Гельмут Бергер (, справжнє прізвище Штайнбергер, 29 травня 1944, Бад-Ішль — 18 травня 2023, Зальцбург) — австрійський актор.
Біографія Гельмут Бергер народився у курортному містечку Бад-Ішлі у сім'ї власників готелю, для яких він залишається персоною «нон грата». Провів дитинство в Зальцбурзі і відвідував францисканський коледж у Фельдкірсі. У 18-річному віці Бергер переїхав до Лондона, щоб навчатися акторській майстерності. Для того, щоб сплатити за навчання, він підробляв офіціантом, брав участь у показах модного одягу, знімався в рекламі. З 1965 року навчався в університеті Перуджі і був статистом у ряді італійських фільмів.
У 1964 році зіграв в епізоді фільму французького режисера Роже Вадима «Карусель»(1964). Того ж року на одному з показів моди Бергер познайомився з Лукіно Вісконті. Завдяки цій зустрічі, Гельмут Бергер зіграв свої найкращі, зоряні ролі в кіно і здобув широку популярність. У 1966 році Вісконті дав Бергеру першу роль в кіноновелі «Відьма, спалена живцем» для кіноальманаху «Чаклунки/Відьми» (фільм складався з п'яти новел, знятих різними режисерами, пов'язаних наскрізною роллю Сільвани Мангано).
Всесвітню популярність Бергеру принесли ролі Мартіна фон Ессенбека в «Загибелі богів» (1969), яку кінокритик Нью-Йорк Таймс Вінсент Кенбі назвав «роллю року»Рецензія на «Загибель богів» на Amazon.com, і Людвіга II у стрічці «Людвіг» (1972). У одній з найзнаменитіших сцен «Загибелі богів» Бергер в жіночій сукні пародіює пісню, яку Марлен Дітріх, виконувала у своєму знаменитому фільмі «Блакитний ангел».
У пізніших фільмах режисери переважно експлуатували одночасно сексуальний і інфернальний образ Бергера, що дало привід кінокритику Андрію Плахову висловити сумнів щодо наявності у Бергера власного акторського таланту.
Смерть у 1976 році Лукіно Вісконті привела Бергера до глибокої депресії, у нього з'явилися проблеми з алкоголем і наркотиками. 17 березня 1977 року у першу річницю смерті Вісконті Бергер вчинив спробу самогубства, прийнявши смертельну дозу снодійного.
Бергер багато знімався у 1980—1990-х роках, зокрема на телебаченні, але усі його пізні роботи поступалися за якістю ролям у фільмах Вісконті. У 1983—1984 роках він був задіяний в одному сезоні популярною американською мильної опери «Династія».
Гельмут Бергер помер 18 травня 2023 року в себе вдома у Зальцбурзі за одинадцять днів до свого 79-го дня народження https://www.n-tv.de/leute/Schauspiellegende-Helmut-Berger-ist-tot-article24131701.html.
Особисте життя Гельмут Бергер — відкритий бісексуал, перебував у тривалих стосунках з Вісконті. Йому приписувалися романи з іншими знаменитостями обох статей. 19 листопада 1994 року Бергер одружився з італійською письменницею Франческою Гуідато (Francesca Guidato), але у 2004-му вони розлучилися.
Неодноразово з'являвся у ток-шоу на німецькому і австрійському телебаченні (що нерідко оберталося скандалами). 1998 року Бергер опублікував у Австрії мемуари «Ich» (), значну частину якої присвятив своєму особистому життю.
Бергер вільно володіє німецькою (його рідна мова), англійською, французькою і італійською мовами, якими користується як у фільмах так і під час інтерв'ю.
Обрана фільмографія Рік Назва Оригінальна назва Роль Опис Карусель La Ronde епізод В титрах не вказаний Відьми: Відьма, спалена жицем Le Streghe юнак з готелю Молоді тигри Les jeunes tigres головна роль Загибель богів La Caduta degli dei Мартін фон Ессенбек Номінований на Золотий глобус Красивий монстр Un beau monstre головна роль Уяви собі, якось увечері за вечерею Metti, una sera a cena Портрет Доріана Грея Il Dio chiamato Dorian Доріан Грей Сад Фінці-Контіні Il Giardino dei Finzi-Contini Альберто Фінці Контіні Метелик з закривавленими крилами Una farfalla con le ali insanguinate головна роль Знаменита колона La Colonna infame головна роль Людвіг Ludwig Людвіг II Баварський Спеціальна премія «Давид ді Донателло» День покаяння Ash Wednesday Ерік Сімейний портрет в інтер'єрі Gruppo di famiglia in un interno Конрад Х'юбел Романтична англійка The Romantic Englishwoman Салон Кітті Salon Kitty Гельмут Валленберг Перемога під Ентеббе Victory at Entebbe німецький терорист Звір з автоматом La Belva col mitra Нанні Віталі Велика битва Il Grande attacco Курт Циммер Моя дружина — відьма Mia moglie e'una strega Азмодео Фантомас Fantômas Фантомас/Гурн/Вальгран/Нантейл/граф Зайц Телевізійний міні-серіал (4 серії) Смертельні ігри Lethal Games головна роль Жінки Femmes головна роль / Династія Dynasty Пітер Де Вілбіс Кодове ім'я: Смарагд Code Name: Emerald Безликі Faceless А. Д. А. М. A.D.A.M. Тобіас Шмідт-Ебербах Пуританка La maison des fantasmes головна роль Хрещений батько 3 Godfather, The: Part III Фредерік Кейнсідж Людвіг 1881 Ludwig 1881 Людвіг II Баварський 120 днів Боттропа Die 120 Tage von Bottrop Під пальмами Unter den Palmen Інгрід Нолль Дитинка Honey Baby Карл Візит старої дами Der Besuch der alten Dame Олівер Маркс Залізний хрест Iron Cross Шрагер/Фольгер Помста мандрівної блудниці Die Rache der Wanderhure граф Сокольни Інстинкт гравця Spieltrieb Паганіні. Скрипаль диявола Der Teufelsgeiger лорд Бургхерш Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є Saint Laurent Сен-Лоран у 1989 році
Премії і нагороди У 1969 році Бергера було номіновано на «Золотий глобус» як найкращого нового актора (номінація, що припинила існування 1983 року) за роль в Загибелі богів, а роль Людвіга принесла йому національну кінопремію Італії «Давид ді Донателло».
У 2007 році Бергер був удостоєний спеціальної премії «Тедді» Берлінського кінофестивалю (премію присуджують за кінороботи, що торкаються проблем сексуальних меншин) за внесок у кінематограф.
Примітки
Посилання Гельмут Бергер Listal.com Большой энциклопедический словарь . Біографія Гельмут Бергер Гельмут Бергер: цветок зла