Білокриницька волость — адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Білокриниця.
Станом на 1885 рік складалася з 49 поселень об'єднаних у 22 сільські громади. Населення — 6914 осіб (3363 чоловічої статі та 3551 — жіночої), 780 дворових господарства.
Основні поселення волості Білокриниця — колишнє власницьке село при річці Дядківська Криниця за 5 верст від повітового міста; волосне правління; 365 осіб, 35 дворів, православна церква, школа, поштова станція, постоялий будинок. Антонівці — колишнє власницьке село при річці Іловиця, 450 осіб, 45 дворів, православна церква, постоялий будинок, винокурний та скляний заводи. Башківці — колишнє державне та власницьке село при ключі Долина, 590 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок. Жолобки — колишнє власницьке село, при струмкові Хотяч та озері Шупинка, 395 осіб, 52 двори, православна церква, постоялий будинок. Залісці — колишнє власницьке село, при озері Забірське, 457 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий будинок. Лішня — колишнє власницьке село при річці Піщанка, 210 осіб, 20 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Мала Андруга — колишнє власницьке село при річці Іква, 223 особи, 28 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Обич (Монастирок) — колишнє власницьке село при струмкові Обич та ключі, 528 осіб, 67 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Сапанів — колишнє державне село при річці Іква, 850 осіб, 80 дворів, православна церква, постоялий будинок. Стіжок — колишнє власницьке село, при струмкові Коловиниця, 267 осіб, 33 двори, каплиця, постоялий будинок. Тилявка — колишнє власницьке село, при струмкові Тилявка та озері Пилипове, 415 осіб, 42 двори, православна церква, постоялий будинок. Угорськ — колишнє власницьке село, при озері Нестерське, 368 осіб, 43 двори, православна церква, постоялий будинок.
Історія Волость існувала у ХІХ ст. — 1920 році у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. З 1921 по 1933 роки волость існувала як ґміна Білокриниця Кременецького повіту Волинського воєводства у тих же межах, що й до 1920 року. В 1921 р. волость налічувала 14 507 жителів (12 653 православних, 1 814 римо-католиків, 5 євангелістів, 5 греко-католиків і 30 юдеїв), складалася з 46 населених пунктів : 27 сіл: Андруга Мала Андруга Велика Антонівці Башківці Білокриниця Бонівка Хмелище Чугалі Грабівка Іловиця Велика Іловиця Мала Колосів Лішня Моргви Одерадівка Пісочне Гутисько Сапанів Сошище Стіжок Сичівка Шпиколоси Тилявка, Угорськ, Веселівка, Забара, Залісці, Жолобки 9 селищ: Хвощі Данилівка Діброва Гутисько Кантор Лісний Кучери Ляшівка Лісовики Три Кіпці 7 хуторів: Дренча Фільварецька Дорога Гриваси Пісочна Сарнинець Стіжецьке Поселення Стіжецьке Гутисько 1 колонія — Борочик 2 фільварки: Білокриниця Жолобки.
1 жовтня 1933 р. ґміну Білокриниця ліквідовано, а села включені до ґмін:
Ґміна Угорськ — Антонівці, Андруга Мала, Башківці, Бонівка, Хмелище, Іловиця Мала, Іловиця Велика, Лішня, Одерадівка, Стіжок, Сошище, Тилявка, Угорськ, Веселівка, Забара, Залісці і Жолобки; Ґміна Березьце — Колосово, Шпиколоси, Сапанів; міська ґміна Кременець — Сичівка, Грабівка, Андруга Велика, і Білокриниця.Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 sierpnia 1933 r. w sprawie zmiany granic miasta Krzemieńca i gmin wiejskich w powiecie krzemienieckim, województwie wołyńskiem.
Джерела
Посилання