Слов'янський аероклуб — навчальний заклад для підготовки льотчиків, парашутистів, планеристів (1927—1941).
Історія
Навесні 1927 року робітники Слов'янського залізничного депо Алфей Тарасов, Павло Шишкарев, Василь Гончаренко і Дмитро Чумак створили комітет з організації повітроплавального гуртка.
5 червня 1927 року аероклубівці звернулися до окружкому комсомолу й Осоавіахіма із проханням про сприяння в придбанні аеростата, але не одержали підтримки. Тоді було прийняте рішення відрядити А. Тарасова в ЦК комсомолу й Всеукраїнський Осоавіахім (м. Харків). За допомогою Андрія Івановича Косьяненко з однієї з частин Українського військового округу було поставлено необхідне устаткування.
Вже в вересні 1927 року слов'янські аеронавти одержали від ВПС сферичний аеростат об'ємом 640 м3, а 27 вересня 1927 р. — від Московської школи повітроплавання — два прив'язних аеростати «Парсевалъ» і два газгольдери.
Восени 1927 року з Ворошиловградської школи військових льотчиків для вивчення матеріальної частини був переданий нелітаючий літак Р-1. Перший політ аеростата пройшов 23 лютого 1928 року на честь десятиліття Червоної Армії.
На початку 1930 року повітроплавці одержали від Всеукраїнського Осоавіахіма два планери типу СУ-3 «Стандарт», що поклали початок Слов'янської планерної станції. Незабаром начальник планерної станції К. Борщов зумів організувати регулярні польоти на планерах, запуск здійснювався за допомогою амортизаторів.
Разом з тим польоти на повітряних кулях тривали до 1934 року. Усього за 1928—1933 рр. було реалізовано близько 30 польотів загальною тривалістю 107 годин (максимальна дальність — 300 км, максимальна висота підйому 3100 м).
У серпні 1933 року слов'янські аеронавти одержали запрошення на участь у Всесоюзних змаганнях, присвячених Дню авіацій. Змагання були організовані повітроплавальним загоном Московського гарнізону і Московською школою повітроплавання. У Москву від'їхали М.Варганов, І.Григоренко, А.Зельський й А.Тарасов. Їх політ був відзначений Почесною грамотою.
Під кінець 1933 року поступово повітроплавання стало згасати, тоді загальними зборами вирішили вивчати матеріальну частину літаків й учитися літати на них.
Знову звернулися у Всеукраїнський ОСОАВІАХІМ, де одержали фюзеляж літака «Авро». Таким чином, первинну матеріальну базу Слов'янського аероклубу склали: фюзеляж «Авро», нелітаючий літак Р-1 і три непрацюючих авіадвигуни фірм БМВ, РОН і Хальскотт.
У 1934 році на кошти содового заводу, АІЗу й «Коксохіммонтажу» були придбані три літаки У-2 і розчищене поле під аеродром (до півночі від Славкурорту). Звідси був зроблений останній старт слов'янських аеронавтів. Травневим вечором 1934 р. екіпаж у складі І.Григоренко, А.Крахмалева й С.Попова (Московська школа повітроплавання) стартував на аеростаті об'ємом 640 м3. Висота польоту становила 1200—1500 м, приземлилися ранком під Харковом. Так завершився семирічний період повітроплавання. За цей час досягли головного: були створені кадри, що склали основний контингент слов'янського аероклубу.
У 1935 році клуб одержав нове приміщення Начальником аероклубу був призначений Злочевский, начальником льотної частини — Степанов, якого в 1940 році замінив К. Борщов. До 1938 року клуб мав 15 літаків і значився в числі передових аероклубів країни. Навантаження на курсантів й інструкторів було велике, працювали у дві зміни. З раннього ранку до пізнього вечора в будь-який час року в небі Слов'янськом рокотали мотори У-2. Випускники аероклубу продовжували, як правило, удосконалювати льотну майстерність у військових авіаційних училищах Луганська й інших міст. Для них термін навчання скорочувався до двох років.
На початку 1941 року Слов'янський і Краматорський аероклуби були об'єднані в 11-у Слов'янську військову авіаційну школу первісного навчання, що діяла до 20-х чисел вересня 1941 року, коли стала очевидної здача міста наступаючим німецьким військам.
24 вересня 1941 року аероклуб перебазувався в місто Каттакурган, Самаркандська область, де був розформований.
Герої Радянського Союзу — випускники аероклубу Семейко Микола Іларіонович Біжко Володимир Єгорович Бордюгов Андрій Олексійович Брисєв Федір Якович Денисенко Григорій Кирилович Дойчев Вадим Пантелеймонович Кривень Петро Якович Кучеренко Олександр Васильович Панюхно Олексій Дмитрович Пучков Герман Іванович Ржавський Микита Харитонович Сербиненко Микола Іларіонович Скляров Іван Григорович Фесенко Михайло Ілліч Шандула Володимир Никифорович
Примітки