Чере́мхів — село в Україні, у Коршівській сільській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. Розташоване за 22 км від районного центру — міста Коломия. Залізнична станція. Населення — 1418 осіб.
Географія Село Черемхів межує із селами: Лісний Хлібичин із заходу, Коршів із сходу, Казанів та Лісна Слобідка із південного сходу, на півночі із селами Торговиця, Богородичин та Михалків. Через село проходить залізниця із Коломиї до Івано-Франківська та автомобільні дороги Івано-Франківськ-Коломия (Н-10), Черемхів-Обертин-Городенка. В селі розміщено залізничну зупинку «Черемхів» (зупиняються приміські поїзди).
Через село слідують автобуси за маршрутами Жукотин-Коломия, Богородичин-Коломия, Коршів-Коломия, Ліски-Коршів-Івано-Франківськ.
Рельєф Черемхова має підвищення у вигляді плоских хребтів, окремі горбисті підвищення. В низинах між горбами протікають Іванів Потік та річка Голишанка (Сербін), що витікає у Коршівському лісі. Вони зливаючись в урочищі "Ставища" ("Стадіон") і прямують далі впадаючи в Отинійський потік, а той у річку Ворона, праву притоку Бистриці Надвірнянської. Через село проходить вододіл між басейном річки Дністра та басейном річки Прут.
Флора і фауна Флора села Черемхів нараховує десятки видів рослин, з них — багато лікарських: плоди шипшини, звіробій звичайний, підбіл звичайний, полин, деревій, череда тридільна, чистотіл, черемша, нічник тощо. Зустрічаються і низка ендеміків, таких як зозулині черевички справжні, проліски, сон-трава, волошка тернопільська, чебрець подільський, рутвиця гачкувата, шиверекія подільська. Серед звичних рослин - підсніжники, білоцвіт весняний, любка дволиста, шафран, подорожник, пирій, будяк, осот, родіола рожева, очерет, лопух, кульбаба, мак, вівсюк, хрін, кінський щавник, конвалія, ковила, фіалка, дзвоники, берізка польова, конюшина, лілея, квас, квасениця (щавель заячий), кропива.
Серед кущів (чагарників) та дерев наявні - черемха, калина, терен, ліщина, акація; верба плакуча, дуб, бук, граб, липа, тополя, береза, осика, ялина, смерека, сосна. На початку 2000 р. у Шепарівському лісництві було висаджено окремі ділянки із секвоєю та ін.
Навколишні ліси багаті на гриби - підосичники, підберезники, білі гриби, опеньки, лисички, голубінки, бараняча голова.
Селяни вирощують переважно картоплю, червоні буряки, капусту, квасолю, огірки, помідори, часник, цибулю, гарбузи, кабачки, біб, щавель, шпинат, рукколу. У промислових масштабах - пшеницю, овес, жито, ячмінь ярий, ячмінь озимий, горох, гречку, сою, кукурудзу, ріпак, конюшину, люцерну, коноплі, льон, вику, цукрові буряки. В різний час були спроби вирощувати тютюн, кавуни, коксогиз та інші екзотичні культури.
Багатий і тваринний світ.
Видова чисельність тваринного світу десятками видів. Ряд видів перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги України: мідиця альпійська, норка європейська, борсук європейський, тритон карпатський, саламандра плямиста, полоз лісовий, мідянка звичайна, вусач альпійський, вирезуб.
З поширених видів хребетних зареєстровано кумка жовточерева, глушець, вивірка звичайна, олень благородний, лелека, лелека чорний, кіт лісовий).
В Черемхові поширені наступні тварини:
ссавці: бурозубка альпійська, рясоніжка мала, підковик малий, підковик великий, норка європейська, борсук європейський, видра річкова, кіт лісовий, кріт, сарна європейська, свиня дика, куниця лісова, лисиця руда, заєць сірий, вивірка звичайна, тхір, лисиця, заєць русак; земноводні: тритон карпатський, тритон альпійський, саламандра плямиста; плазуни: полоз лісовий, гадюка лісова; комахи: комар, гедзь, вусач альпійський, овод; риби: короп, карась, окунь, плотва, щука, лин, вюн; птахи: лелека білий, чапля, одуд, синиця, дятел, грак, шпак, горобець, лелека чорний, качка, лебідь, беркут, зозуля, жайворонок, соловейко, тетерук, куріпка, глухар. Восени-взимку як правило на полях і в лісах прилеглих до с. Черемхів Українське товариство мисливців та рибалок організовує полювання на пернатих птахів, зайців, кабанів. Великою проблемою села є велике засилля лисиць, що спричиняє поширення сказу. З метою запобігання поширенню хвороби систематично здійснюється поширення вакцин для тварин.
Зрідка на території села можлива поява вовків, хоча ще 100-150 років вони тут зустрічалися значно частіше. На початку 1990-х рр. групою мисливців був виявлений і поранений вовк, якому, тим не менше, вдалося втекти попри тривале переслідування.
Зі свійських тварин у Черемхові селяни вирощують корови, коні, кози, вівці, свині, кури, гуси, індики, качки, кролі, голуби, ондатри, нутрії, фретки. У промислових масштабах у селі розвивається бджільництво. Кілька десятків господарів мають власні пасіки, здійснюють продаж меду, воску, прополісу. Також здійснюється заготівля березового соку, розвивається лозоплетіння, виробництво березових віників.
Загалом природа с. Черемхів сприяє розвитку "зеленого туризму". В село приїздять на відпочинок мешканці Коломиї, Івано-Франківська. На території села розташований відпочинковий комплекс "Край неба", АЗС, 5 магазинів (в т.ч. 4 продуктові, 1 промтоварів), фельдшерсько-акушерський пункт.
На території села є покриття мобільних оператрів Водафон та Київстар, Інтернет-провайдера "Західна мультисервісна мережа" (оптико-волоконна мережа).
Історія
Найдавніша історія нашого краю
Палеоліт Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, так звану ашельську добу, понад 900—800 тис. років тому. Найдавніша стоянка первісної людини на території України, Королево-1 на Закарпатті, віком від 1 млн років (гюнцьке зледеніння). У верхніх шарах пізнього палеоліту сліди культури ашель і мустьє. Територія Івано-Франківської області кілька разів повністю покривалася льодовиками. Останнє палеолітичне поселення існувало тут на початку вюрмського зледеніння — близько 50 тис. років тому.
За цей час на нашій території змінилося кілька людиноподібних істот. Найдавнішими очевидно були Homo erectus (Людина прямоходяча). Представники цього виду вже вміли обробляти каміння (створювали наприклад рубила) і очевидно вміли користуватися вогнем.
У період між 700 і 200 тис. років тому на території України появляється Гайдельберзька людина (Homo heidelbergensis) — вимерлий вид, європейський різновид людини прямоходячої.
Орієнтовно у 230 000—27 000 роках до н. е. наші землі були заселені неандертальцями. На теренах України відомі дві знахідки кісток неандертальців: печера Киїк-Коба (Крим, 1929) і ґрот Прийма-1 (Львівська область, 2004). Крім того, в Чернівецькій області відоме поселення неандертальців Молодова-1.
Неандертальці полювали на мамонтів, бізонів, шерстистих носорогів, північних оленів тощо. То був дуже холодний період в історії Землі – кінець Рісського зледеніння (його ще називають Дніпровським). Холодний клімат змушував людей користуватися вогнем, який вони, мабуть, вже вміли штучно добувати, і заселяти печери. Там, де не було придатних для життя печер, неандертальці робили штучні житла у довготривалих таборах, розташованих на берегах великих рік. Вони виготовляли крем'яні і кам'яні знаряддя, мисливську зброю, крем'яні вістря на списи, ножі, шкребла, а також одяг зі шкір.
Населення в мустьєрську добу значно зросло, неандертальці розселилися майже по всій території України. Відомо понад 200 поселень неандертальців: у Наддніпрянщині і Подесенні, в Наддністрянщині, Прикарпатті та Закарпатті, на Західному Поділлі та Донеччині. У Криму в скельних сховищах знайдені найдавніші в Україні поховання людей: померлого неандертальці ховали у скорченому положенні (лежачи на боці), обкладали кістками тварин, що говорить про виникнення в той час якихось початкових форм первісних релігійних уявлень і вірувань.
Відомою археологічною стоянкою неандертальців є Лука Врублевецька на Дністрі. Унікальні археологічні дослідження проведено на берегах Дністра у Чернівецькій області, де на поселенні мустьєрської доби поблизу села Молодова-1 знайдено перші в Європі тривалі наземні житла віком 44 тис. років. Вони споруджувались з велетенських кісток, черепів і бивнів мамонтів, дерева, накривались зверху шкірами. Житла обігрівались й освітлювались вогнищами, біля яких люди майстрували знаряддя, обробляли шкіри. Всередині жител і поблизу них археологи виявили багато крем'яних і кам'яних знарядь, а також предметів, що свідчать про появу тут найдавнішого мистецтва: кістки, різьблені геометричним орнаментом, зображенням тварин і людей, а також розмальовані чорною та червоною фарбами.
У проміжку 40-10 тис. років до н. е. (пізній палеоліт) неандертальців на території України змінили кроманьйонці. Сюди сучасного типу мешкали по берегах великих річок: Дніпро, Десна, а також у Криму та східній частині України. Поступово вони розселялися все далі на захід.
Цей період припадає, в основному, на час вюрмського (або валдайського) зледеніння. Клімат залишається суворим – холодним і сухим, тодішню територію України вкривали лісотундра і степ, зберігаються і холодовитривалі тварини – північний олень, песець, біла куріпка, мамонт, а переважно у степовій зоні – дикі коні і бізони, з’являється вівцебик.
З появою кроманьйонської людини можна говорити про виникнення європеоїдної раси. Це були люди сучасного фізичного типу, які інтенсивно розселились майже по всій Європі. В межах України відомо близько 800 пізньопалеолітичних пам'яток. Північна і Середня Наддністрянщина, Західне Поділля та південна частина Волині, Прикарпаття і Закарпаття виявилися особливо сприятливими для життя – археологи тут знайшли багато поселень і стоянок первісних людей.
Кроманьйонці жили також по берегах Дністра. Локальні скупчення поселень свідчать про те, що люди в пізньому палеоліті вже об'єднувались у племена. Одному племені було під силу влаштувати облаву на великих звірів: мамонтів, бізонів, оленів. Кістки саме цих тварин найчастіше трапляються на поселеннях кроманьйонців. Характерною ознакою цих поселень є тривале існування жител. Пізньопалеолітичні житла поділялись на зимові та літні. Зимові житла споруджувались, як і в раніші часи, з великих кісток та ікол мамонтів, оленячих рогів і дерев'яних жердин і накривалися шкірами. Рештки таких жител археологи дослідили поблизу сіл Молодово та Вороновиця на Дністрі, Мізин на Десні. Межиріч на Канівщині.
Вчені підрахували, що в кожному пізньопалеолітичному селищі жило від 25 до 70 осіб. Середній вік життя людини того часу становив приблизно 20—23 роки. Кроманьйонці вміли виготовляти знаряддя, які вражають розмаїттям форм і майстерністю обробки. Удосконалились технічні прийоми роботи з кременем. На пізньопалеолітичних стійбищах археологи під час розкопок знаходять сотні ножеподібних пластин, шкребел і скобелів для обробки шкіри, різців, необхідних для розкроювання шкіри та обробки кісток і дерева, проколки, свердла, вістря для зброї — списів і дротиків. Кроманьйонець вперше в історії почав широко використовувати кістку для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас: рогових молотів, наконечників, проколок, шил, голок, — адже люди на той час уже вміли шити з хутра одежу. Надзвичайну історичну вагу мають знахідки, вірогідно, найдавніших в Європі примітивних серпів і мотик з пізньопалеолітичних стійбищ Наддністрянщини, що може змінити дотеперішні уявлення про час і місце зародження первісного землеробства. Але ця версія вважається дискусійною в сучаній офіційній науці.
Мезоліт У 9 - 6 тис. р. до н.е. в нашому регіоні тривала середньокамяна доба, або ж мезоліт.
В Україні відомо майже 1000 пам'яток мезолітичного періоду. Це тимчасові стоянки, тривалі поселення, могильники. В межах України вчені виділяють три основні ареали розселення мезолітичних племен: північний "поліський", прикарпатсько-дністрянський і південний "степовий". Побут та звичаї людей цих племен дещо відрізнялися між собою.