«Кінг Джордж V» — тип лінкорів Королівського флоту Великої Британії часів Другої світової війни. Усього побудовано 5 кораблів: «Кінг Джордж V» (), «Принц Уельський» (), «Дюк оф Йорк» (), «Енсон» (), «Хау» (). Лінкори цього типу брали активну участь у боях Другої світової війни. Їх подальшим розвитком повинні були стати лінійні кораблі типу «Лайон».All the world's battleships. 1906 to the present. — p. 98.

Історія створення 1926 року, після спуску на воду нових лінкорів «Нельсон» та «Родні», Великобританія вичерпала встановлений Вашингтонською угодою ліміт водотоннажності. Після підписання у 1930 році Лондонської морської угоди будівництво нових британських лінкорів було можливе не раніше кінця 1930-х років. У цих умовах конструктори пробували свої сили тільки на креслярських дошках, а колись потужні виробництва броні та великокаліберних гармат поступово занепадали. Перші спроби опрацювання образу нових лінкорів було здійснено 1928 року.

Всерйоз роботи з проектування нових лінкорів розпочалися лише 1933 року. Термін дії Лондонської угоди спливав 1 січня 1937 року, перспективи підписання наступного були дуже туманні, тому в цих умовах могла розпочатися нова гонка розмірів капітальних кораблів. З іншого боку, з політичних та фінансових причин Великобританія не хотіла першою розпочинати цю гонку, внаслідок чого виникло бажання не змінювати поточний стан речей. Ці обставини призвели до вироблення 1933 року досить сумнівних вимог до проектування лінкора програми 1937 року. Для вироблення вимог до нового лінкору ініціював стадію попередніх опрацювань проектів лінкора. Фахівці Штабу вважали ідеальним озброєння з 381-мм або 406-мм гармат, розміщених у чотирьох двогарматних баштах. У крайньому випадку допускалося встановити три тригарматні башти. Крім того, було озвучено досить дивну вимогу розмістити дванадцять 152-мм гармат у казематах. Зенітне озброєння дальньої дії мало складатися зі 102- або 120-мм зенітних гармат, розміщених по три з кожного борту, або по дві по бортах і одна — в діаметральній площині. Зенітну артилерію ближньої дії мали складати чотири установки 40-мм «пом-помів». До складу озброєння також повинні були входити шість літаків з двома катапультами і два бортових п'ятитрубних надводних торпедних апарати. Бронювання мало захищати від 406-мм снарядів і 914-кг бомб. Броньова палуба мала забезпечити захист машинної установки від бомб калібром аж до 454 кг. Підводний захист, як і в «нельсонів», мав протистояти торпеді з 340-кг бойовою частиною. Максимальна швидкість корабля мала становити 23 вузли. Ці вимоги були оформлені Морським штабом і передано на затвердження у червні 1933.

На переговорах у Женеві Великобританія запропонувала обмежити водотоннажність нових лінкорів т, а калібр гармат — 305 або навіть 280 мм. Японія попередньо була згодна на обмеження у т та 356 мм, Франція вже будувала «Дюнкерк» в т з озброєнням з 330-мм гармат і готова була погодитися не перевищувати ці параметри. Британці сподівалися „уламати“ непоступливих американців і досягти на переговорах обмеження у т та 305 мм. Тому на нараді 10 січня 1934 між Першим морським лордом адміралом Четфілдом, , що представляв Британію на переговорах, віце-адміралом [англ.] і Контролером флоту контр-адміралом Форбсом було прийнято рішення при проектуванні нових лінкорів обмежитися саме цими параметрами.

5 квітня 1935 року керівник Відділу кораблебудування представив чотири проекти, водотоннажність яких знаходилася в межах від 28 130 до 28 500 т. Швидкість у проектах «12N» та «12О» становила 23 вузли, а в проектах «12Р» та «12Q» — 23,25 вузли. Перша пара мала товстіший пояс — 318 мм проти 305 мм у районі погребів, 293 мм проти 280 мм у районі машинно-котельних відділень (МКВ) та палубу — 140 мм проти 127 мм над погребами та 88 мм замість 76 мм над МКВ та кермовим пристроєм. На всіх проектах башти та барбети мали захист завтовшки 293 мм. Озброєння проектів «12О» і «12Q» становили дев'ять 305-мм гармат в тригарматних баштах, у проекті «12N» і «12Р» 305-мм гармати розміщувалися у двогарматних установках, лише у першому їх було вісім, але в другому десять. На всіх проектах доповнювали озброєння 12 152-мм гармат у казематах, 12 120-мм зеніток у спарених установках, чотири 8-ствольних «пом-пома» та 10 надводних торпедних апаратів. Незважаючи на низку «ретроградних» рішень — два допоміжні калібри, казематне розташування 152-мм гармат, торпедні апарати; у проектах з'явилися і рішення, що збереглися в підсумковому проекті. Так, замість внутрішнього похилого поясу у всіх проектах використали зовнішній вертикальний пояс. Крім того, було зроблено висновок про неможливість розташувати таку різнорідну артилерію зі 152-, 120- та 40-мм гармат, після чого начальник Кораблебудівного департаменту запросив у Морського штабу зміну вимог до лінкорів та відмову від 152-мм гармат. Було запропоновано модифікації проектів «12P» та «12N» зі збільшенням кількості 120-мм зенітних гармат до 24 та 28 відповідно. У цьому проекті «12N» також довелося відмовитися і надводних торпедних апаратів.

305-мм проєкти квітня 1934 рокуПроєкти 12N 12O 12P 12QДовжина, м 173,7 173,7 179,8 179,8Швидкість, вузли 23 23 23,25 23,25Бронювання - пояс, погреби / ЕУ, мм 318 / 293 318 / 293 305—280 305 / 280палуба, погреби / ЕУ та кермовий привід, мм 140 / 89 140 / 89 127 / 76 127 / 89ПТП, мм 51 51 38 38Головний калібр (305-мм гармати) 4×2 3×3 5×2 3×3ТА 2×5 2×5  — —ЛА 1 1  — —Статті вагового навантаження, дов. тоннКорпус 11 400 11 400 11 100 11 100Обладнання 1100 1100 1050 1050Бронювання 10 030 9530 9710 9310Озброєння 4070 4200 4740 5140ЕУ 1900 1900 1900 1900Загалом стандартна водотоннажність 28 500 28 130 28 500 28 500Для всіх — потужність ЕУ 45 000 к. с., допоміжне озброєння 12 152-мм гармат в казематах, 6×2×120-мм ЗА, 4×8×40-мм «пом-пом», 8×4×7,62-мм кулеметів, бронювання — барбети та лоб башт 292 мм, стінки башт 203 мм, траверзи 254 мм

Розгляд цих проектів показав, що за всіма статтями вони програють як новому французькому «Дюнкерку», так і лінкорам класу «Квін Елізабет» після модернізації. Зробили висновок про неможливість створити повноцінний лінкор у водотоннажності 25—28 тис. тонн. Ця невдача зіграла свою роль у тому, що Британія надалі не наполягала на обмеженні водотоннажності лінкора у 28 000 т. Усі країни суперниці планували створення швидкохідних лінкорів у межах ліміту в 35 000 т, тому надалі розглядалися лише 35000-тонні проєкти. Основні зусилля спрямували на визначення оптимального співвідношення швидкості, озброєння та захисту у межах цього ліміту.

Управління кораблебудування зробило низку ескізних розрахунків з різними комбінаціями озброєння, захисту та швидкості. Спільним у всіх проектів була вимога 35 000 т стандартної водотоннажності і нормальний запас палива 4000 т.

Спочатку Адміралтейство схилялося до 23-вузлових проектів «14А» та «14Q» з гарним захистом та озброєнням з 356-мм гармат. Адмірали хотіли отримати однорідну бойову лінію зі старих та нових кораблів і швидкість 23 вузла вибиралася виходячи зі швидкості лінкорів що вже у були у строю. Але після отримання відомостей щодо розробки у Європі 30-вузлових лінкорів начальник кораблебудівного департаменту дав завдання на розробку 30-вузлових проектів. Так з'явилися проекти «16А», «15А», «14С», «14D» та «14E». Під час їх детального обговорення розгорнулася дискусія щодо того, чи варто жертвувати захистом заради швидкості. З одного боку, більш висока швидкість дозволить лінкору наздогнати супротивника та витримувати в ході бою вигідні для себе дистанцію та курсові кути. При цьому з іншого боку, лінкор має бути досить добре захищений для бою на дистанції ефективної стрільби.

У середині 1930-х років штабні теоретики вважали, що при бою на дистанції в 90 — 100 каб. (16,6 — 18,5 км) відсоток попадань буде занадто малий для того, щоб супротивники могли потопити один одного. І для досягнення рішучого результату противники будуть змушені зблизитися на дистанцію 60 — 80 каб (11 — 14,8 км). При цьому деякі зазначали, що у рішучій битві велику роль відіграє не висока швидкість, а потужність лінкора, тому більш оптимальною є швидкість у 27 вузлів. Тому що три вузли різниці не дають помітної переваги в бою, а досягнення 30-вузлової швидкості можливе лише за рахунок помітного погіршення озброєння та бронювання. При цьому вибір калібру гармат на дистанції в 60-80 каб. був другорядним. Бронепробивність 356-мм гармат на таких дистанціях була хоч і трохи гірша, але достатньою. При цьому починала даватися в знаки їх більша скорострільність - 2 постріли за хвилину проти 1,5—1,7 у 406-мм. При цьому час польоту снаряда складав 20-30 сек і тому, на відміну від більших дистанцій, цю перевагу в скорострільності вже можна було реалізувати.

У зв'язку з цим розробили 27-вузлові проекти «16В», «16С», «15B» та «14F». Усі 11 проектів передали для аналізу до технічного департаменту Морського штабу. Він провів детальний аналіз та видав висновок у тому, що слід обрати один з трьох варіантів: 30-вузловий лінкор із озброєнням з 381-мм гармат; 27-вузловий лінкор із озброєнням з 381- або 406-мм гармат; 23-вузловий лінкор із озброєнням із 406-мм або 356-мм гармат.

Цей аналіз лорди Адміралтейства обговорили 20 вересня 1935 року. Вони обрали лінкор з дев'ятьма 381-мм гарматами та швидкістю не нижче 29 вузлів. Передбачалося що ці лінкори будуть побудовані для Європейського театру, а для протистояння більш потужним японським та американським лінкорам на Далекому Сході буде побудовано наступну серію лінкорів з 406-мм гарматами. Але далі у процес проектування нового лінкора втрутилася політика.

Проєкти лінкорів 1935 рокуПроєкти 16A 16B 16C 15A 15B 14A 14Q 14C 14D 14E 14FШвидкість, вузли 30 27 27 30 27 23 23 30 30 30 27Пояс навпроти погребів, мм 305 356 318 318 356 343 343 305 356 318 343Пояс навпроти ЕУ, мм 280 343 318 318 343 311 311 280 343 318 305Палуба над погребами, мм 127 152 133 133 152 127 127 127 159 133 152Палуба над ЕУ, мм 76 133 120 108 140 89 89 89 127 133 102Головний калібр 3х3х406-мм 2х3+1х2х406-мм 3х3х406-мм 3х3х381-мм 3х3х381-мм 4х3х356-мм 3х4х356-мм 4х3х356-мм 1х4+2х2х356-мм 2х4+1х2х356-мм 3х4х356-ммСтатті вагового навантаження, дов. тоннКорпус 13 690 13 200 13 250 13 500 13 200 12 375 12 330 13 540 13 200 13 500 13 200Обладнання 1200 1200 1200 1200 1200 1200 1200 1200 1200 1200 1200Бронювання 10 075 11 725 11 015 11 155 11 955 11 325 10 525 10 075 11 955 11 395 11 365Озброєння 7160 6450 7160 6270 6270 7150 6860 7160 5770 6060 6860ЭУ 2875 2375 2375 2875 2375 1950 1900 2875 2875 2875 2375Загалом стандартна водотоннажністьВ таблиці підбитий аріфметичний підсумок за статтями. У джерелі для всіх проєктів вказано стандартну водотоннажність 35 000 т. 35 000 34 950 35 000 35 000 35 000 34 000 32 815 34 850 35 000 35 030 35 000Для всіх — зенітне озброєння 10х2х114-мм, 4 літаки та 1 катапульта