Територіальні претензії Японії в Антарктиці - претензії Японії на територіальний суверенітет над частиною Антарктики, що висувалися в першій половині XX століття.
У 1910-1912 роках Японія зробила першу експедицію в Антарктику під керівництвом лейтенанта Сірасе Нобу. 28 січня 1912 року експедиція досягла 80° 05' південної широти та 156° 37' західної довготи, де начальник експедиції зробив висновок про неготовність команди до подальшого походу до Південного полюса. Досягнутому місця було дано назву Снігова долина Ямато, відкриті землі були оголошені володіннями Японії. другого участь сахалінських Каюрів в антарктичної експедиції
У 1939 році Японія офіційно заявила про свої права на території в Антарктиці. Дані претензії поширювалися на простір, розташований між сектором Росса і Фолклендських сектором історична довідка (від 80° західної довготи до 150° західної довготи). У 1951 році був укладений Сан-Франциський мирний договір, відповідно до статті 2 якого Японія відмовилася від усіх претензій на будь-які права стосовно будь-якої частини Антарктичного району, незалежно від того, витікали вони з діяльності японських громадян або були отримані іншим чином. На даний момент на цей сектор (Земля Мері Берд і Земля Елсворта) офіційно не претендує жодна визнана світовою спільнотою держава, так як не висунула претензії до набрання чинності Договору про Антарктику; претензії висуваються лише Норвегією на острів Петра I і Чилі на східну частина до 90° західної довготи.
На даний момент Японія не має права знову висунути територіальних претензій в зоні дії Договору про Антарктику. Тим не менш, неофіційно претензії висуваються, причому обґрунтування вельми своєрідно: розвідані родовища газу залягають так глибоко, що ніхто, крім Японії, поки не має технологій для його видобутку.
Джерела
Посилання