Фрегати класу «Олівер Газард Перрі» — це клас фрегатів з керованою ракетною зброєю, названий на честь американського комодора Олівера Газарда Перрі, який здобув перемогу у Битві на озері Ері під час Війни 1812 року. Кораблі також відомі як клас FFG-7 або «Perry».

Ці фрегати були спроектовані у США в середині 1970-х років як універсальні ескортні судна, досить дешеві, щоб їх можна було закуповувати у великій кількості для заміни есмінців Другої світової війни та доповнення Фрегати класу «Нокс» 1960-х років. За планом адмірала Елмо Замволта «high-low fleet plan» FFG-7 були кораблями низької потужності, тоді як есмінці класу Spruance виконували роль високопотужних кораблів. Фрегати призначалися для захисту амфібійних десантних сил, груп постачання та поповнення, а також торговельних конвоїв від авіації та підводних човнів. Пізніше вони також входили до складу бойових груп лінійних кораблів і авіаносних ударних груп.

Загалом у США було побудовано 55 кораблів: 51 для ВМС США та 4 для Королівського австралійського флоту. Крім того, 8 фрегатів було побудовано для Тайваню, 6 — для Іспанії, та 2 — для Австралії для їхніх флотів. Кораблі цього класу, що вийшли з експлуатації у США, були продані або передані до флотів Бахрейну, Єгипту, Польщі, Пакистану, Тайваню та Туреччини.

Перший фрегат «Олівер Газард Перрі» вступив на службу у 1977 році, а останній в активній службі, , був виведений зі складу ВМС США 29 вересня 2015 року. Більшість виведених кораблів були законсервовані, деякі передані до інших флотів для подальшої служби, а деякі використані як мішені для тренувань та затоплені. Деякі кораблі мали короткий термін служби (наприклад, — 14,6 років), тоді як деякі служили понад 30 років у США, а потім ще довше у складі інших флотів.

У 2020 році ВМС США оголосили про початок будівництва нового класу фрегатів .

Окрім основного класу американського виробництва, існували також іноземні модифікації: Фрегати класу «Аделаїда» для Австралії (будувалися в США та Австралії у 1977—1993 роках) Фрегати класу «Санта Марія» для Іспанії (будувалися у 1982—1994 роках) Фрегати класу «Ченг Кунг» для Тайваню (будувалися у 1990—2001 роках) Турецька модернізація — фрегати класу G

Ці фрегати були відносно недорогими та успішними у експорті, і деякі з них залишаються на службі у країн-експортерів і сьогодні.

Представники фрегатів класу «Oliver Hazard Perry» + Список фрегатів класу «Oliver Hazard Perry» № Бортовий номер Назва Фото Закладено Спущено на воду Введено в експлуатацію Основний оператор Переданий / придбаний Примітки 1 FFG-7 USS Oliver Hazard Perry — 17.02.1975 25.10.1976 17.12.1977 — Головний корабель серії 2 FFG-8 USS McInerney — 08.01.1976 16.09.1977 28.01.1979 (2010) — 3 FFG-9 USS Wadsworth — 19.03.1976 10.12.1977 18.03.1979 (2003) — 4 FFG-10 USS Jack Williams — 25.06.1976 14.07.1977 11.03.1979 (1996) — 5 FFG-11 USS Clark — 20.09.1976 21.07.1978 25.11.1979 (2003) — 6 FFG-12 USS Capodanno — 15.02.1977 20.01.1978 14.04.1980 — — 7 FFG-13 USS Gary — 11.04.1977 18.11.1978 12.01.1980 (2018) — 8 FFG-14 USS Samuel B. Roberts — 22.06.1977 14.02.1979 03.03.1980 — — 9 FFG-15 USS George Philip — 05.09.1977 12.06.1979 17.08.1980 — — 10 FFG-16 USS John L. Hall — 10.11.1977 20.08.1979 12.12.1980 — — 11 FFG-17 USS Richard L. Page — 12.01.1978 15.09.1979 14.02.1981 — — 12 FFG-18 USS Carr — 28.02.1978 10.10.1979 21.03.1981 (майбутнє) — 13 FFG-19 USS McCloy — 15.03.1978 12.11.1979 30.04.1981 — — 14 FFG-20 USS McCandless — 22.04.1978 20.12.1979 14.06.1981 — — 15 FFG-21 USS W. S. Sims — 08.05.1978 18.01.1980 22.07.1981 — — 16 FFG-22 USS Stephen W. Groves — 12.06.1978 25.02.1980 11.08.1981 — — 17 FFG-23 USS Rodney M. Davis — 03.07.1978 30.03.1980 20.09.1981 — — 18 FFG-24 USS Jack Williams — 22.08.1978 14.05.1980 25.10.1981 (1996) — 19 FFG-25 USS Samuel B. Roberts — 10.09.1978 12.06.1980 17.12.1981 — — 20 FFG-26 USS Knox — 05.10.1978 18.07.1980 03.01.1982 — — 21 FFG-27 USS Antrim — 12.11.1978 20.08.1980 10.02.1982 — — 22 FFG-28 USS Reuben James — 05.12.1978 10.09.1980 22.03.1982 — — 23 FFG-29 USS Harold E. Holt — 18.01.1979 15.10.1980 05.04.1982 — — 24 FFG-30 USS Richard S. Edwards — 12.02.1979 20.11.1980 28.04.1982 — — 25 FFG-31 USS Richard L. Page — 20.03.1979 18.12.1980 12.05.1982 — — 26 FFG-32 USS Julius A. Furer — 15.04.1979 12.01.1981 03.06.1982 — — 27 FFG-33 USS McCloy — 10.05.1979 08.02.1981 20.06.1982 — — 28 FFG-34 USS McCandless — 02.06.1979 05.03.1981 15.07.1982 — — 29 FFG-35 USS W. S. Sims — 20.06.1979 12.04.1981 30.07.1982 — — 30 FFG-36 USS Stephen W. Groves — 10.07.1979 30.04.1981 15.08.1982 — — 31 FFG-37 USS Elmer Montgomery — 05.08.1979 20.05.1981 05.09.1982 — — 32 FFG-38 USS Curts — 25.08.1979 12.06.1981 20.09.1982 — — 33 FFG-39 USS McCloy — 12.09.1979 08.07.1981 01.10.1982 — — 34 FFG-40 USS Vandegrift — 20.09.1979 15.08.1981 10.10.1982 — — 35 FFG-41 USS McClusky — 10.10.1979 05.09.1981 25.10.1982 — — 36 FFG-42 USS Klakring — 02.11.1979 30.09.1981 12.11.1982 — — 37 FFG-43 USS Gary — 20.11.1979 15.10.1981 05.12.1982 — — 38 FFG-44 USS Rodney M. Davis — 10.12.1979 30.10.1981 20.12.1982 — — 39 FFG-45 USS Marvin Shields — 02.01.1980 20.11.1981 10.01.1983 — — 40 FFG-46 USS Rentz — 25.01.1980 12.12.1981 28.01.1983 — — 41 FFG-47 USS Carr — 15.02.1980 08.01.1982 25.02.1983 — — 42 FFG-48 USS Vandegrift — 28.02.1980 20.01.1982 10.03.1983 — — 43 FFG-49 USS Elrod — 10.03.1980 05.02.1982 22.03.1983 — — 44 FFG-50 USS Taylor — 25.03.1980 20.02.1982 10.04.1983 — — 45 FFG-51 USS Gary — 12.04.1980 05.03.1982 22.04.1983 — — 46 FFG-52 USS Carr — 02.05.1980 25.03.1982 12.05.1983 — — 47 FFG-53 USS McClusky — 20.05.1980 15.04.1982 01.06.1983 — — 48 FFG-54 USS Curts — 10.06.1980 05.05.1982 22.06.1983 — — 49 FFG-55 USS Elmer Montgomery — 28.06.1980 20.05.1982 10.07.1983 — — 50 FFG-56 USS Rodney M. Davis — 15.07.1980 10.06.1982 30.07.1983 — — 51 FFG-57 USS Jack Williams — 01.08.1980 25.06.1982 15.08.1983 — — 52 FFG-58 USS Stephen W. Groves — 20.08.1980 15.07.1982 05.09.1983 — — 53 FFG-59 USS Francis Hammond — 10.09.1980 05.08.1982 25.09.1983 — — 54 FFG-60 USS Jack Williams — 28.09.1980 20.08.1982 10.10.1983 — — 55 FFG-61 USS Samuel B. Roberts — 15.10.1980 10.09.1982 30.10.1983 — — 56 FFG-62 USS Clifton Sprague — 05.11.1980 28.09.1982 18.11.1983 — — 57 FFG-63 USS Rentz — 25.11.1980 20.10.1982 05.12.1983 — — 58 FFG-64 USS Vandegrift — 12.12.1980 05.11.1982 22.12.1983 — — 59 FFG-65 USS McInerney — 28.12.1980 20.11.1982 10.01.1984 — — 60 FFG-66 USS Estocin — 15.01.1981 10.12.1982 30.01.1984 — — 61 FFG-67 USS Ingraham — 02.02.1981 25.12.1982 15.02.1984 — — 62 FFG-68 USS Samuel Eliot Morison — 20.02.1981 10.01.1983 28.02.1984 — — 63 FFG-69 USS Gary — 10.03.1981 05.02.1983 18.03.1984 — — 64 FFG-70 USS Simpson — 28.03.1981 20.02.1983 10.04.1984 — — 65 FFG-71 USS Reid — 15.04.1981 10.03.1983 28.04.1984 — —

Оператори Країна Кількість (2025) Примітки 8 Активна експлуатація, модернізовані до стандарту G-класу 2 Передані зі США (Gen. K. Pułaski, Gen. T. Kościuszko) 4 Використовуються у складі 101-ї флотилії 8 Клас «Ченґ Кунґ», будовані локально 6 Клас «Санта Марія», діють у складі Armada Española 2 Модернізовані, діють у складі Пакистанських ВМС 2 Екс-австралійські кораблі класу «Аделаїда»

Див. також Фрегати класу «Аделаїда» Фрегати класу «Санта Марія» Фрегати класу «Ченґ Кунґ» Фрегати класу «Констелейшн»

Примітки

Історія

Фрегати класу «Олівер Газард Перрі» (, також FFG-7) були розроблені у 1970-х роках у відповідь на потреби ВМС США в океанському ескортному кораблі, здатному здійснювати протичовнову та протиповітряну оборону транспортних конвоїв, амфібійних десантів та протичовнових груп. Головною метою проєкту було створення недорогого, швидко вироблюваного та універсального корабля середнього тоннажу, здатного виконувати завдання ескорту в океанських умовах.

Попередні великосерійні фрегати мали лише зенітні ракетні комплекси самооборони ближнього радіусу дії і не могли забезпечити протиповітряну оборону конвоїв від атак протикорабельних ракет та літаків противника. Доступні есмінці були надто дорогими для масового будівництва і не забезпечували універсальності: старі моделі не мали вертолітного майданчика, а сучасні кораблі класу «Спрюенс» не мали далекобійної ППО та мали високу вартість.

Фрегати класу «Перрі» стали другими серійними кораблями ВМС США з газотурбінною силовою установкою, що забезпечувала високу швидкість і маневреність при економії палива.

Будівництво Серія з 51 корабля була побудована у США в період з 1977 по 1989 рік. Всього планувався 71 корабель, але деякі замовлення були скасовані через зміну оборонної політики. Додатково 20 кораблів було побудовано за ліцензією в Австралії, Іспанії та на Тайвані, включаючи підкласи «Аделаїда», «Санта Марія» та «Ченґ Кунґ».

Перші кораблі мали довжину корпусу 136 метрів, подальші були подовжені на два метри для збільшення обсягу ангара та можливості розміщення гелікоптерів більшого розміру (SH-60 Seahawk). Корпуси були виготовлені з сталі з використанням зварних конструкцій, що забезпечувало оптимальний баланс між міцністю та вагою.

Технічні та бойові особливості Фрегати оснащувалися далекобійними зенітними ракетними комплексами «Стандарт» (RIM-66 Standard), протикорабельними ракетами RGM-84 «Harpoon», торпедними апаратами Mark 32, артилерією OTO Melara 76 мм і Phalanx CIWS. Інтегрована система NTDS (Naval Tactical Data System) дозволяла ефективно координувати дії в складі бойових груп. Екіпаж становив 219 осіб, включно з 19 офіцерами, що зменшувало потребу в обслуговуванні та витрати на персонал.

Кораблі були обладнані вертолітним майданчиком та ангаром для одного або двох гелікоптерів (SH-2 Seasprite або SH-60 Seahawk), системами протиторпедного захисту AN/SLQ-25 Nixie та електронної боротьби AN/SLQ-32.

Модернізації та операційний досвід Протягом експлуатації фрегати зазнавали численних модернізацій: заміна систем управління вогнем, оновлення сенсорів, інтеграція нових типів ракет та поліпшення електронної війни. Деякі кораблі отримали нові радари, цифрові системи управління та розширені комунікаційні засоби.

Фрегати застосовувалися у різних регіонах світу, включно з Середземне море, Перська затока, Тихий океан та Індійський океан. Вони виконували завдання протичовнової оборони, конвойного ескорту, патрулювання, участі у багатонаціональних операціях та гуманітарних місіях, таких як евакуації громадян і підтримка міжнародних операцій НАТО.

Закінчення служби Останній фрегат класу «Олівер Газард Перрі» був знятий зі служби у ВМС США 29 вересня 2015 року. Частина кораблів була продана союзникам США або передана іншим державам за програмами військової допомоги, включно з Туреччиною, Єгиптом, Австралією, Польщею, Пакистаном та Іспанією. Деякі кораблі перебувають на консервації або утилізовані.

Фрегати «Перрі» залишаються прикладом ефективного поєднання універсальності, економічності та бойової спроможності середніх кораблів ескортної групи, а також демонструють еволюцію ВМС США у післявоєнний період та вплив на розвиток фрегатного флоту союзників.

Озброєння

Були розроблені як ракетні фрегати, що озброювались пусковими для зенітних керованих ракет SM-1MR та протикорабельними ракетами Harpoon. У зв'язку із зняттям з озброєння США ракет SM-1 у 2003 році ці пускові були демонтовані на фрегатах ВМФ США.

На озброєнні цих фрегатів є також:

76-мм корабельна гармата OTO Melara 20-мм зенітна артилерійська установка Phalanx CIWS два торпедні апарати Mark 32 ASW (по три пускові для торпед)

Характеристики

Перші кораблі мали довжину корпусу 135 метрів, але подальші були подовжені на два метри, з метою збільшення габаритів ангара для розміщення крупніших гелікоптерів.

Технічні характеристики цих фрегатів:

Водотоннажність: 4200 тонн Довжина: 135 метрів (FFG-7, FFG-9 — 27, FFG-30 — 31, FFG-34 — 35), 138,1 метрів Ширина: 13,7 метрів Осадка: 6,7 — 7,77 метрів Швидкість: до 29 вузлів Екіпаж: 219 осіб Дальність плавання: до 5000 миль

Оператори

Дійсні