А-9/А-10 Amerika-Rakete — двоступенева міжконтинентальна балістична ракета Третього Райху для завдання удару по США. Розроблена за програмою «Агрегат». Крім того, передбачено створення ракет А-11, А-12, що могли використовуватись у сполученнях A-9/A-10/A-11, A-9/A-10/A-11/A-12 для виведення на навколоземну орбіту до 10 т вантажу. Компонування і розміри приблизно відповідають компонуванню і розмірам американських ракет Сатурн.

Історія Одночасно із роботою над ракетою А4 (Фау-2) Вернер фон Браун з командою 1940-го року розпочав розробляти міжконтинентальну ракету з двох частин: першого розгінного ступеня А-10 і другого А-9. Маса такого сполучення становила б 85,3 т, довжина 41 м, діаметр 4,12 м. А-10 мала б досягати висоти 24 км зі швидкістю 1200 м/сек. Після її відділення А-9 мала б розвивати швидкість 2900-3400 м/сек при висоті польоту 55 км, дальності 5500 км, переносячи 1 т вантажу.

Aggregat 9 Ракета Aggregat 9 (А-9) була модифікацією А-4 зі стабілізаторами вздовж корпусу, через що мала ще позначення Aggregat 4b. Розглядались можливість створення її пілотованого варіанту для точного наведення на ціль, адже на значній відстані ракета мала б значне відхилення з малою ймовірністю вразити навіть багатомільйонне місто. У січні 1945-го року провели її єдиний дослідний запуск. А-9 мала довжину 14,18 м, максимальний діаметр 1,65 м при стартовій масі 16,259 т (маса порожньої 3,0 т) і корисному навантаженні приблизно 1000 кг.

Aggregat 10

Стартовий ступінь А-10 діаметром 4,12 м і максимальною масою 63043 кг (маса порожнього 16993 кг) міжконентальної балістичної ракети мала розігнати і вивести на траєкторію польоту до США другий ступінь А-9. Через кризу промисловості Третього Райху напередодні завершення війни створення не починали, про серйозність намірів створити МБР свідчить закладення для її запуску стартової позиції VII () з монтажним корпусом висотою 32 м на ракетному полігоні у Пенемюнде 1938-го року. Для кращого управління стартом Вальтер Брух керував прокладанням на стартову позицію лінію індустріального телебачення. Від запланованих спочатку 6 двигунів з тягою по 27,5 т з А-4 відмовились на користь одного. Ракетний двигун А-10 мав працювати на суміші етанолу і рідкого кисню 55 секунд, розвинувши зусилля у 2306,80 кН. Для збирання А-10 після знищення у серпні 1943-го року ракетного заводу у Пенемюнде розгорнули будівництво ракетного заводу в австрійському Ебензеє. Для цього поряд заклали .

Aggregat 11 Перший ступінь А-11 триступеневої ракети мав допомагати А-10/А-9 виводити на низьку навколоземну орбіту (300 км) об'єкти різного призначення масою 500 (100) кг. А-11 мала отримати крила розмахом 16,5 м назовні корпусу діаметром 8,1 м і висотою 25,0 м. Стартова маса мала б становити 500 т при тязі 11.000 кН шести двигунів (аналог двигунів з А-10), що мали б працювати 70 секунд. Проєкт не вийшов за межі концепції. Розробку продовжено у США.

Aggregat 12 Перший стартовий ступінь А-12, мав разом з ракетами А-11 і А-10 утворювати чотириступеневу транспортну систему для виведення на низьку навколоземну орбіту 10 т вантажу. Мав отримати несні крила розмахом 23 м при діаметрі 11 м та довжині 33 м. При масі 3500 т мав би розвивати тягу 10.000.000 кГс, що могли б забезпечити 50 двигунів з А-10. Проєкт залишився на рівні концепції. Роботи продовжені у США. Розміри приблизно відповідають розмірам першого ступеня ракети Сатурн.

Хронологія 1939-го року в Пенемюнде у збудованій в листопаді аеродинамічній трубі випробували макет А-4, А-9, який показав необхідність доробки форми стабілізаторів крил, яким надали трапецієдальної форми. 1940-го року вирішено будувати двоступеневу ракету A-9/A-10 та розпочато проєктувати перший ступінь А-10, одночасно з модифікацією А-4 - А-9. Старт А-10 заплановано на 1946-ий рік. У грудні 1941-го року завершено проєкт аеродинамічної труби для швидкості 10 Ма, необхідний для тестування А-9/А-10. Проєкт відтермінували через роботи над пріоритетним проєктом А-4. 1942-го року тести показали, що А-9 здатна пролетіти 1000 км. Розрахунки показали, що її необхідно вивести на висоту 55 км для 35 хвилинного польоту на 4100 км. Продовження роботи над А-10. 1943-го року роботи над A-9/A-10 офіційно зупинили для зосередження зусиль над А-4. Вернер фон Браун заради їхнього продовження перейменував А-9 на А-4b, що дозволило їх продовжити після доведення остаточної конструкції А-4. У грудні розпочато будівництво аеродинамічної труби для 10 Ма. У листопаді 1944-го року офіційно відновлено роботи над А-9/А-10 під назвою "Проєкт Америка", але ресурсів не вистачало для проведення ґрунтовніших тестувань. У січні 1945-го року проведено єдиний тестовий запуск А-9.

Джерела Juergen Michels, Olaf Przybilski, 1997, Peenemuende und seine Erben in Ost und West, Bonn, Bernard & Graefe, ISBN 3-7637-5960-3 Walter Dornberger, 1985, Peenemünde, Berlin, Moewig, ISBN 3-8118-4341-9 Willy Ley,1968, Rockets Missiles and Men in Space, New York, Viking Press, ISBN 0-670-60226-4. Janusz Ledwoch, 1996, Luftwaffe 1946, Warszawa, Wydawnictwo Militaria, ISBN 83-86209-94-1 J. Miranda, P. Mercado, 2000, Secret Wonder Weapons of the Third Reich: German Missiles 1934-1945, Schiffer Publishing, Ltd. Atglen, PA 19310, ISBN 0-7643-0086-5

Посилання Die „geflügelte“ Rakete ( A7, A9, A4b ) Encyclopedia Astronautica A9 Encyclopedia Astronautica A9/A10 Encyclopedia Astronautica A9/A10/A11 Encyclopedia Astronautica A9/A10/A11/A12 The A-9/A-10 rocket represented one of the earliest detailed studies of a multistage rocket, capable of crossing the Atlantic Ocean V2 EMW A4b die bemannte Rakete

Див. також Фау-2 Зброя відплати Зброя Третього Рейху з реактивними і ракетними рушіями