Харабалі () — місто (з 1974) в Астраханській області Росії, адміністративний центр Харабалінського району та муніципального утворення «Місто Харабалі».
За 40 км на південь від міста розташовані руїни Сарай-Бату, колишньої столиці Золотої Орди, археологічний пам'ятник XIII століття. За 70 км на південь від міста — Хошеутовський хурул (калмицький буддійський монастир), Архітектурний пам'ятник XIX століття.
Географія
Місто розташоване на лівому березі річки Ашулук, за 142 км на північ Астрахані. Місто перетинає автодорога Астрахань — Ахтубінськ — Волгоград. Залізнична станція Харабалінська на лінії Верхній Баскунчак — Астрахань.
Клімат
Середньорічна температура повітря — 10,7 °C Відносна вологість повітря — 59,1% Середня швидкість вітру — 3,9 м/с
Середньодобова температура повітря в Харабалі за даними NASA січні лютому березня квітні травня червень липні серпня вересні жовтні листопаді грудні Рік-4,3 °C-4,0 °C2,0 °C11,8 °C19,2 °C24,4 °C26,9 °C24,7 °C18,3 °C10,6 °C1,7 °C-3,4 °C10,7 °C
Історія Село Харабалі засновано в 1789 на високому пагорбі селянами з Воронезької, Курської та Тамбовської губерній.
Існує кілька версій походження назви. За однією, назва села походить від бугра, який колись розділяв село на дві частини. «Харабалі» в перекладі з калмицького «чорний бугор». За іншою, назва походить від назви казахського аулу Карабайли, що розташовувався на цьому місці. Казахи досі так називають цю місцевість.
В 1876 на народні кошти майстрами з Москви за участю місцевих умільців почали зводити двоповерхову, цегляну, з п'яти куполів церкву. У 1889 церква відкрила свої двері для парафіян.
Широку популярність селу принесли знамениті сади.
В 1930 засновані колгосп «Новий шлях» та риболовецький колгосп «Червоні ловці». У 1932 в почалося будівництво консервного заводу, в липні 1936 він був пущений в лад.
У період з 30-х по початок 40-х років були побудовані середня школа № 5, будівля райвиконкому, партійний кабінет, сільський клуб, кінотеатр на 450 місць, лікарня на 35 ліжок, в центрі посаджено парк, працювали їдальня, бібліотека, промкомбінат, харчокомбінат
Наприкінці 1940-х почалося масове озеленення. У середині 1950-х років при прокладанні першого водопроводу на вулицях були висаджені плодові дерева.
У 1974 село Харабалі перетворено в місто районного підпорядкування. Воно стає центром сільського господарства та промисловості.
Населення
Економіка харчова промисловість (птахофабрика «Харабалінская»); деревообробна (меблі) та лісгосп (ділова деревина, дрова, відновлення лісу); будівельна промисловість (будматеріали).
Примітки
Посилання Харабалінський район (офіційний сайт Адміністрації) Історія герба міста