Еколо́гія грибі́в — це розділ аутекології, в якому вивчаються гриби в умовах їх існування та роль чинників довкілля в їхній життєдіяльності. Гриби здебільшого виконують функцію редуцентів, іноді — продуцентів. Разом з бактеріями гриби є основними редуцентами в більшості наземних і водних екосистем, тому відіграють ключову роль у біогеохімічних циклах і в багатьох трофічних мережах. Як редуценти, гриби відіграють суттєву роль у кругообігу поживних речовин, особливо як сапротрофи й симбіонти, розкладаючи органічну речовину до неорганічних молекул, які потім можуть повернутися до анаболічних метаболічних шляхів рослин та інших організмів.

Симбіоз Багато грибів мають важливі симбіотичні стосунки з організмами з більшості, якщо не з усіх, царств. Ці взаємодії можуть бути мутуалістичними чи антагоністичними за природою, а у випадку коменсальних грибів не мають очевидної користі чи шкоди для хазяїна.

З рослинами Мікоризний симбіоз між рослинами й грибами — одна з найвідоміших асоціацій рослин і грибів, що має істотне значення для росту й виживання рослин у багатьох екосистемах: понад 90 % усіх видів рослин вступають у мікоризні стосунки з грибами й залежать від них для виживання. Мікоризний симбіоз є давнім, він виник щонайменше 400 мільйонів років тому. Мікориза часто підвищує здатність рослини поглинати неорганічні сполуки, такі як нітрати й фосфати, з ґрунтів з низькою концентрацією цих ключових поживних речовин; грибні партнери можуть також опосередковувати передавання вуглеводів та інших поживних речовин між рослинами через так звані «спільні мікоризні мережі». Особливим випадком мікоризи є мікогетеротрофія, за якої рослина паразитує на грибі, отримуючи від грибного симбіонта всі поживні речовини. Деякі види грибів заселяють тканини всередині коренів, стебел і листків — таких грибів називають ендофітами; подібно до мікоризи, ендофітна колонізація може приносити користь обом симбіонтам — наприклад, ендофіти злакових надають хазяїну підвищену стійкість до травоїдних тварин та інших стресів довкілля, а натомість отримують від рослини їжу й прихисток.

З водоростями та ціанобактеріями

Лишайники — це симбіотичні стосунки грибів із фотосинтезувальними водоростями чи ціанобактеріями. Фотосинтезувальний партнер у цих стосунках зветься «фотобіонтом». Грибна частина стосунків здебільшого складається з різних видів аскоміцетів і кількох базидіоміцетів. Лишайники трапляються в кожній екосистемі на всіх континентах, відіграють ключову роль у ґрунтоутворенні та започаткуванні біологічної сукцесії, а також помітні в деяких екстремальних середовищах, зокрема полярних, альпійських і напівпосушливих пустельних регіонах. Вони здатні рости на несприятливих поверхнях, зокрема на голому ґрунті, скелях, корі дерев, деревині, черепашках, вусоногих раках і листі. Як і в мікоризі, фотобіонт постачає грибу цукри та інші вуглеводи через фотосинтез, а гриб постачає фотобіонту мінерали й воду; функції обох симбіотичних організмів настільки тісно переплетені, що вони функціонують майже як єдиний організмKirk P.M., Cannon P.F., Minter D.W., Stalpers J.A. Dictionary of the Fungi. — 10th ed. — CABI, 2008. — С. 378.. Лишайникоутворення — поширений спосіб живлення грибів: близько 27 % відомих грибів — понад 19 400 видів — утворюють лишайники.

З комахами Багато комах також вступають у мутуалістичні стосунки з грибами. Кілька груп мурах культивують гриби порядку Chaetothyriales для кількох цілей — як джерело їжі, як структурний компонент своїх гнізд і як частину симбіозу мурах з рослинами в доматіях (крихітних камерах у рослинах, де мешкають членистоногі). Жуки-амброзії культивують різні види грибів у корі дерев, які вони заселяють. Так само самиці кількох видів рогохвостів (рід Sirex) відкладають яйця разом зі спорами дереворуйнівного гриба Amylostereum areolatum у заболонь сосен; ріст гриба забезпечує ідеальні умови живлення для розвитку личинок рогохвоста. Терміти африканської савани також відомі культивуванням грибів, а дріжджі родів Candida та Lachancea населяють кишківник широкого кола комах, зокрема сітчастокрилих, жуків і тарганів. Гриби, що ростуть у мертвій деревині, є необхідними для ксилофагних комах (наприклад, вусачів), постачаючи поживні речовини до бідної на них мертвої деревини.

Як паразити Багато грибів є паразитами рослин, тварин (зокрема людини) та інших грибів. Серйозні патогени численних культурних рослин, що завдають значної шкоди сільському та лісовому господарству, включають гриб рисового вибуху Magnaporthe oryzae, деревні патогени, такі як Ophiostoma ulmi і Ophiostoma novo-ulmi, що спричиняють голландську хворобу в'язів, Cryphonectria parasitica, відповідальний за каштановий рак, і Phymatotrichopsis omnivora, що спричиняє техаську кореневу гниль, а також фітопатогени родів Fusarium, Ustilago, Alternaria та Cochliobolus. Деякі хижі гриби, як-от Purpureocillium lilacinum, є хижаками нематод, яких вони захоплюють за допомогою спеціалізованих структур, таких як стискальні кільця чи клейкі сітки. Багато грибів-фітопатогенів, зокрема Magnaporthe oryzae, можуть переходити від біотрофного (паразитування на живих рослинах) до некротрофного (живлення мертвими тканинами вбитих ними рослин) способу живлення. Той самий принцип застосовний до грибоїдних паразитів, зокрема Asterotremella albida, що живиться плодовими тілами інших грибів як за життя, так і після смерті хазяїна.

Деякі гриби змінюють поведінку своїх тваринних хазяїв так, щоб ефективніше поширювати спори (так зване «активне перенесення хазяїна»). Приклади включають Ophiocordyceps unilateralis та, ймовірно, вимерлий рід Allocordyceps.

Як патогени Деякі гриби можуть спричиняти серйозні хвороби людини, деякі з яких можуть бути смертельними без лікування. До них належать аспергільоз, кандидоз, кокцидіоїдомікоз, криптококоз, гістоплазмоз, міцетоми та паракокцидіоїдомікоз. Крім того, люди з імунодефіцитом більш вразливі до хвороб, спричинених такими родами, як Aspergillus, Candida, Cryptoccocus, Histoplasma та Pneumocystis. Інші гриби можуть уражати очі, нігті, волосся й особливо шкіру — так звані дерматофітні й кератинофільні гриби — спричиняючи місцеві інфекції, такі як стригучий лишай і мікоз стоп. Спори грибів також є причиною алергій, і гриби різних таксономічних груп можуть спричиняти алергічні реакції.

Як мішені мікопаразитів Організми, що паразитують на грибах, називають мікопаразитичними. Близько 300 видів грибів і грибоподібних організмів, що належать до 13 класів і 113 родів, використовують як засоби біологічного контролю проти грибних хвороб рослин. Гриби також можуть бути мікопаразитами чи антагоністами інших грибів, наприклад Hypomyces chrysospermus, що росте на трубчастих грибах. Гриби також можуть ставати мішенню зараження мікровірусами.

Можливий вплив на клімат За дослідженням, опублікованим у журналі Current Biology, гриби можуть поглинати з атмосфери близько 36 % глобальних викидів парникових газів від викопного палива. Це пояснюється тим, що мікоризні гриби, які безпосередньо беруть участь у фотосинтезі, утворюють мережу, що водночас утримує ґрунт разом. Такі гриби серйозно потерпають від гербіцидів, фунгіцидів, добрив, вирубування лісів, забруднення та вкриття ґрунту водонепроникними матеріалами, як-от бетон.

Джерела Екологія грибів: монографія / Г. Л. Антоняк, З. І. Калинець-Мамчур, І. О. Дудка та ін.; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 628 с.: іл. — (Серія «Біологічні Студії»). — Бібліогр.: с. 455—627 (3236 назв). — ISBN 978-617-10-0050-6 Екологічна енциклопедія: У 3 т. / Редколегія: А. В. Толстоухов (головний редактор) та ін. — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. — Т. 1: А—Е. — 432 с.: іл. — (В опр.).

Примітки