Торит — мінерал класу силікатів, ортосилікат торію острівної будови.
Етимологія та історія Названий за хімічним елементом торій, який містить цей мінерал.
Торит був вперше відкритий у 1828 році норвезьким священиком і мінералогом Мортеном Траном Есмарком (1801–1882)) на норвезькому острові Левойя (Løvø) у Лангесундсфіорді в норвезькій провінції Телемарк і був науково описаний у 1829 році Єнсом Якобом Берцеліусом, який назвав мінерал на честь хімічного елемента торію.J. J. Berzelius: Ueber den Thorit, ein neues Mineral, und eine darin enthaltene neue Erde, die Thorerde. In: Annalen der Physik (1829, Band 91, Ausgabe 4, S. 633–634).
Перші зразки ториту були надіслані Мортеном Траном Есмарком його батькові Єнсу Есмарку, який був професором мінералогії та геології в Королівському університеті Фредеріка. А він уже передав зразки мінералу Єнсу Берцеліусу.
Загальний опис Хімічна формула: Th[SiO4]. До ⅓ торію ізоморфно заміняється на уран. Тому у сучасних джерелах подають формулу (Th, U) SiO4. Крім того, торій частково заміняється церій, а кремній на Р. Містить (%): ThO2 — 81,5; SiO2 — 18,5.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: вкрапленість, суцільні маси, дрібні кристали, схожі на циркон, але темніші. Окремі зерна у розсипах. Спайність по (110) ясна. Густина 4,0–5,2. Твердість 4,5–6,0. Структура побудована тримірним каркасом координаційних восьмигранників атомів торію, інкрустованих ізольованими [SiO4]-тетраедрами. Ізоструктурний з цирконом, коффінітом і ксенотимом. Поліморфна модифікація ThSiO4 — гаттоніт. Колір чорний, бурий, червонувато-бурий, помаранчевий (оранжит). Блиск скляний до смолистого. Прозорий, анізотропний. Метаміктні різновиди непрозорі. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний, парамагнітний. Іноді володіє яскравою люмінесценцією в зеленувато-жовтих тонах. Розчиняється в хлоридній кислоті з виділенням драглистого осаду кремнезему. Утворюється в гранітах в асоціації з цирконом, монацитом, в пегматитах — в асоціації з уранінітом і циртолітом.
Розповсюдження Знахідки: Бревік, Лангесундсфіорд (Норвегія), Лінденес (Швеція), Корнуолл (Велика Британія), о. Мадагаскар. Добувається, зокрема, з розсипів (родовища Норвегії, Конго, на о. Мадагаскар). Руда торію.
Різновиди Розрізняють: торит арсенистий (різновид ториту, який містить до 3,62 % As); ауерліт (різновид ториту, який містить до 9 % Р2О5, рідкісні землі та СаО), торит залізний (фериторит — різновид ториту, який містить до 13 % Fe2O3); торит залізно-сульфатистий (різновид ториту з Східного Сибіру, який містить понад 9 % Fe2O3, 4,19 % S і 1,35 % SO3); торит залізно-уранистий, фериураноторит (різновид ториту, який містить окисне залізо і 8,73 % U); торит манганистий (різновид ториту з родовищ Казахстану, який містить 13 % MnO); оранжит (напівпрозорий різновид ториту помаранчевого кольору), торит урановий (ураноторит — різновид ториту, який містить за Є.Лазаренком 10-16 % UO3; за К.Фреєм може містити до 50 % U).
Див. також Список мінералів
Примітки
Література
Thorite/ Handbook of Mineralogy. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/thorite.pdf Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 488{490. Taylor, M. and R.C. Ewing (1978) The crystal structures of the ThSiO4 polymorphs: huttonite and thorite. Acta Cryst., 34, 1074-1079. Інтернет-ресурси
Handbook of Mineralogy - Thorite (englisch, PDF 62,4 kB)