Ганс Філіпп (; 17 березня 1917, Майсен — 8 жовтня 1943, поблизу Іттербека) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації. Протягом Другої світової війни здійснив понад 500 бойових вильотів, здобувши 206 перемог у повітрі, у переважній більшості на Східному, а також 29 на Західному фронтах. Став другим після Г. Графа асом у світовій історії авіації, хто збив 200 літаків противника в повітряних боях. Оберстлейтенант (1943) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1942).
8 жовтня 1943 загинув у повітряному бою з американським льотчиком P-47 «Тандерболт» , — на малій висоті спробував стрибнути з парашутом, але через відмову купола розбився.
Біографія
Родина та дитинство Йоганнес Ганс Фріц Філіпп народився 17 березня 1917 року о 22:45 на вулиці графа Густава, 5 у місті Майсен у Саксонському королівстві Німецької імперії. Його мати, Альма Філіпп не була одруженою й познайомилася з батьком Ганса, Леопольдом Гушюрстом під час своєї роботи у шпиталі Майсена. Л. Гушюрст напередодні світової війни здобув медичну освіту в таких відомих медичних закладах, як університети Ерлангена-Нюрнберга (1912—1914) та Фрайбурга (1914—1916), і з 1916 року служив доктором у дивізіоні важкої артилерії німецької імперської армії на Західному та Східному фронтах. У квітні 1920 року він здобув ступінь доктора медицини в галузі рентгенології й незабаром відкрив власну практику в Плауені. Однак, його соціальний статус доктора на той час не дозволяв йому відкрито визнати свої стосунки з неодруженою жінкою, хоча вона була матір'ю його синаSteinecke 2012, p. 1..
Мати Ганса, яка так ніколи й не одружилася, була восьмою дитиною у відносно бідній родині. Батько працював водієм у будівельному бізнесі. Через постійні проблеми з фінансами уся родина жила дуже скрутно й усвідомлювала, якою важкою працею здобуваються гроші. Для підтримки сім'ї, Альма працювала бухгалтером і клерком. До 1933 року батько Ганса виплачував щомісячно аліменти у сумі 35 райхсмарок. 29 липня 1917 року Філіпа охрестили, прийнявши ім'я Йоганнес Фріц, конфірмацію він отримав у 1931 роціSteinecke 2012, pp. 3, 5..
1924 року 7-річний Ганс вступив до 4-ї початкової школи () рідного міста, де відразу зарекомендував себе відмінним і старанним учнем. Його мати, добре усвідомлюючи роль освіти в майбутньому сина, наполегливо працювала, щоб оплатити подальше навчання Ганса в гімназії. Завдяки її старанням через 3 роки сина було прийнято до місцевої гімназії для продовження навчання й здобуття середньої освіти. Маючи постійні фінансові проблеми, Альма Філіпп зверталася до міської ради Майсена з проханням дозволити їй тимчасово не сплачувати шкільні збори за освітуSteinecke 2012, p. 4.. Постійні скрутні умови життя, намагання заощаджувати кожний пфеніг, дуже вплинули й сформували риси характеру Ганса: самостійність, старанність, твердість у досягненні наміченої мети, подолання будь-яких труднощів.
З раннього дитинства Ганс Філіпп залучався до різноманітних спортивних ігор та змагань, що влаштовувалися Християнською організацією юнаків (), і брав активну участь у спортивних дисциплінах, як-то піший туризм, велосипедний спорт, лижі, водні види спорту. 1930 року він вступив до Гітлер'югенду й за свої успіхи незабаром отримав почесний знак члена цієї організації. У її лавах молодий юнак швидко пройшов курс підготовки пілотів планерів й отримав права категорії «A» і «B», ставши лідером міського відділення планеристів.
У березні 1935 року Німеччина відмовилась від умов Версальського договору й Гітлер офіційно оголосив про створення власних військово-повітряних сил країни. Під впливом цій промови, 18-річний Ганс загорівся бажанням стати справжнім бойовим пілотом Люфтваффе. 31 березня 1935 року він закінчив середню школу й 6 вересня 1935 року успішно склав іспити на курси підготовки пілотів, повітряних спостерігачів, авіаційних механіків та радіооператорів у Дрездені.
Військова кар'єра Після завершення навчання в середній школі, Ганс Філіпп, як громадянин Третього Рейху, мав пройти обов'язкову 6 місячну службу при Імперській службі праці. 2 січня 1936 року він вступив до табору 5/150 у саксонському місті Різа. Однак, у зв'язку з тим, що він вирішив вступити до Вермахту, молодика звільнили достроково й з 6 квітня зарахували фанен-юнкером до 2-ї Бойової повітряної школи () у Гатові поблизу Берліна. Разом із ним навчалися такі майбутні відомі пілоти ВПС Німеччини, як Вернер Баумбах, що став пілотом бомбардувальника, та Гельмут Лент, один з найвідоміших нічних винищувачів Люфтваффе.
Філіппа зарахували до 4-ї роти курсантів школи, яку він закінчив 31 серпня 1937 року й, за результатами успішної здачі іспитів, отримав «Знак пілота». 1 січня 1938 року Ганс Філіпп отримав перше офіцерське звання лейтенант.
На випуску його командир проводив його словами: «Я проводжаю Вас із великою тривогою за Вашу кар'єру, але з ще більшою турботою про наші повітряні сили в цілому» — з натяком на те, що його просування по службі перебувало під загрозою через негативне ставлення Ганса до одноманітної та нудної системи підготовки пілотів.
1 березня 1938 року лейтенант Філіпп отримав призначення до 1-ї групи 253-ї бомбардувальної ескадри (I./KG 253), однак молодий офіцер був незадоволений таким призначенням й вже 1 травня домігся переводу до льотної школи винищувачів у Вернойхені, під командуванням оберста Теодора Остеркампа. Зі зростанням інтенсивності підготовки Люфтваффе до світової війни, зокрема з аншлюсом Австрії Третім Рейхом, розпочався процес злиття військово-повітряних сил обох країни та їх поступове збільшення. У контексті такого процесу, вже 1 липня 1938 Г. Філіпп отримав призначення до 1-ї групи 138-ї винищувальної ескадри, що дислокувалася на Віденському аеродромі. Там він пройшов перепідготовку з біплана He 51 на найсучасніший німецький винищувач Bf 109. Незабаром, молодий офіцер пішов у відпустку й подався у мандрівку до Італії автомобілем DKW Meisterklasse, де у Південному Тиролі зустрів свою майбутню наречену, Катарину Еггер.
1 травня 1939 року його авіаційний підрозділ трансформований на I./Jagdgeschwader 76 (I./JG 76)Steinecke 2012, p. 13..
Кампанії у Польщі та на Заході З початком німецького вторгнення до Польщі, винищувальна ескадра Г. Філіппа активно залучалася до виконання завдань із прикриття літаків бомбардувальної та штурмової авіації, а також з опанування повітряного простору над територією Другої Річі Посполитої. Першу свою перемогу Філіпп здобув уже 5 вересня, без жодного пострілу. У сутичці з польським літаком PZL P.24 поблизу Радомсько, німецький офіцер провів гострий маневр й вийшов на вигідну позицію для відкриття вогню, однак у цей момент польський льотчик вистрибнув з парашутом з борта літака, так й не вступивши з ним у бій. Ця перемога була зарахована лейтенанту Філіппу й 10 жовтня 1939 року він отримав свою першу нагороду — Залізний хрест 2-го ступеня.
Згодом його авіагрупу передислокували на Західний фронт, де у боях з французькими ВПС наприкінці листопада Г.Філіпп втратив свого веденого.
10 травня 1940 року Гітлер розпочав реалізацію плану «Гельб» — вторгнення Вермахту до Франції та Нижніх країн. З першого дня, група лейтенанта Г. Філіппа брала участь у повітряних боях над Францією й офіцер записав на свій рахунок 4 перемоги, за що 31 травня отримав наступний Залізний хрест — 1-го ступеня. Наступного дня його підвищили до оберлейтенанта й він став командиром ескадрильї. У битві за Дюнкерк його ескадрилья супроводжувала німецькі бомбардувальники, що атакували британські експедиційні сили, які були обложені поблизу міста та намагалися евакуюватися морем до Британських островів. З 3 червня група перебралася до аеродрому поблизу Парижу, а з підписанням Францією капітуляції у Комп'єні, 22 червня I./JG 76 передислокувалася до аеропорту Ейндговена для організації прикриття з повітря окупованої Голландії.
6 липня 1940 група I./JG 76 отримала назву ІІ група 54-ї винищувальної ескадри (II./JG 54) й передислокувалась до Кампані, південніше Кале. У складі групи оберлейтенант Г. Філіпп служив командиром 4-ї ескадрильї своєї ескадриSteinecke 2012, p. 15..
12 липня 1940 року розпочалася довготривала та кровопролитна битва за Британію. 1 серпня Гітлер видав директиву № 17 (), яка визначала за мету розгром і знищення британських Королівських ВПС, досягнення повного панування в повітрі та забезпечення передумов для успішного проведення операції «Зеєльове». 7 серпня 1940 року бої над Британією досягли свого апогею, коли німці влаштували операцію «День орла». Бої набували усе більшого розпалу, практично цілодобово німецькі та британські льотчики билися в небі над Англією. З 7 вересня, німецькі ВПС, не досягши визначеної мети, розпочали масовані бомбардування британських міст, особливо Лондона. Особисто Г.Філіпп здійснив 130 бойових вильотів, здобувши декілька нових перемог.
27 вересня за 15-ту перемогу у повітряних боях його нагородили Почесним кубком Люфтваффе. 20 жовтня за 20-ту перемогу у небі Британії, оберлейтенант Г. Філіпп удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста, ставши другим пілотом у 54-й винищувальній ескадрі (після гауптмана Дітріха Грабака), який отримав цю відзнакуSteinecke 2012, p. 17.Fellgiebel 2000, p. 236..
Спроба німецького Люфтваффе розгромити британські ВПС та примусити мешканців острова капітулювати закінчилася провалом. Німці зазнали величезних втрат у військовій техніці й, головне, — значних втрат в особовому складі пілотів бойових літаків. 3 грудня II./JG 54 відведено з фронту й відправлено до Дельменгорста на відновлення боєздатності. Більшість заслужених льотчиків вибула у відпустку на австрійські гірські курорти Кіцбюеля. Ганс Філіпп поїхав на відпочинок до дому й відвідав власну школу, де виступав перед школярами, оповідаючи про свої будні бойового пілота-винищувача.
15 січня 1941 року його частина повернулася на Західний фронт до Ле-Мана у Сарті, на південний захід від Парижа, де взяла на себе захист повітряного простору над Нормандією. У Франції німецькі льотчики стояли до березня 1941, коли 29 числа їх терміново перекинули до Граца, де вони почали підготовку до вторгнення в ЮгославіюSteinecke 2012, p. 21..
6 квітня 1941 року розпочалась операція «Ауфмарш 25» — вторгнення Вермахту до Югославії, й основний кістяк 54-ї винищувальної ескадри (командування, II та III групи) вступив у битву в небі над Белградом. Німецькі літаки билися проти таких же німецьких винищувачів Bf 109, що перебували на озброєнні Королівських ПС Югославії. На власному рахунку Г. Філіппа з'явилося два збитих югославських «мессершмітти», які він знищив, супроводжуючи пікіруючі бомбардувальники «Stuka» на другий день операції, здобувши тим самим 25 перемог у бояхWeal 2001, p. 39..
17 квітня після швидкого розгрому Королівської армії Югославії та її капітуляції, авіаційна частина оберлейтенанта Г. Філіппа перебралася на аеродром Земун поблизу Белграда. 3 травня 54-та винищувальна ескадра переозброїлася з Bf 109-E на новіші Bf 109-F. У процесі переоснащення авіаційне формування передислоковали на військові бази Стольп-Рейтц у Східній Померанії, де негайно розпочали освоєння нової техніки та підготовку до війни з Радянським Союзом.
Німецько-радянська війна 22 червня о 03:05 120 літаків винищувальної ескадри Г. Філіппа з початком операції «Барбаросса» перетнули радянський кордон і розпочали бій з радянськими літаками. У боях з ними німецький ас швидко підвищив свій рахунок, вже першого дня у небі над Каунасом він збив радянський швидкісний бомбардувальник СБ-2. 7 липня його перший раз відзначено в радіорепортажі Вермахтберіхт (загалом же таких відзначень було 5)Bergström and Mikhailov 2000, p. 78..
30 липня за один день у боях із винищувачами радянських ВПС Г. Філіпп збив 6 літаків І-16.