Чина злаколистаДовідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович, горошок злаколистий, горошок траволистий, чина Ніссоля (Lathyrus nissolia L.) — рослина з роду чина, родини бобових.

Етимологія

Видова назва дана на честь французького ботаніка Гійома Ніссоля () (1647–1735)Wilde planten in Nederland en België ().

Загальна біоморфологічна характеристика

Однорічна рослина 20-40 см заввишки. Стебла поодинокі, прямостоячі, гранисті, безкрилі, при основі розгалужені. Прилистки дрібні, шилоподібні. Всі листочки скорочені, чергово розташовані листки представлені лише вузько-ланцетною або лінійною листочкоподібною розширеною віссю листа разом з черешком, так що листя здаються цілісними, зовні схожими на листя злаків. Квітконоси 1-2-квіткові. Чашечка воронкоподібно-дзвоникова. Зубці чашечки коротше трубки, нерівні: нижній найдовший, за довжиною дорівнює трубці чашечки, верхні — найкоротші. Квітки рожево-пурпурові, близько 1 см завдовжки. Прапор довше човника, майже рівної довжини з крилами, поступово звужений в короткий нігтик, відгин прапора голий, в основі з 2 горбиками. Крила оксамитові від дрібних сосочків. Човник з невеликим клювиком. Боби сидячі, лінійні, 3-4 см завдовжки, 3-3,5 мм завширшки, містить 8-10-насінин, стулки бобів поздовжньо-сітчасті. Насіння слабо борознисті.

Цвіте в травні-червні, плодоносить у липні-серпні. Запилюється комахами. Зоохор.

Число хромосом — 2n = 14.

Екологія

Росте на сухих луках, на лісових галявинах, по кам'янистих схилах, серед чагарників, на полях, на засмічених місцях. В горах піднімається до 2 000 м над рівнем моря.

Поширення

Природний ареал

Африка Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс Азія Західна Азія: Іран; Ірак (рідкісний); Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан Європа Північна Європа: Велика Британія Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехословаччина; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Швейцарія Східна Європа: Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; колишня Югославія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія

Використання та господарське значення

Добра кормова рослина, охоче поїдається худобою.

Охорона у природі

2013 року увійшла до Червоного списку Херсонської області .

Див. також

Список видів роду Чина

Примітки

Література

Галушко А. И. 1980. Флора Северного Кавказа. Определитель. Т.2. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та. С.167. Вульф Е. В., Малеева О. Ф. 1969. Мировые ресурсы полезных растений. Пищевые, кормовые, технические, лекарственные и др. Справочник. Л.: Наука. С.232. Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 405. Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.492-493. Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с. Флора европейской части СССР. Т.6. 1987 / Под ред. Ан. А. Федорова, Н. Н. Цвелева. Л.: Наука. С.151. Соколов П. Д. Растительные ресурсы СССР (Цветковые растения, их химический состав, использование). Т. 4. Л.: Наука. 1987. — 328 с. Yakovlev G. P., Sytin A. K., & Yu. R. Roskov. Legumes of Northern Eurasia. — Royal Botanic gardens, Kew. 1996. ISBN 0-947643-97-4. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. 1974. The CIBA-GEIGY Weed Tables. Cooper, M. R. & A. W. Johnson. 1998. Poisonous plants and fungi in Britain: animal and human poisoning. Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. Mouterde, P. 1966-. Nouvelle flore du Liban et de la Syrie. Pignatti, S. 1982. Flora d'Italia. Pottier-Alapetite, G. 1979–1981. Flore de la Tunisie: Angiospermes-Dicotyledones. Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. Smythies, B. E. 1984–1986. Flora of Spain and the Balearic Islands: checklist of vascular plants. Englera 3:1-882. Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. Zohary, M. & N. Feinbrun-Dothan. 1966-. Flora palaestina.

Джерела

Lathyrus nissolia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США

Посилання

Lathyrus nissolia на сайті «Plantarium» Lathyrus nissolia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду Lathyrus nissolia в базі даних «Global Biodiversity Information Facility» (GBIF) Lathyrus nissolia в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин Lathyrus nissolia на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS)