Нінетто Даволі (, справжнє ім'я — Джованні Даволі (); нар. 11 жовтня 1948, Сан-П'єтро-а-Маїда, Калабрія, Італія) — італійський актор. Постійний учасник фільмів П'єра Паоло Пазоліні. Зазвичай грав комічні і ролі наївних героїв.
Біографія У 1964 році він зіграв свою першу, невелику роль без слів у стрічці режисера П'єра Паоло Пазоліні «Євангеліє від Матвія», що стало художнім закликом до руху контестаціїДискусія, суперечка з громадських і художніх проблем. для молодого італійського кіно.
Через рік Пазоліні запросив молодого актора вже на головну роль у фільмі «Птахи великі і малі». З цієї миті Нінетто Даволі стає улюбленим актором Пазоліні: він знімається у стрічках «Цар Едіп» (1967), «Теорема» (1968), «Свинарник» (1969), «Декамерон» (1971), «Кентерберійські оповідання» (1972), «Квітка тисяча однієї ночі» (1974).
Крім того, в цей період Нінетто Даволі знімається у фільмах інших італійських режисерів — у драмі Бернардо Бертолуччі «Партнер» за повістю Ф. Достоєвського «Двійник» (1968), стрічках Серджо Чітті «Остія» (1970), «Мерзенні історії» (, 1973), «Казотто» (1977), фільмі Карло Лідзані «Хай почиває!» (, 1968), ставши до середини 1970-х дуже популярним кіноактором.
У 1974 році Даволі актор зіграв дурнуватого темпераментного шукача-італійця Джузеппе в радянсько-італійській Ельдара Рязанова «Неймовірні пригоди італійців в Росії».
На початку 1980-х Нінетто Даволі ще продовжував зніматися в кіно. Серед його робіт — ролі у фільмах італійських режисерів Еліо Петрі «Каракулеве пальто» () і Вітторіо Гассмана «Граф Такк'я» (1982), угорського режисера Міклоша Янчо «Серце тирана, або Боккаччо в Угорщині» та інших.
Після загибелі Пазоліні у 1975 році Даволі в основному став зніматися на телебаченні. Наприклад, 2020 року він узяв участь у зйомках п'ятнадцятого сезону реаліті-шоу італійської версії «Танців із зірками» (іт. Ballando con le stelle) разом з танцюристкою Орнеллою Боккафоскі (італ. Ornella Boccafoschi), одначе вибув з шоу у третьому турі. До зйомок у кіно повертався кілька разів, обидва — 2014 року. Один з фільмів — біографічний «Пазоліні» Абеля Феррари, у якому режисера зіграв Віллем Дефо (сам Даволі у фільмі зіграв режисера та актора Едуардо де Філіппо).
2015 року Нінетто Даволі на честь 50-річчя кінокарʼєри було нагороджено «Срібною стрічкою» (італ. Nastro d’argento), а наступного року — Bronzo Dorato на фестивалі AnimavÌ.
Особисте життя У 1963 році п'ятнадцятирічний Нінетто Даволі познайомився з сорокаоднорічним Пазоліні, для якого став «великим коханням його життя». Пазоліні став наставником і другом юнака. «Хоча їхні сексуальні відносини тривали всього кілька років, Нінетто продовжував жити з Пазоліні і був його постійним компаньйоном, а також з'являвся ще в шести фільмах Пазоліні». На початку 1970-х років Даволі закохався у дівчину, з якою оженився 1972 року. Пізніше у пари народжується двоє синів: П'єр Паоло (на честь Пазоліні) та Гвідо (на честь брата, Гвідо Пазоліні). 1971 року Пазоліні під впливом розриву стосунків з Даволі: створює збірку віршів «Trasumanar e organizzar» («Трансгуманізувати та організовувати»), яку майже цілком присвячує актору.
Родина Даволі зараз мешкає у Римі, в районі Чинечитта.
Деякі джерела стверджують, що саме Нінетто Даволі опізнав тіло вбитого 2 листопада 1975 року Пазоліні. Втім, на той час Даволі знаходився у Ассізі, куді поїхав після одієї зі сварок з Пазоліні. Тому тіло режисера опізнала його мати, Сузанна Пазоліні.
Обрана фільмографія
Примітки
Посилання Нінетто Даволі на Listal.com