Рерік (поселення)

Рерік (; ) — середньовічне місто, торговельний центр (емпорій) на південному узбережжі Балтійського моряS. Brather. Rerik // Johannes Hoops Reallexikon der germanischen Altertumskunde. Bd. 24. Quadriburgium — Rind. — Walter de Gruyter, 2003. — С. 514–515. — ISBN 3110175754. , центр ободритівЙоахим Херрман Ободриты, лютичи, руяне // Славяне и скандинавы: Сб. ст. : Пер. с нем. / Общ. ред. Е. А. Мельниковой. — г. Москва: изд. «Прогресс», 1986 г. — 416 с. .

Рерік був побудований близько 700 року н. е., коли ободрити оселилися в даному регіоніOle Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4.-6. Dezember 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.12, ISBN 3-515-07671-9 , і скоро Рерік став поліетнічним містом зі змішаним слов'яно-скандинавськимJürgen Happ, Reric, der verlorene Handelsplatz der Wikinger am südwestlichen Zipfel der Ostsee 2nd edition, Mensing, 2004, ISBN 3-87533-007-2 населенням.

Місце розташування

Довгий час точне місце розташування Реріка було невідомим. За право вважатися історичними правонаступниками Реріка боролися вагрський Ольденбург, Любек, Дорф-Мекленбург, Альт-Гарц.

Розкопки Кільського університету та Археологічного відомства землі Мекленбург-Передня Померанія, що проводилися в 1995–1998 роках в межах села Бловац (Ґрос-Штремкендорф) на східному узбережжі Вісмарської затоки Мекленбурзької бухти, відкрили велику частину якогось торгового центру та прилеглих до нього поховань площею 23 гектари. Топографічне розташування і датування (згідно знахідкам і дендрохронології) досить точно відповідають часові існування міста Реріка. Однак, для більш точного визначення варто зважати на те, що принципово може підходити будь-який морський торговельний центр часів Каролінгів. Поселення в Ґрос-Штремкендорфі було одним з найбільших торгових центрів в південній частині узбережжя Балтійського моря між Хедебю і Воліном у гирлі р. Одеру — його територія в 2 рази перевищувала за площею міста Хайтабу (Хедебю) і Рібе того ж періоду.

У поселенні виявлені знахідки раннього слов'янського періоду, які дендрологічним методом оцінюються в діапазоні від 735 року до 811 року. Іншими поселеннями прибережної зони VIII-IX століття є Старигард, Старий Любек (), Росток-Дірков (), Менцлін і Ральсвік на схід від Ґрос-ШтремкендорфуMüller-Wille, Michael Emporium Reric // Edited by Sebastian Brather, Dieter Geuenich, Christoph Huth Historia archaeologica. — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2009. — P. 454. — ISBN 978-3-11-022337-8 eBook ISBN 978-3-11-022338-5. . На схід і на північний схід Ґрос-Штремкендорфу знаходяться ділянки з ранньою слов'янською керамікою — товаром, в основному без оздоблення, який повинен бути того ж часу, що і прибережне поселення Ґрос-ШтремкендорфMüller-Wille, Michael Emporium Reric // Edited by Sebastian Brather, Dieter Geuenich, Christoph Huth Historia archaeologica. — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2009. — P. 456. — ISBN 978-3-11-022337-8 eBook ISBN 978-3-11-022338-5. .

На початку IX століття, після укладення франками союзу з ободритами проти саксонців і данців Карл I Великий використовував цей порт в торгових цілях, через тривалу війну. Згідно франкських анналів данський конунг Гудфред в 808 році зруйнував Рерік, а населення переселив в конкуруючий порт Хедебю (Слісторп): З Годфрідом у згаданому вище поході були слов'яни, які називалися вільці. Через старовинну ворожнечу з ободритами, вони з доброї волі приєдналися до його війська. І коли сам він повернувся у своє королівство, вони також повернулися додому з усім, що змогли захопити в ободритів. Годфрід перш ніж повернувся, зруйнував емпорій, який на мові данів називається Рерік і який виплатою податей давав його королівству вигоду, і, переселивши звідти торговців, розпустив флот [і] з усім військом прийшов до порту, який називається Слісторп.

Рерік був значним поселенням. У XI столітті Адам Бременський називав ободритів «ререгами». Назва «ререгі» (Reregis) використовував і Саксонський анналіст .

Назва У мандрівника Ібрагіма ібн Якуба близько 965р. говориться про головну фортецю слов'янського князя Накура. Назва фортеці може бути прочитана як «Аззан», або як «Гран» (можливо «Град»)А. Куник, «О времени, въ которомъ жилъ Израильтянинъ Ибрагимъ ибн-Якубъ» // Извѣстия ал-Бекри и других авторов о Руси и Славянах (Приложеніе къ XXXII тому записокъ И. Академіи наукъ). — г. СПб., 1878 г. — С. 104. . Оскільки Ібрагім наводить переклад «велика фортеця», то надалі можлива слов'янська назва «Веліград»Herrmann, Joachim (1970). «Die Slawen in Deutschland». Berlin: Akademie-Verlag GmbH. p. 188 . Ризький учитель, сходознавець Ф. Вестберг відстоював читання «Аззан» і ототожнював згаданий ібн Якубом населений пункт з Шверіном, а не РерікомВестберг Ф. // «Комментарій на записку Ибрагима Ибн-Якуба о славянахъ». — СПб, 1903. — С. 19-23. .

Можливо «Веліград» Ібрагіма ібн Якуба (близько 965р.) співвідноситься з «Міхеленбургом» у саксів (в 995р.). У свою чергу «Міхеленбург» строго відповідає «Магнополісу» хроністів Адама БременськогоAdamus, «Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum » і Гельмольда фон БозауINCIPIUNT CRONICA SLAVORUM EDITA A VENERABILI HELMOLDO PRESBITERO . У всіх випадках значення збігається — «велике, головне місто». Зі свого боку данціАннали королівства франківGodofridus vero, priusquam reverteretur, distructo emporio, quod in oceani litore constitutum lingua Danorum Reric dicebatur et magnam regno illius commoditatem vectigalium persolutione praestabat, translatisque inde negotiatoribus, soluta classe ad portum, qui Sliesthorp dicitur, cum universo exercitu venit. називали його «Рерік» (імовірно від — «очерет», через розташування в старій озерній улоговині, покритій густими заростями очерету).

Вацлав Ганка (відомий своїми фальсифікаціями) вказував на зв'язок назви поселення з назвою сокола «falco cyanopus» проводячи аналогію з замками і фортецями «Sokol», «Gestrabj», «Falkenstein», «Habichtstein». Цитує Ганка Георг ЛишGeorg Christian Friedrich Lisch: Zu Mecklenburgs ältester Geschichte: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde, Band 1 (1836), S. 173–176 . Павло Шафарик читав назва «Рерік» як «Рарог», а назва народу «ререгі» як «рарожани». Павло Шафарик вказував на існування слова «rarog», що позначає в польській мові один з видів сокола «балабана» і порівнював з назвою польського села «Рарог» в Плоцьком краї і з подібними іменами інших слов'янських міст і замків — Орел, Сокіл, ЯструбPavel Jozef Šafárik, «Sebraneʹ spisy». — Nákl. B. Tempského, 1863. — Т. 2. — С. 608.. Ґрунтуючись на даному прочитанні Олександр Гильфердинг припускав, що «Рарог» було слов'янською назвою фортеці «Рерік»А. Гильфердинг, «Исторія балтійскихъ славянъ|Исторія балтійскихъ славянъ». — г. С.-Петербургъ: Издание Д. Е. Кожанчикова, 1874 г. — Т. 4. — С. 272. .

Гедеонов С. О. відстоював ідею, що «Рерік» (сокіл) було прізвиськом ободрітського князя Дражко, на честь якого названа столиця, а Рерік (соколи) було прізвиськом власне ободритів. Гедеонов припускає, що прізвисько Рюрик могло бути родовим в сімействі ободритськіх князів, родичів РюрикаС. Гедеонов с замѣчаніями А. Куника. Отрывки изъ исслѣдованій о Варяжскомъ вопросѣ (статья вторая) // Записки Императорской Академіи наук . — г. СПб., 1862 г. — Т. 2. — С. 184–192. . Цитував Гедеонова і Дмитро ІловайськийИловайский Д. И., VI Филологія норманистовъ. Имена князей // Разысканія о началѣ Руси. — 1876. — С. 304. .

Вальтер Фогель висунув гіпотезу, що Рерік в більш ранніх рукописах згадується як «Берік». Цієї точки зору дотримувався і Омелян ПріцакPritsak O. The Origin of Rus', Russian Review, Vol. 36, No. 3, Jul., 1977, p. 265, однак вона була розкритикована P. Paulsen, Studien zur Wikinger-Kultur, Neumunster 1933, p. 212Dirk Jellema, Frisian Trade in the Dark Ages, Speculum, Vol. 30, No. 1 (Jan., 1955), p. 27.

Алексєєв С. В. зазначає, що назва слов'янського Веліграда «Рерик» стало улюбленим аргументом деяких представників російської «антинорманістської школи». Дійсно, воно перегукується з іменем «Рюрик» — і кращого доказу неслов'янського походження цього імені важко було б уявити. Слов'яни називали свою столицю Веліградом. Скандинави ж звали Веліград «Реріком», так само, як германці — Мекленбургом. Не звернути уваги на цей широко відомий факт можуть лише через якесь непорозуміння. Очевидно, від використання даного аргументу раціональний «антинорманіст» повинен відмовитисяАлексеев С. В., «Славянская Европа VII–VIII вв.» — г. Москва: изд. «Вече», 2007 г. — С. 446. — 480 с. — ISBN 978-5-9533-2041-2. .

Археологія Гросс-Штрьомкендорф Розкопками 1990-го і другої половини 1990-х років було виявлено ремісничо-торгове поселення «скандинавського типу» з гаванню і прилеглим цвинтарем змішаного обряду. Поселення площею не менше 18 га \ 45 акрів було забудовано регулярною вуличної сіткою з напівземлянок. Дендрохронологія і знахідки обґрунтували атрибуцію виявленого поселення з Реріком.

Див. також Славія Хедебю Епоха вікінгів Рерік

Примітки

Джерела

Vogel W. Das emporium Reric, Festskrift til Halvdan Koht. Oslo, 1933. S. 85-92 Археологія Бловаца (Groß Strömkendorf): Brorsson, Torbjörn. Ceramics as an identity marker: A preliminary study on the Gross Strömkendorf pottery // Bodendenkmalpflege in Mecklenburg-Vorpommern, 2002, vol. 50, pp. 247–256, ISSN 0947-3998 Huth, Berlin, New York (Walter de Gruyter) 2009, pp. 453–474, ISBN 978-3-11-022337-8 Schmölcke, Ulrich (2002): Die Tierknochenfunde des frühmittelalterlichen Seehandelsplatzes von Groß Strömkendorf, Kreis Nordwestmecklenburg Schmölcke, Ulrich (2004): Nutztierhaltung, Jagd und Fischerei. Zur Nahrungsmittelwirtschaft des frühgeschichtlichen Handelsplatzes von Groß Strömkendorf, Landkreis Nordwestmecklenburg. Beiträge zur Ur- und Frühgeschichte Mecklenburg-Vorpommerns 43. Lübstorf, 200 S. Schmölcke, Ulrich (2004): Die Stetigkeit als archäozoologische Bewertungsmethode: Beispiele aus Paläoichthyologie (frühmittelalterlicher Seehandelsplatz Groß Strömkendorf) und Paläoökologie (Neolithikum Schleswig-Holsteins). Beiträge zur Archäologie und Prähistorischen Anthropologie 4, 195–203.

Dörfler, W., D. Hoffmann & H. Jöns (1998): Archäologische, geologische und pollenanalytische Untersuchungen in Groß Strömkendorf Astrid Tummuscheit, «Gross Strömkendorf: a market site of the eighth century on the Baltic sea coast». In T. Pestell and K. Ulmschneider (eds) Markets in Early Medieval Europe.

Schuldt, Ewald: Eine slawische Siedlung von Groß Strömkendorf, Kreis Wismar Lässig (2000): Die Tiergräber und Tierbeigaben auf dem frühslawischen Gräberfeld von Groß Strömkendorf. Die osteologische Bestimmung und Untersuchungen zur Tiergrabsitte, Kiel Wolf M, Lüth F, Jöns H, Schultz M (2001) Auf den Spuren des historischen Reric: Eine anthropologisch-paläopathologische Untersuchung. In: Schultz M, et al. (Hg.) Homo — unsere Herkunft und Zukunft. Cuvillier Verlag, Göttingen, 276–282. W. Bastian, Beobachtungen in Burg und Siedlung Alt-Gaarz, Kr. Doberan. Ein Beitr. zur Lage von R., in: Varia Archaeologica (Festschr. W. Unverzagt), 1964, 237–254. R. Beltz, Der Burgwall von Alt-Gaarz (Mecklenburg), Nachrichtenbl. für dt. Vorzeit 11, 1935, 107. Ders., Die Burg von Alt-Gaarz in Mecklenburg (Reric?), Forsch. und Fortschritte 11, 1935, 357–338. S. Brather, Merowinger- und karolingerzeitliches «Fremdgut» bei den NW-Slawen. Gebrauchsgut und Elitenkultur im sw. Ostseeraum, PZ 71, 1996, 46-84 Ders., Arch. der w. Slawen. Siedlung, Wirtschaft und Ges. im früh- und hochma. O-Mitteleuropa, 2001. B. Friedmann, Unters. zur Gesch. des abodritischen Fürstentums bis zum Ende des 10. Jh.s, 1986. J. Herrmann, Ober das hist. und siedlungsgeschichtl. Umfeld des Seehandelsplatzes Reric zu Beginn des 9. Jh.s, Offa 37,1980,201-207. Ders., Zur Struktur von Handel und Handelsplätzen im sw. Ostseegebiet vom 8.—10. Jh., Ber. RGK 69, 1988 (1989), 720–739.