Більськ-Підляський (або просто Більськ, , ) — місто у східній Польщі. Адміністративний центр Більського повіту Підляського воєводства, а також гміни Більськ-Підляський.
Головний центр національно-культурної активності українців, які проживають на Підляшші.
Географія Лежить на Польсько-Білоруському плато. Площа — 32,43 км². Відстань до столиці Варшави — 195 км на північний схід, до столиці воєводства Білостока — 50 км.
Клімат Місто має континентальний клімат, що характеризується високими літніми температурами та морозними зимами. Кількість опадів становить 550 мм.
Історія Низку укріплених городищ на лісистій прикордонній території, між р. Боброю та Нарвою було засновано в ході укріплення кордону Берестейщини з ятвягами та литвинами з півночі. Зокрема, починаючи з ХІ ст. закладаються городища в Суражу і Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Будуються також городища в Піднісні і Влодках
Вперше Більськ згадується в 1253 році у Галицько-Волинському літописі. «Потім же [Данило] послав із братом [Васильком] і з сином Романом людей своїх. І взяли вони оба Городен, а самі удвох вернулися од [города] Більська».В цей час місто було волинським опорним пунктом на прикордонні із балтськими племенами.ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 819.Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень -, 1917. — С. 22
В контексті діяльності князя Володимира Васильковича Більськ фігурує у Галицько-Волинському літописі в 1288 р.:«Так само і в Більську спорядив він церкву іконами і книгами».Востаннє Більськ згадується у Галицько-Волинському літописі 1289 р. в контексті претензій Юрія Львовича на берестейські землі належні Володимиру Васильковичу:«Але коли він мав намір послати [залогу] до Берестія, і до Каменця, і до Більська, то прийшла йому вість, що вже залога Юрієва в Берестії, і в Каменці, і в Більську».І далі:«Коли ж Семен приїхав до Юрія і повідав річ отчу, то назавтра поїхав Юрій геть із города з великим соромом, пограбувавши всі доми стрия свого. І не зосталося [од них] каменя на камені в Берестії, і в Каменці, і в Більську. А Павло Мстиславу дав знати: „Синовець уже поїхав, і ти, господине, поїдь у свій город“. Мстислав же, перебувши кілька днів у Берестії, поїхав до Каменця і до Більська, і раді були йому всі люди. Давши лад людям, посадив він залогу в Більську і в Каменці…»Зауважимо, що Більськ згадується тут як місто Мстислава Даниловича, тобто передане йому Володимиром Васильковичем. Це підтверджує, що розташований неподалік Дорогичина Більськ залишався в складі Берестейщини.
Орієнтовно, наприкінці правління Юрія, Більськ, як і вся Берестейська волость, був захоплений литовцями. Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст — Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV—XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пусткиБорисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. — К.: Родовід. — 1997.- 383 с.. Головні міста на території Північного Підляшшя виросли з поселень біля руських городищ ХІ-ХІІ ст. Так виникли пізньо-середньовічні міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва і Бранськ.
Вітовт утворив в 1430 р. війтівську в Більську. Привілей на війтівство в Більську застерігав, що війт повинен селити у цьому місті лише католиків — поляків та німців, не завдаючи однак шкоди русинам, які там мешкали. Станом на XVI ст. найбільшим містом Північного Підляшшя був вже Більськ (від 2 до 4 тис. осіб).
18 листопада 1495 Більськ отримав магдебурзьке право від короля Олександра Ягеллончика.
У 1513 році Більськ був названий столицею новоствореного Підляського воєводства.
У 1564 році в Більську відбувся сейм Великого князівства Литовського на якому король Сигізмунд II Август 1 липня 1564 року видав Більський привілей (}, що запровадив єдине право та судочинство, зрівняв шляхту перед законом та створив земельні суди за зразком Польщі.
1641 р. засновано кармелітську церкву і монастир.
Більськ XVI ст. описи характеризують як: «дерев'яне місто, найкраще серед підляських міст», або «містечко…де знаходиться багато дерев'яних споруд». Більськ був найбільш русько-українським з усіх міст Підляшшя. Виразним у Більську XVI ст. був поділ на замкову — «руську» частину та нове поселення на захід від нього. Найбагатшою на Підляшші була купецька родина з Більська Сегенів (Сегеневичів). Зростання заможності руських міщан у досліджуваний період, особливо в Дорогичині та Більську призвело до пожвавлення релігійного й культурного життя цієї групи населення Підляшшя, яка виступала в ролі національної еліти замість руських магнатів та шляхти, які все більше полонізувалися.
Розподіл населення міста за мовою згідно з переписом 1897 року: Мова Осіб Відсоток єврейська 4064 54,45 % російська 1499 20,08 % польська 1006 13,48 % українська 556 7,45 % білоруська 244 3,27 % інші 95 1,27 % Разом 7464 100 %
1 січня 1934 р. розширено територію міста за рахунок землі Якова Ваньчака з маєтку Головиськ ґміни ОрляRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 grudnia 1933 r. o zmianie granic miasta Bielsk Podlaski w powiecie bielskim, województwie białostockiem. , а 18 квітня 1934 р. — за рахунок усього маєтку ГоловиськRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Bielska Podlaskiego w powiecie bielskim, województwie białostockiem. .
Місто має значну єврейську історію з часів Голокосту.
Іконостас з Святодухівської церкви у Більську-Підляському було перенесено до церкви св. Миколая у Дорогичині.
20 травня 1990 року Український виборчий комітет міста Більська випустив «Виборче видання — Більщанин».
22 березня 1992 року в Більську-Підляському на основі Підляського відділу Об'єднання українців у Польщі був заснований Союз українців Підляшшя. Друкованим органом організації є часопис-двомісячник «Над Бугом і Нарвою».
У Більську в комплексі шкіл ім. А. Міцкевича, від 1994 року ведуться уроки української мови. Першим кроком для цього стало відкриття від поточного навчального року трьох самостійних відділів у І та IV класах початкової школи та в І класі гімназії. Загалом української мови в більському комплексі шкіл вчиться тепер 136 дітей.
Велика кількість дітей, які вивчають українську мову в комплексі, пов'язана з популярністю занять рідної мови, поєднаних з етнографічною програмою «До традиції» в садочку № 9 «Лісова поляна».
З 1995 року в Більську діє Український ансамбль пісні і танцю «Ранок» під керівництвом Єлисавети Томчук, який є візиткою українців Підляшшя.
В міській публічній бібліотеці відбувалася в 2017-2019 р. Українська наукова підляська конференція.
З 2018 р. у місті наявна вулиця названа на честь відомого польсько-українського художника Юрія Новосільського – Ulica Jerzego Nowosielskiego.
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Транспорт Через місто проходять такі національні та місцеві дороги: Національна дорога 19: Кордон з Білоруссю — Кужніца — Білосток — Більськ-Підляський — Сім'ятичі — Межиріччя — Коцьк — Любартів — Люблін — Красник — Янів-Любельський — Нисько — Соколів-Малопольський — Ряшів Національна дорога 66: Замбрів — Бранськ — Більськ-Підляський — Кліщелі — Черемча — Перетин кордону з Білоруссю (у с. Половці) Воєводська дорога 689: Більськ-Підляський — Гайнівка — Біловежа
Відомі люди
Народилися Гаврилюк Юрій Іванович, український письменник, фотохудожник, історик, публіцист. Сиркін Наум Соломонович, член Української Центральної Ради. Жабінська Євгенія, українська поетеса, член Національної спілки письменників України. Сачко Софія, українська поетеса. Перша українська поетеса з Північного Підляшшя — член Союзу польських письменників. Фонберг Ігнатій Матвійович, хімік. Лангбард Йосип Григорович, радянський архітектор. Надія Артимович, поетеса. Евґеніуш Березовєц, міський голова, обраний на перших демократичних виборах. Міна Берн, (1911—2010) єврейська акторка театру. Войцех Борецкі, футбольний тренер. Ярослав Боровскі, чемпіон Польщі зі скраблу. Малґожата Дмітрук, художниця. Лех Фешлер, сенатор. Доротеуш Фіонік, етнограф. Марта Ґрико, акторка. Марта Гірмані Лясоцка, художниця. Отець Леон Кнабіт, бенедиктинець. Стефан Камаса, музикант. Цезарій Кошиньскі, актор. Віктор Козловський, лісоруб, учасник Листопадого повстання. Казімєж Генрик Лещиньскі, міський голова в 1990—1994 роках. Юзеф Левартовскі, комуністичний діяч. Єжи Плютовіч, поет. Малґожата Прокопюк-Кемпка, журналістка. Мацей Радель, актор. Марта Романюк, модель. Даріуш Снарскі, боксер, олімпієць. Анджей Степанюк, політик, міський голова в 1994—2002 роках. Каміла Степанюк, легкоатлетка. Ростислав Степанюк, пілот. Юліан Штатлер, піаніст. Владислав Висоцький, офіцер, капітан, кавалер ордену Virtuti Militari. Влодзімєж Закжевскі, художник, графік, плакатист. Зоя Сачко, поетеса. Йовіта Крук, бухгалтер, творець податкового щита.
Померли Криницький Володимир Гнатович — громадський і державний діяч, вояк Армії УНР.
Міста-побратими Свєтлогорський район Келераш Келераші Две-Могили Рахів
Примітки
Посилання
«Виборче видання — Більщанин.» 20.05.90 Фестиваль «Підляська Осінь 2015» Над Бугом і Нарвою Української мови на Підляшші вчаться і малі, і великі