«Пригоди Електроніка» () — український радянський дитячий музичний трисерійний телефільм 1979 року режисера Костянтина Бромберга. Один з найпопулярніших дитячих художніх фільмів за всю історію радянського і російського кінематографа. Музику до фільму написав композитор Євген Крилатов.
Фільм знятий на Одеській кіностудії за мотивами фантастичних повістей Євгена Велтистова «Електронік — хлопчик з валізи» (1964) і «Рессі — невловимий друг» (1971). Прем'єра фільму відбулася 23 березня 1980 року в кінозалі одеського санаторію «Україна», а 2 травня того ж року фільм вийшов у телеефір. У фільмі звучить одна з найвідоміших дитячих пісень початку 1980-х — «Крилаті гойдалки».
Назва серій: 1 серія — «Втеча» (1 год 11 хв); 2 серія — «Таємниця 6 "Б"» (1 год 4 хв); 3 серія — «Хлопчик з собакою» (1 год 4 хв).
Сюжет З лабораторії професора Громова втікає робот на ім'я Електронік, як дві краплі води схожий на хлопчика, чий портрет був поміщений на журнальній обкладинці, і чия зовнішність використовувалася професором при створенні Електроніка. Схожість з «прототипом» абсолютна; єдина зовнішня відмінність Електроніка від живої людини — відсутність емоцій, зокрема, нездатність посміхатися (надалі, він набуває і цієї навички). Випадковим чином обставини складаються так, що «двійники» зустрічаються.
У цей же час у закордонному місті Теймер діє банда злочинців, очолювана кримінальним авторитетом Стампом. Він доручає Уррі, найкращому гангстерові з усієї банди, знайти і викрасти Електроніка, який потрібен для участі в «злочині століття» — пограбуванні міської картинної галереї. Уррі на мотоциклі прибуває в СРСР для виконання відповідального завдання свого шефа.
Шестикласник Сергій Сироїжкін, кредо якого — жити в своє задоволення, не напружуючись — ближче знайомиться з Електроніком, дивуючись унікальним здібностям і швидко бере свого двійника в оборот: пропонує йому ходити замість себе в школу і навіть з'являтися у себе вдома, переконуючи його, що саме таким чином той і «стане людиною» (стати людиною було мрією Електроніка). Ніхто не може відрізнити Електроніка від Сергія. У робота з'являються друзі. Вчителі не можуть натішитися на здібного учня, який раптово виявив небачені таланти в математиці, фізкультурі, малюванні і навіть у співі. Батьки Сергія теж не підозрюють про підміну і тільки радіють успіхам псевдосина.
Уррі раз за разом зазнає невдачі, дивуючись унікальним здібностям Електроніка. Він не може відразу схопити робота, оскільки не може зрозуміти, як ним управляти.
З часом Сироїжкін розуміє, що залишився не при справах, оскільки робот зайняв його місце в житті. Усвідомлюючи безвихідь свого нового становища, Сергій вирішує «вийти з підпілля», зізнавшись друзям, що останнім часом його в школі і вдома заміняв робот Електронік.
Уррі не залишає своїх спроб. У підсумку за допомогою спеціальної валізи, що паралізує будь-якого робота, йому вдається викрасти Електроніка і в цій же валізі вивезти за кордон. Доставивши робота Стампу, Уррі замість подяки одержує недовіру: ватажок банди не вірить, що в Електроніка немає кнопки, і вважає, що Уррі навмисне приховує цю інформацію. Уррі потрапляє в опалу. Однак, поступово Стамп розуміє, що з Електроніком дійсно краще розмовляти не як з роботом, а як з людиною — наївною людиною, безпосередньою дитиною. Спритним обманом, користуючись дитячою довірливістю Електроніка, Стамп готує його до «пограбування століття», в якому робот повинен буде виконати ключову роль.
Тим часом у школі Сергія Сироїжкіна настає хаос. Вчителі, дізнавшись про деталі цієї неймовірної історії з підміною, визнають недійсними всі «п'ятірки», які встиг отримати Електронік, заміщаючи Сироїжкіна. Вони вимагають від Сергія негайної перездачі з усіх предметів. Викладачі недвозначно вказують Сироїжкіну, що він просто зобов'язаний вивчити всі шкільні дисципліни і здати їх не гірше робота. З титанічними зусиллями у Сергія це виходить.
А за кордоном відбувається «злочин століття». Переконавши Електроніка (для якого загальне благо і справедливість — понад усе), що в будівлі галереї знаходяться великі полотна відомих художників всіх часів, які уряд міста не дає споглядати простим городянам — поціновувачам високого мистецтва, Стамп просить Електроніка вилучити полотна з будівлі, щоб потім їх «виставити на загальний огляд», відновивши таким чином справедливість. Електронік через медальйон-передавач намагається зв'язатися з Сироїжкіним, щоб отримати його пораду, але безуспішно — другий аналогічний прилад Сироїжкіним загублений, Електроніку ніхто не відповідає. Рано вранці члени банди Стампа, обдуривши легковірних охоронців, доставляють в музей Електроніка та його собаку Рессі, загримованих під скульптуру «Хлопчик з собакою» (фігура хлопчика з собакою зображена на гербі цього міста), і бронзового бовдура з Уррі всередині. Після відходу охоронців Електронік «оживає» і, як наставляв його Стамп, відключає сигналізацію і впускає всередину будівлі бандитів. Вирізані картинні полотна, згорнуті в загальний рулон, Електроніка та бронзову фігуру з Уррі вони замикають у фургоні вантажівки і вивозять з музею. По дорозі Уррі «розкриває очі» Електроніку на справжнє обличчя Стампа. Електронік вирішує виправити свою помилку, повернувши вкрадені картини на колишнє місце. Він захоплює вантажівку і, переслідуваний бандитами, прямує назад в музей. У музеї його оточують люди Стампа, готові на все, щоб повернути полотна, не піднімаючи шуму … Ситуація стає критичною. Раптом медальйон-передавач починає видавати звуки: Сироїжкін знайшов-таки свій передавач. Електронік в двох словах описує Сергію ситуацію. На тому кінці консиліум з школярів, їх батьків, вчителів школи та професора Громова з помічницею гарячково намагається знайти варіант дій для Електроніка. Рішення було знайдено маленьким рудим-конопатим моторним хлопчиком Чижиковим: запустити великий годинниковий механізм з курантами, що знаходиться на міській вежі міста, який не працював довгі роки. Діючи згідно з отриманою від Сергія інструкцією, Електронік запускає цей баштовий годинник, прикріплює вирізані грабіжниками полотна до рамок поворотного механізму, пов'язаного з годинником. Електронік і Рессі забираються на обертовий від годинникового механізму шпиль будівлі і завмирають там, зображуючи собою фігуру хлопчика з собакою, як на міському гербі. Бій годинника будить усе місто, у всіх будинках відкриваються вікна, віконниці, через пару хвилин біля вежі збирається захоплений народ. Розсерджений Стамп з бандою змушений терміново ретируватися, залишившись ні з чим.
Минає якийсь час. Професор Громов привозить Електроніка до школи, де навчається Сироїжкін, згідно зі своїм рішенням подарувати хлопчика-робота школі. Всі учні вибігають йому назустріч. Звучить закадрова пісня «Ти — людина».
У фільмі знімалися
У головних ролях Володимир Торсуєв — Електронік (озвучування Надія Под'япольська, вокал Олена Шуенкова) Юрій Торсуєв — Сергій Сироїжкін (озвучування Ірина Гришина, вокал Олена Камбурова) Микола Гринько — професор Громов Єлизавета Нікіщіхіна — Маша, асистент Громова Василь Скромний — Макар Гусєв Оксана Алексєєва — Мая Свєтлова Максим Калінін — Максим Корольков Євген Лівшиць — Чижиков Дмитро Максимов — Віктор Смирнов Валерія Солуян — Зоя Кукушкіна Микола Караченцов — Уррі Володимир Басов — Стамп
У Володі і Юри Торсуєва були дзвінкі, але зовсім не поставлені голоси. До того ж під час зйомок їхні голоси почали ламатися, а оскільки більша частина фільму знімалася в Одесі, то до кінця зйомок хлопчики придбали одеський говір, через що при монтажі всі їхні репліки були переозвучені іншими акторами. Тим часом, Костянтин Бромберг з самого початку хотів, щоб Електронік і Сироїжкін говорили різними за тембром голосами (щоб глядачам було легше їх розрізняти), тому переозвучка була виконана двома акторами, а не одним. Це і пояснює, чому Сироїжкін і Електронік протягом усього фільму говорять зовсім різними за звучанням голосами — Сироїжкін говорить з невеликим хрипом і басом, а у Електроніка голос має мелодійний відтінок. Єдиний фрагмент, який не був переозвучили — сміх Сироїжкіна після того, як йому представляється Електронік в сцені їхнього знайомства.
У ролях Мая Булгакова — директор школи Євген Весник — учитель математики Таратар Микола Боярський — учитель фізкультури Ростислав Роза Макагонова — учителька співу Марина Самойлова — учителька малювання Наталія Васаженко — мама Сироїжкіна Юрій Чернов — тато Сироїжкіна Валентина Воілкова — продавець в універмазі Лев Перфілов — Люг, гангстер в банді Стампа Геннадій Ялович — Брі, гангстер у банді Стампа Оксана Фандера — школярка Галина Осташевська — учителька ердельтер'єр Чингіз — Рессі, собака Електроніка
Пісні «Пісенька Уррі» (Микола Караченцов) «Ми маленькі діти» (Олена Камбурова) «До чого дійшов прогрес…» (Олена Камбурова) «Крилаті гойдалки» (Дитячий хор Державного Академічного великого театру солістка Олена Шуєнкова) «Сумна пісенька Сироїжкіна» (Олена Камбурова) «Пісня іграшок» (Дитячий хор Державного Академічного великого театру п / у Ігоря Агофоннікова) «Це що ж таке…» (Олена Камбурова) «Це знає всякий» (Дитячий хор Державного Академічного великого театру солістка Олена Шуєнкова) «Пісенька Стампа» (Володимир Басов) «Б'є годинник на старій вежі» (Дитячий хор Державного Академічного великого театру солістка Олена Шуєнкова) «Ти — людина» (Дитячий хор Державного Академічного великого театру солістка Олена Шуєнкова)
Знімальна група
Автор сценарію: Євген Велтистов Режисер-постановник: Костянтин Бромберг Оператори-постановники: Костянтин Апрятін, Олександр Полинніков Художник-постановник: Володимир Ликов Композитор: Євген Крилатов Вірші пісень: Юрій Ентін Пісні виконують: Олена Камбурова, Олена Шуєнкова Звукооператори: Йосип Гольдман, Володимир Морозевич Режисери: В. Вінніков, С. Манн Художник по костюмах: Г. Уварова Художник по гриму: З. Губіна Художник-декоратор: В'ячеслав Зайцев Режисер монтажу: Надія Яворська Редактор: Олена Демченко Оператор комбінованих зйомок: Всеволод Шлемов Директори картини: Серафима Беніова, Григорій Коган, Олександр Хоружин
Нагороди фільму Державна премія СРСР за 1982
Підбір акторів Планувалося, що Електроніка та Сироїжкіна зіграє один хлопчик, але режисер задумав знімати близнюків, у пошуках яких асистенти передивилися кілька сотень пар братів-близнюків по всьому Радянському Союзу. Володимир і Юрій Торсуєви були за рахунком 368-ю парою. Направлення на кінопроби їм дала завуч школи № 23, де вони тоді вчилися. На ці проби хлопчики прийшли зимового дня, коли стояв мороз під 40 градусів, і, крім них, більше на зустріч ніхто не прийшов. Від виконавців Сироїжкіна і Електроніка вимагалося, щоб вони вміли грати на гітарі, танцювати під музику, їздити на мопеді і хоча б трохи співати. Торсуєви вміли і те й інше і, окрім того, займалися в музичній школі. І тому в той день вибрали саме їх, хоча спочатку на головні ролі шукали хлопчиків трохи молодших. На пробах хлопцям потрібно було розіграти сцену в гаражі, коли Сироїжкін пояснює Електроніку, що значить бути людиною. При підготовці до сцени у братів зав'язалася суперечка, хто кого гратиме, оскільки обом хотілося грати позитивного Електроніка. У підсумку Володя поступився Юрі роллю Електроніка, бо Юрій був старший. Під таким розподілом їх і затвердили у фільм, проте буквально в перший же знімальний день Костянтину Бромбергу щось не сподобалося в їхній грі і він поміняв їх місцями.
Але коли затвердили братів Торсуєвих, виявилося, що затверджений до цього на роль здорованя-хулігана Макара Гусєва хлопчик був нижчий за них зростом. У підсумку вся увага асистентів з підбору акторів переключилася на підбір виконавця цієї ролі. Зрештою, виконавця ролі Гусєва, Васю Скромного, знайшли випадково і за кумедних обставин. Він скотився з перил на другого режисера фільму Юлію Константинову, коли вона в останній вирішальний день зазирнула до одеського інтернату.