Пітер Ебдон (; 27 серпня 1970, Кеттерінг, графство Нортгемптоншир, Англія) — англійський професійний гравець у снукер.
Чемпіон світу 2002 року, фіналіст 1996 і 2006 років; переможець 12 інших професійних турнірів. На рахунку Ебдона вже 300 сенчурі-брейків — це п'ятий показник за всю історію гри. Крім того, впродовж останніх 16 років він стабільно входив до Топ-16 світового рейтингу. Всі ці досягнення дозволяють віднести його до числа найбільш титулованих та успішних снукеристів початку XXI століття. За свій ґрунтовний підхід до гри і міцний характер Ебдон отримав прізвисько «Сила».
Біографія Пітер Ебдон народився 1970 року в містечку Кеттерінг (недалеко від Лондона). Його батько працював в крикет-клубі графства Суррей, а сам Пітер виступав за свою школу — Highbury Grove School () на змаганнях з цієї гри — але це було ще до того, як він почав займатися снукером. Також Пітер вивчав латинську і давньогрецьку мови (хоча в підсумку не став складати іспити з цих предметів) та захоплювався класичною музикою (зокрема, грав на гобої).
Пітер вперше побачив гру в снукер по телебаченню у віці 8 років та спостерігав за матчем, в якому Террі Гріффітс став чемпіоном світу. Сам він почав грати в 14 років, що достатньо пізно для цієї гри, але вже незабаром став членом клубу Кінгс Кросс. Вже в 15 з половиною років Ебдон остаточно вирішив почати свою кар'єру снукериста та відмовився від подальшої шкільної освіти, про що заявив батькам. Пізніше в одному з інтерв'ю він сказав: «Як батька, мене б не порадувало, якби хтось із моїх дітей вирішив так само. Тепер я розумію, через що тоді змусив пройти своїх батьків і чому вони протестували. І все ж я знав, чого хочу і віддавав усього себе досягненню вершин в обраній мною сфері».
Вже на початку своєї любительської кар'єри у Пітера з'явився перший спонсор — Нік Меланаркітіс, який оплачував усі його витрати, пов'язані з виступом на різних змаганнях, і, відповідно, отримував свою частку від грошей, які Ебдон заробляв перемагаючи на турнірах. З 17 до 19 років Пітер представляв Англію на всіляких юніорських та аматорських змаганнях, а вже 1991 року, після перемоги на чемпіонаті світу серед гравців до 21 року, він розпочав свою професійну кар'єру.
Раніше, у віці 18 років Ебдон зі своїми батьками переїхав з рідного Кеттеринга до Веллінгборо. 1993 року він одружився з уродженкою Канади Деборою. Він має чотирьох дітей від цього шлюбу: Кларисса (н. 1993), Трістана (1997), Ітан (1998) і Рубі Мей (2000). З середини 1990-х Пітер почав захоплюватися розведенням скакових коней, а 2005 року він з родиною залишив Велику Британію та оселився в Дубаї (ОАЕ), хоча достатньо часто відвідував цю країну вже протягом 12 років. Причинами зміни проживання стали — з одного боку, підвищення податків у Британії, з іншого — кращий клімат та менший рівень злочинності в Дубаї. Ебдон, який прожив 16 років у шлюбі з Деборою, розлучився з нею 2009 року за взаємною згодою. Невдовзі після розлучення він переїхав з Дубаї до Будапешта (де й проживає нині), а у серпні 2010 вдруге одружився.
Не припиняючи виступів, Пітер Ебдон впродовж деякого часу займався адміністративною діяльністю в WPBSA, а також допомагав молодим та перспективним снукеристам (особливо з Китаю) поліпшувати їхню гру. Зокрема, він допомагав юному Дін Цзюньхуею розкривати свій потенціал.
Хоча останнім часом Пітер Ебдон не має тренера, він зізнається, що свого часу багато чому навчився у знаменитого Стіва Девіса. Раніше Ебдон працював з бельгійським фахівцем Крісом Генрі. Менеджером англійця є Кіт Воррен, який крім цього працює директором відомої академії снукера в Шеффілді. Пітер тренується у клубі «Wellingborough Snooker Centre» та часто відвідує Шеффілдську академію.
2009 року Пітер підписав спонсорський контракт з компанією 110sport. І сам гравець, і представники цієї компанії залишилися задоволені угодою. Ебдон, зокрема, сказав: «Мені запропонували контракт ще перед початком минулого сезону, але через невизначеність з особистим життям мені було не до того. Я радий, що моїми справами займатиметься команда 110sport. Вони професіонали своєї справи і я дуже сподіваюся на співпрацю з ними». А 12 квітня 2010 Ебдон дав велике інтерв'ю в прямому ефірі на радіо «Sheffield Live».
Юніорська та любительська кар'єра Свого часу Пітер був одним з найкращих юніорів Англії — у віці шістнадцяти років він виграв аматорський турнір National Handicap. У наступні кілька сезонів Ебдон лише зміцнював свої позиції на аматорській арені. Він регулярно перемагав на різних змаганнях серії Pro-Аm (професійно-аматорські). Найбільшим турніром, який підкорився талановитому англійцю, був престижний Pontins Open — там 1989 року Пітер обіграв свого майбутнього суперника по мейн-туру Кена Доерті. У тому ж сезоні він виграв ще одне змагання — Rothmans Amateur championship (за це досягнення він отримав 7500 фунтів стерлінгів). Наступним великим успіхом для Ебдона стала перемога на чемпіонаті світу серед гравців до 21 року (турнір проходив в Австралії). Він продовжував перемагати в сезоні 1990/91 і, врешті-решт, був запрошений до мейн-туру.
Професійна кар'єра (1991 — нині) Дебют Пітер Ебдон став професіоналом, коли йому було 23. В дебютному сезоні він зумів кваліфікуватися на Гран-прі та чемпіонат світу. На Гран-прі він на круговому етапі виграв всі свої матчі та навіть був близький до максимального брейка. Ебдон вибув з турніру в 1/8 фіналу, що, втім, не завадило йому потрапити до вісімки найсильніших на світовій першості. Там він у першому раунді завдав відчутної поразки шестиразовому чемпіону турніру Стіву Девісу з рахунком 10:4. Більш того, він дістався до чвертьфіналу, поступившись лише Террі Гріффітсу — 7:13. За підсумками того сезону він став 47-м в рейтингу, і організація снукера WPBSA визнала англійця найкращим молодим гравцем року.
Сезон 1992/1993 У сезоні 1992/93 найкращими досягненнями Пітера Ебдона стали кілька потраплянь до 1/8 фіналу на різних змаганнях, а на чемпіонаті світу він в 1/16-й програв Стіву Девісу з рахунком 3:10. Попри свої скромні результати, Ебдон порадував публіку серіями в 147 на чемпіонаті Великої Британії та Strachan Challenge. Крім того, він встановив рекорд за кількістю сенчурі у матчі до п'яти перемог — 4. А в рейтингу англієць піднявся до 21 місця — це було відмінне досягнення, оскільки мало хто окрім самого англійця зміг впродовж двох стартових сезонів потрапити до Топ-32.
Сезон 1993/1994 Свою першу перемогу на рейтинговому турнірі Ебдон оформив у наступному сезоні. Він виграв Гран-прі, обігравши у фіналі Кена Доерті з рахунком 9: 6. Також йому вдалося дійти до півфіналу Dubai Classic і чвертьфіналів Мастерс та Відкритого чемпіонату Уельсу. Однак на чемпіонаті світу Пітер виступив невдало: у першому ж раунді він програв тайцеві Джеймсу Ваттані, 6:10. За підсумками того сезону Ебдон вперше потрапив до шістнадцяти найсильніших — він став десятим.
Сезон 1994/1995 Пітер розпочав сезон 1994/95 з фіналу в Дубаї. Цікаво, що на шляху до цього досягнення він виграв у таких сильних гравців, як Денніс Тейлор та Ронні О'Салліван. Але у вирішальній зустрічі Алан Макманус переміг Ебдона. Фінальний рахунок був 9: 6 не на користь англійця. На Гран-прі Пітер не зумів захистити свій титул, несподівано програвши в 1/8-й маловідомому Джиммі Мікі. Зате він вийшов до 1/2 на чемпіонаті Британії, і там лише у вирішальній партії поступився Стівену Хендрі — 8:9. На Мастерс Ебдон також потрапив до півфіналу, однак, у довгому та важкому протистоянні поступився Ронні О'Саллівану з рахунком 4: 6. На відкритому чемпіонаті Уельсу він знову зупинився за крок від фіналу, на шляху втретє за сезон вигравши у Денніса Тейлора. Трохи невдало Ебдон виступив на наступному турнірі — International Open. Там Пітер дійшов всього лише до 1/8 фіналу де програв Стіву Девісу. Сам Девіс після матчу зазначив, що Пітер дуже сильний і в найближчому майбутньому може стати чемпіоном світу. Далі, в Таїланді Ебдон переміг Джона Гіггінса, 5:2, і з таким самим рахунком виграв у Кена Доерті, але у чвертьфіналі поступився О'Саллівану — 1:5. А в березні Ебдон записав на свій рахунок нерейтинговий Irish Masters, перемігши у фіналі Стівена Хендрі з рахунком 9: 8. На British Open він без зусиль пройшов перші два кола, проте потім програв Джеймсу Ваттані, 3:5. І, нарешті, на чемпіонаті світу англієць потрапив до вісімки найсильніших. Попри те, що цей сезон Ебдон провів достатньо стабільно, він так і залишився на десятій сходинці у світовому табелі про рангиСвітовий рейтинг (1990/91 — 1999/2000) Архів Кріса Тернера, 2008 рік. Посилання від 15 лютого 2010 року.
Сезон 1995/1996 У сезоні 1995/96 англієць показав чи не найкращу гру — він шість разів виходив до фіналів різних змагань і два з них (Pontins Professional і Malta Grand Prix) виграв. На нерейтинговому турнірі на Мальті (місцевий Гран-прі) у фіналі він зламав опір Хіггінса — 7:4. В інших зустрічах він грав переважно з Хендрі (три фінали) і щоразу програвав йому. Не був винятком й чемпіонат світу: на ньому Ебдон у фінальному матчі поступився шотландцеві з рахунком 12:18, хоча спочатку лідирував 3: 1 і 4: 2. За підсумками того сезону Ебдон зайняв рекордне для себе 3-е місце.
Сезон 1996/1997
В сезоні 1996/97 англієць продовжив свою переможну серію, проте вже не так вдало. Він виграв ще два турніри: Scottish Masters та Thailand Open, але разом з тим в трьох поспіль змаганнях Пітер не зміг пробитися далі першого кола, а на першості світу екс-фіналіст вже в 1/16-й програв нідерландцеві Стефану Мазроцісу, 3:10. Однак, завдяки двом півфіналам та чвертьфіналам на інших турнірах, Ебдон зайняв цілком прийнятну п'яту позицію в рейтингу.
Сезон 1997/1998 На стартовому турнірі — Гран-прі — Пітер знову оступився на першому етапі. Цього разу його суперником був Джонатан Берч, і він виграв у Ебдона з рахунком 5: 3. На чемпіонаті Великої Британії Ебдон досяг третього раунду та поступився Джейсону Принсу, 5:9. Він також потрапив до півфіналу Welsh Open і чвертьфіналів чемпіонату світу і Thailand Open. Але якщо на ЧС Пітер у боротьбі поступився Марку Вільямсу — 11:13, то в Таїланді він «під нуль» програв Джону Перроту. У світовому рейтингу він опустився ще на два пункти і став сьомим. Можливо, ці відносні невдачі були пов'язані з тим, що у Ебдона з'явилася сім'я і нове захоплення — розведення скакових коней.
Сезон 1998/1999 1998 року Ебдон все ж таки потрапив до 1/4 фіналу на Гран-прі, але програв молодому та талановитому гравцеві з Гонконгу — Марко Фу, 3:5. А потім, протягом практично всього що залишився сезону англієць ні разу не зумів потрапити навіть до чвертьфіналу. Єдиним винятком став British Open — там Ебдон в 1/4-й поступився ірландцю Фергалу О'Брайєну з рахунком 4: 5. На світовій першості Пітера вже в першому колі обіграв Меттью Стівенс. У підсумку за ці півтора року він не добився великих перемог, через що й відкотився до 13-о місця у світовому рейтингу снукеристів.
Сезон 1999/2000 Справи в Ебдона покращились у наступному сезоні, коли він досяг фіналу British Open. Тоді його суперником був Стівен Хендрі. Пітер відмінно почав матч, повівши в рахунку 3: 0, проте не зумів утримати таку перевагу й програв із загальним рахунком 5: 9. У Кардіффі, на місцевому турнірі англієць дійшов до півфіналу, але в боротьбі за фінал поступився Гіггінсу, 4:6. На всіх інших змаганнях, включаючи чемпіонат світу, він вибував на ранніх стадіях. Тим не менш, за підсумками того сезону Ебдон піднявся на одне місце і став дванадцятим у світовій табелі про ранги.
Сезон 2000/2001 У сезоні 2000/01 Пітер Ебдон завоював титул чемпіона British Open, вигравши у фіналі у Джиммі Вайта з рахунком 9: 6. Він також переміг на турнірі Scottish Open — тоді у фіналі Пітер виграв у Доерті. Однак на більшості інших рейтингових змагань англієць досягав максимум 1/8 фіналу. Лише на Irish Masters він дійшов до 1/2-ї, а на чемпіонаті світу до чвертьфіналу. Серед нерейтингових турнірів можна було виділити 1/4 фіналу на Мастерс і 1/2 на Champions Cup. У рейтингу Ебдон майже вдвічі поліпшив свою позицію — він став сьомим.
Сезон 2001/2002