Во́логда () — місто в Росії, адміністративний центр Вологодської області (з 23 вересня 1937 року), населення становить 311 859 мешканців (2024). Місто розташоване на березі річки Вологда.
Назва За загальноприйнятою гіпотезою назва Вологда походить від фіно-угорського (вепського) слова «білий, світлий»Олександр Палій. Невідома Росія // Українська правда. — 19 грудня 2006Вологда // Чайкина Ю. И. Географические названия Вологодской области: Топонимический словарь. — Архангельск: Северо-Западное книжное издательство, 1988. — С. 52..
Дата заснування Місто було засноване новгородськими купцями у місці, яке контролювало важливі переправи між річками Волга та Північна Двіна. У 1147 році там було засновано монастир. Місто кілька разів переходило з рук в руки під час боротьби за владу між Москвою та Новгородом у 14 столітті, але остаточно перейшло під контроль Москви в 1478 роціVologda // Encyclopaedia Britannica.
Датою заснування міста Вологда вважається 1147 рік, коли було зроблено першу згадку в літописах преподобного Герасима. Проте історики не визнають цю дату заснування міста. Ця дата вперше зафіксована А. А. Засецьким у XVIII столітті в «Житии св. Герасима». Але воно було написане біля середини XVII століття за наказом архієпископа Маркела якимось Фомою і невідомо, на підставі яких джерел.
Перше документальне свідчення, яке визнається істориками, знаходиться в договорі Новгорода з князем, датоване 1236 роком. Друга згадка про місто є в літописному повідомленні про те, що в 1246 році тверський князь Ярослав разом з татарами напав на Вологду.
Місто розташоване на бе́резі річки Вологди. У Вологді перетинаються важливі залізничні шляхи (від Москви на Архангельськ, Воркуту і від Вологди до Санкт-Петербурга). Також через Вологду проходить федеральна траса М-8 Москва—Архангельськ.
Історія 1780–1796: центр Вологодського намісництва Російської імперії.
Герб Малий герб Вологди було затверджено в 1994 році.
Пам'ятки міста та околиць
Вологда добре зберегла свою історико-архітектурну спадщину, незважаючи на численні руйнування більшовицької доби. Історично місто поділялось на декілька частин. Т. зв. «Місто» (рос. «Город»). «Город» цей мав муровані стіни із вежами — кремль, який не зберігся до нашого часу. В центральній частині «Города» знаходяться мурована цитадель міста — Архієрейський двір (що нині за старою традицією називається Кремлем Вологди), та Соборне дворище. Архієрейський двір. Це складний комплекс споруд XVII–XVIII ст., у плані — великий прямокутник. Цей ансамбль включає: Муровані стіни з вежами (1671–1675 рр.), збудовані за зразком мурованих кремлів тогочасної Росії. У XVIII ст. мури втратили оборонне значення, одна з чотирьох кутових веж повністю втрачена при перебудовах. Святі Ворота із Хрестовоздвиженською церквою (1687–1692 рр.) Економічний корпус. 1659 р. — велика двоповерхова кам'яниця. Симонівський корпус. XVII–XIX ст. Велика триповерхова споруда із церквою Різдва Христового (1667–1670 рр.) Гаврилівський корпус. Кінець XVII — початок XVIII ст. Триповерхова споруда. Слов'яно-латинська академія. 1730-і рр. Йосифовський корпус. 1764–1769 рр. Триповерховий палац у стилі бароко. Іринєївський корпус. Середина XVIII ст. Консисторський корпус. Середина XVIII ст. Двоповерхова Г-образна будівля. Безіменний корпус. Перша половина XVIII ст. Соборне дворище. Духовне серце міста. Примикає до Архієрейського двору. Розташовані: Софійський собор. 1568–1570 рр. Кафедральний собор міста. Великий шестистовпний п'ятибанний триабсидний храм, заввишки 59 м. Собор зберіг фресковий ансамбль 1685–1687 рр. (ізограф Д. Плєханов), бароковий іконостас 1730-х рр. із іконами XVII ст. Соборна дзвіниця. 1654–1659 рр. Первісно шатрова, у 1870 р. надбудована ще 3 ярусами, у псевдоготичному стилі. Має дзвони XVII–XIX ст. Воскресенський собор. 1772–1776 рр. П'ятибанний храм у стилі класицизм, збудований на місті однієї з веж Архієрейського двору (нині Центральний виставковий зал Вологодської обласної картинної галереї). Церква Олександра Невського. Початок XVIII ст., бароко. Також на території «Города» на Торговій площі розташовані інші споруди: Церква Покрови на Торгу. 1760 р. Однобанна, барокова, із шатровою дзвіницею. Казанська церква на Торгу. 1760 р. Однобанний храм із двома приділами. До території «Города» примикають колишні посадські райони. «Верхній Посад» — розташований з півночі та заходу від «Городу». Містить ряд архітектурних пам'яток XVII–XIX ст. Тут розташовані: Церква Варлаама Хутинського. 1780-і рр., класицизм. Церква Костянтина та Єлени. 1685–1691 рр., стиль «узорочьє». Безстовпний двоповерховий п'ятибанний храм з двома рівнями абсид та шатровою дзвіницею. З храму походять численні ікони XV–XVIII ст. Ансамбль Володимирських церков. Включає: теплу Михайло-Архангельську церкву (1684–1689 рр., перебудовувалась, нині не має бань), холодну Володимирську церкву (1750-і рр., бароко) та шатрову дзвіницю (1689 р.). Церква Власія. 1714 р. Московське бароко. Нині у спотвореному стані. Церква Миколи на Глинках. 1676 р. Неодноразово перебудовувалась. Нині — однобанний двоповерховий храм із класицистичною дзвіницею. Церква Іллі в Камєньє. 1698 р. Невеликий однобанний храм. Церква Іоанна Богослова. 1744 р. Поруйнована у радянські часи, нині у спотвореному стані. Церква Миколи Золоті Хрести. Межа XVII–XVIII ст. Двоповерховий храм, раніше однобанний, а за радянських часів обезголовлений. Дзвіниця XIX ст. Споруди Горнє-Успенського монастиря. Монастир був закладений ще у 1590 р. До нашого часу вціліли Успенський собор (1692–1700 рр.) — п'ятибанний безстовпний храм із дзвіницею XIX ст. та залишки трапезної Олексіївської церкви (XVII–XIX ст.). «Нижній Посад» примикає до «Города» з півдня. Значна частина первісної архітектурної спадщини цієї частини міста була знищена за радянських часів. До нашого часу вціліли такі пам'ятки: Церква Іоанна Хрестителя в Рощеньї. 1710–1717 рр. Московське бароко, із прибудовами XIX ст. Фрески 1717 р. (ізограф Ф. Ігнатьєв). Церква Кирила Білозерського в Рощеньї. Кінець XVII ст. Храм перебудовувався, за радянських часів дуже спотворений і нині не відтворений. Церква Зосіми і Савватія Соловецьких. 1759–1763 рр. Раніше значна пам'ятка стилю бароко. За радянських часів перебудована, перетворена на ляльковий театр. Церква Покрови на Козлєнє. 1704–1710 рр. Московське бароко, із пізнішими перебудовами. Фрески 1715–1720 рр. Споруди колишнього Духова монастиря. Монастир був заснований на початку XVII ст. У більшовицькі часи його ансамбль був поруйнований. Серед залишених споруд — церква Святого Духа (XVII–XIX ст.) — колись п'ятибанна, а нині обезголовлена. Т зв. будинок Петра I. Друга половина XVII ст. Одноповерхові палати. Музеєфікований, інтер'єри та експозиція речей — XVII — початку XVIII ст. Ще одним давнім посадським районом міста є Заріччя, яке розташоване на лівому березі річки Вологда — навпроти «Города» та правобережних посадських районів. Тут розташовані численні пам'ятки архітектури: Церква Миколи у Владичній Слободі. 1669 р. Великий двоповерховий п'ятибанний храм із бароковою дзвіницею XVIII ст. За радянських часів бані храму були зруйновані, потім відтворені. Ансамбль Дмитровського приходу на Наволоці. До складу входять: холодна церква Дмитра Прилуцького (1651, 1711 рр.) — великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із фресками 1710 рр., та тепла барокова церква Успіння (1750 р.) із дзвіницею (1710-і рр.). Церква Іоанна Златоуста (Жінок-Мироносиць). 1664 р. Безстовпний п'ятибанний двоповерховий храм із галереями та шатровою дзвіницею. Стрітенська церква. 1731–1735 рр. Безстовпний п'ятибанний храм, поєднує риси традиційної архітектури та стилю бароко. Класицистична дзвіниця — початку XIX ст. Залишки теплої Георгіївської церкви колишнього Георгіївського приходу (початок XVIII ст). Андріївська церква у Фрязінові. 1670–1687 рр. Однобанний двоповерховий храм із шатровою дзвіницею. У XX ст. до складу Вологди увійшли нові райони — колишні приміські селища. Архітектурні пам'ятки цих приміських територій нині знаходяться в межах міста: Найбільшу історичну цінність має Спасо-Прилуцький Спасо-Преображенський монастир, закладений в XIV ст. преподобним Дмитром Прилуцьким. Архітектурний ансамбль монастиря-фортеці склався, головним чином, у XVI–XVII ст. На території монастиря розташовані: Муровані стіни із 5 вежами. 1640–1642 рр. Довжина — 950 м. Спасо-Преображенський собор. 1537–1542 рр. Найстаріша збережена споруда Вологди. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із галереями XVII ст., які поєднують його із іншими спорудами монастиря. Із цього храму походять численні ікони XIV–XVIII ст. Соборна церква-дзвіниця Олексія. 1537–1542 рр. Від первісної стовповидної дзвіниці вцілів перший ярус, на якому в 1639–1656 рр. була надбудована шатрова дзвіниця, що у свою чергу в 1720-і рр. була перебудована у барокову. Введенська трапезна церква. Кінець XVI ст. Однобанна, із двоповерховою трапезною палатою. Прибудови XVII ст. Святі ворота із Вознесенською церквою. XVI ст. Двопролітна брама. Церква над нею — однобанна, безапсидна, із шатровою дзвіницею 1730 р. Монастирські кладові. 1675, 1720 рр. Настоятельський корпус. 1718 р. Келейний корпус. 1645 р., перебудований у XVIII ст. Лікарняна церква Всіх Святих. 1721, 1841 рр. Також на територію монастиря була перенесена у 1962 р. дерев'яна шатрова церква Успіння із колишнього Олександро-Куштського монастиря (1550-і рр.).
Уродженці Баженова Ольга Дмитрівна (* 1956) ― білоруська мистецтвознавиця. Гаясова Олена Михайлівна (* 1969) — українська лижниця; учасниця Олімпійських ігор-1998. Прозорова Наталія Сергіївна (1922—2006) — українська та російська правознавиця, доктор юридичних наук, професор. Рилова Тамара Миколаївна (1931—2021) — радянська ковзанярка, призерка Олімпійських ігор, чемпіонка (1959) і багаторазова призерка чемпіонатів світу в класичному багатоборстві, чотириразова рекордсменка світу. Яковлєва Ольга Володимирівна (1986—2010) — російська баскетболістка. Збарська Регіна Миколаївна (1935—1987) — радянська модель.
Галерея
Див. також Великий Гусляр
Примітки
Посилання
Сайт Адміністрації міста Сайт міської думи Історія, пам'ятники архітектури, фотографії Вологди