь Франції. Батько походив із Андалузії, мати — з КаталоніїLa francesa d'origen català Lydie Salvayre guanya el premi Goncourt per un llibre sobre la Guerra Civil espanyola , vilaweb.cat, 5. November 2014. Лідія провела дитинство в Отеріві, що біля Тулузи. Її сім'я жила в скромних матеріальних і побутових умовах у поселенні іспанських біженців. Її рідною мовою була іспанськаMarianne Grosjean, Lydie Salvayre remporte le Prix Goncourt pour Pas pleurer (Interview mit der Autorin), Tribune de Genève, zuletzt aktualisiert am 5. November 2014. Французьку мову Лідія вивчала в дитячому садку та школі й опанувала її завдяки читанню книжок.

Закінчивши середню школу, вступила до Тулузького університету, де студіювала сучасну літературу та іспанську мову й здобула звання бакалавра, a в 1969-му вступила на медичний факультет того ж закладу. Одержавши диплом медика, вона спеціалізувалася на психіатрії в Марселі й до кінця 1970-х працювала психіатром у клініці муніципалітету Бук-Бель-Ер. Розлучившись із чоловіком, у 1983 році Сальвер переїхала до Парижа й стала працювати педіатром в Аржантеї.

З початку 1980-х з'явилися перші публікації Лідії Сальвер у літературних часописах Екс-ан-Прованса і Марселя. У 1990 році вона отримала премію Ермеса для дебютантів за роман «Заява» (La déclaration). Її роман «Компанія привидів» (La Compagnie des spectres) здобув Листопадову премію (Prix Novembre), а в 1997-му літературний журнал Lire визнав його найкращою книжкою року. Лідія Сальвер одержала Премію Франсуа Бієду (François Billetdoux) за роман «Бернар Валле» (Bernard Wallet).

У 2014 письменниця стала лауреаткою Ґонкурівської премії за роман «Не плакати» (Pas pleurer), у якому показано Жоржа Бернаноса. Авторка написала цю книжку на основі оповідей своєї матері про Громадянську війну в Іспанії 1936 року.

Твори

Проза 1990 : La Déclaration, Paris, Julliard — 1991 : La Vie commune, Paris, Julliard — 1993 : La Médaille, Paris, Le Seuil — 2001 : Le Vif du vivant, Paris, Cercle d'Art — 2002 : Et que les vers mangent le bœuf mort, Verticales — 2002 : Contre + CD audio avec Serge Teyssot-Gay et Marc Sens, Verticales — 2003 : Passage à l'ennemie, Paris, Le Seuil — 2005 : La méthode Mila, Paris, Le Seuil — 2006 : Dis pas ça + CD audio avec Serge Teyssot-Gay, Marc Sens et Jean-Paul Roy, Verticales — 2006 : Lumières sur la CCAS. Les activités sociales des salariés de l'énergie, collectif, Paris, Cercle d'Art — 2007 : Portrait de l'écrivain en animal domestique, Paris, Le Seuil — 2008 : Petit traité d'éducation lubrique, Cadex — 2009 : Bernard Wallet, Paris, Le Seuil — 2011 : Hymne, Paris, Le Seuil — 2013 : 7 femmes. Emily Brontë, Marina Tsvetaeva, Virginia Woolf, Colette, Sylvia Plath, Ingeborg Bachmann, Djuna Barnes, Paris, Librairie Académique Perrin — 2014 : Pas pleurer, Paris, Le Seuil. Prix Goncourt 2014 —

Драматургія 1995 : La Puissance des mouches, Paris, Le Seuil — 1997 : La Compagnie des spectres, Paris, Le Seuil — 1997 : Quelques conseils aux élèves huissiers, Verticales — 1999 : La Conférence de Cintegabelle, Paris, Le Seuil — 2000 : Les Belles âmes, Paris, Le Seuil —

Передмови 2004: Femmes dans la guerre, collectif, Paris, Le Félin 2010: Les Madones du trottoir : évocation de Sylvain Fourcassié, Cadex

Театральні постановки La Vie commune 1995: "La Nouvelle secrétaire", адаптував Cosima de Boissoudy, поставив Jacques Taroni, France Culture La Puissance des mouches 2005: поставив Yvon Chaix, Théâtre Jean Vilar 2005: поставив Gérard Lorcy, La Minoterie, Marseille La Compagnie des spectres 2002: поставила Monica Espina, Théâtre national de Chaillot 2003: поставила Monica Espina, Théâtre Jean Vilar. 2006: поставив Gérard Lorcy, Villers-Saint-Paul, Salle Henri Salvador 2008: поставив Pierre Béziers, tournée dans les Bouches du Rhône, Hérault, Haute-Provence, puis au Théâtre du Lucernaire. 2011: поставив Zabou Breitman, Theatre de la commune Aubervilliers La conférence de Cintagabelle 2005: поставив Jean-Yves Lazennec, Théâtre de la Commune. Les Belles âmes 2008: поставив і адаптував Laurence Février, Théâtre national de Chaillot. Quelques conseils aux élèves huissiers 2011: поставили Jeanne Mathis та Frédéric Andrau

Бібліографія Brigitte Louichon, " Lydie Salvayre: parler au nom d'Olympe ", Nouvelles écrivaines: nouvelles voix ?, éditions Rodopi, coll. " Faux titre ", 2002 Marianne Grosjean. Lydie Salvayre injecte de la joie libertaire dans l'horreur franquiste. Tribune de Genève, 04.11.2014

Нагороди 1990: Премія Ермеса за дебютний роман (Prix Hermès du premier roman), La déclaration 1997: Листопадова премія (Prix Novembre), La Compagnie des spectres 2009: Премія Франсуа Бієду (Prix François-Billetdoux), BW 2014: Ґонкурівська премія, Pas pleurer

Примітки

Посилання

Лідія Сальвер на сайті Ina.fr, Institut national de l'audiovisuel