Премія Медічі () — літературна премія, створена у Франції 1958 року. Засновник премії, драматург, поет і прозаїк Жан-П'єр Жироду, вважав, що Гонкурівська премія та Велика премія Французької академії незаслужено обходять стороною авангардних письменників.

Премія Медічі спочатку орієнтувалася на представників школи «нового роману». Пізніше коло авторів розширилося, проте умова вручення залишилася незмінною: премію присуджують «автору роману чи оповідання, ім'я якого ще не відоме широкому колу читачів, але який має безперечний оригінальний талант».

З 1970 року Премія Медічі вручається також за найкращий закордонний твір, а з 1985-о — за есеїстику.

До 2007 року премія Медічі вручалася у першу середу листопада в Отель КрійонChristelle Vigier, " Le Prix Médicis: Présentation et liste des lauréats «, La République des Lettres, 17 липня 2011 (запис на сайті Internet Archive). у Парижі, тобто у той самий день, що й Премія Феміна. З 2008 року нагородження лауреатіи відбувається на два дні пізніше в приміщенні ресторану „Ла Медітеране́“» Le Médicis couronne Dany Laferrière, Alain Ferry et Dave Eggers ", Livres-Hebdo..

До журі премії входять: Крістін де Рівуар, Анн Вяземскі, Домінік Фернандес, Патрік Гренвіль, Анн Ф. Гаррета, Емманюель Бернем, Мішель Бродо, Ален Венстейн та Фредерік Міттеран.

Лауреати

Лауреати Премії Медічі за роман 1958 — Клод Олльє, Мізансцена 1959 — Клод Моріак, Вечеря в місті 1960 — Henri Thomas, John Perkins: suivi d'un scrupule 1961 — Філіпп Соллерс, Парк 1962 — Colette Audry, Derrière la baignoire 1963 — Жерар Жарло, Кіт, що гавкає 1964 — Монік Віттіг, L'Opoponax 1965 — René-Victor Pilhes, La Rhubarbe 1966 — Marie-Claire Blais, Une saison dans la vie d'Emmanuel 1967 — Клод Сімон, «Історія» (Histoire) 1968 — Елі Візель, «Жебрак з Єрусалиму» 1969 — Елен Сіксу, Dedans 1970 — Camille Bourniquel, Sélinonte ou la Chambre impériale 1971 — Паскаль Лене, Ірреволюція 1972 — Моріс Клавель, Le Tiers des étoiles 1973 — Тоні Дювер, Paysage de fantaisie 1974 — Домінік Фернандес, Porporino ou les Mystères de Naples 1975 — Жак Альміра, Le Voyage à Naucratis 1976 — Марк Шолоденко, Les États du désert 1977 — Мішель Бютель, L'Autre Amour 1978 — Жорж Перек, «Життя: інструкція з експлуатації» 1979 — Клод Дюран, La Nuit zoologique 1980: Jean-Luc Benoziglio, Cabinet-portrait Jean Lahougue, Comptine des Height (відмовився від премії) 1981 — François-Olivier Rousseau, L'Enfant d'Édouard 1982 — Jean-François Josselin, L'Enfer et Cie 1983 — Жан Ешноз, Cherokee 1984 — Бернар-Анрі Леві, Le Diable en tête 1985 — Michel Braudeau, Naissance d'une passion 1986 — Pierre Combescot, Les Funérailles de la Sardine 1987 — П'єр Мертенс, Les Éblouissements 1988 — Christiane Rochefort, La Porte du fond 1989 — Serge Doubrovsky, Le Livre brisé 1990 — Jean-Noël Pancrazi, Les Quartiers d'hiver 1991 — Ів Сімон, La Dérive des sentiments 1992 — Мішель Ріо, Tlacuilo 1993 — Emmanuèle Bernheim, Sa femme 1994 — Ів Берже, Immobile dans le courant du fleuve 1995: Васіліс Алексакіс, La Langue maternelle Андрій Макін, «Французький заповіт» 1996: Жаклін Арпман, Орланда Жан Ролен, L'Organisation 1997 — Філіп Ле Гію, Les, Sept Noms du peintre 1998 — Омерік, Le Loup mongol 1999 — Крістіан Остер, Mon grand appartement 2000 — Ян Аппері, Diabolus in musica 2001 — Бенуа Дютертр, Le Voyage en France 2002 — Анн Гаррета, Pas un jour 2003 — Юбер Менгареллі, Quatre soldats 2004 — Марі Нім'є, La Reine du silence 2005 — Жан-Філіп Туссен, Fuir 2006 — Сорж Шаландон, Une promesse 2007 — Жан Асфельд /Jean Hatzfeld, La Stratégie des antilopes 2008 — Жан-Марі Бла де Роблес, Là où les tigres sont chez eux 2009 — Дані Лаферр'єр, L'énigme du retour 2010 — Мейліс де Керангаль, Naissance d'un pont 2011 — Матьє Лендон, Ce qu'aimer veut dire 2012 — Еммануель Пірейр, Féerie générale 2013 — Марі Дарр'єсек, Треба дуже любити людей 2014 — Антуан Володін, Terminus radieux 2015 — Наталі Азуле, «Тит не любив Береніс» / «Titus' aimait pas Bérénice» 2016 — Іван Яблонка, «Летиція, або Кінець людей» / «Laëtitia ou la Fin des hommes» 2017 — Яннік Енель «Ось, тримай свою корону» / Tiens ferme ta couronne 2018 — П'єр Гійота «Ідіотизм» / Idiotie 2019 — Люк Ланг «Попытка» / La Tentation 2020 — Клое Делом «Синтетичне серце» / Le Cœre sintéthique 2021 — Крістін Анґо «Подорож на Схід» / Le Voyage dans l'Est

Лауреати Премії Медічі за найкращий закордонний твір 1970 — Луїджі Малерба, Saut de la mort, 1971 — James Dickey, Délivrance, 1972 — Северо Сарді, «Кобра», 1973 — Мілан Кундера, «Життя не тут», 1974 — Хуліо Кортасар, «Книга Мануеля», 1975 — Steven Millhauser, La Vie trop brève d'Edwin Mulhouse, 1976 — Доріс Лессінг, «Золота зошит», 1977 — Ектор Б'янчотті, «Трактат про пори року», 1978 — Олександр Зінов'єв, роман «Зяючі висоти», 1979 — Алехо Карпентьєр, «Арфа та тінь», 1980 — Андре Брінк, «Сухой білий сезон», 1981 — Давид Шахар, «День графині», 1982 — Умберто Еко, «Ім'я троянди», 1983 — Kenneth White, La Route bleue, 1984 — Ельза Моранте, Aracoeli, 1985 — Джозеф Геллер, «Господу відомо», 1986 — John Hawkes, Aventures dans le commerce des peaux en Alaska; Джуліан Барнс, «Папуга Флобера» 1987 — Антоніо Табуккі, «Індійський ноктюрн», 1988 — Томас Бернгард, «Старі майстри», 1989 — Альваро Мутіс, La Neige de l'amiral, 1990 — Амітав Гош, Les Feux du Bengale, 1991 — П'єтро Чітаті, Histoire qui fut heureuse puis douloureuse et funeste, 1992 — Louis Begley, Une éducation polonaise, 1993 — Пол Остер, «Левіафан», 1994 — Роберт Шнайдер, «Сестра сну», 1995 — Алессандро Барікко, «Замки гніву», 1996: Michael Kruger, Himmelfarb, ; Людмила Улицька, «Сонечка», 1997 — Т. Корагессан Бойл, «Америка», 1998 — Джонатан Коу, «Будинок сну», 1999 — Бйорн Ларссон, Le Capitaine et les Rêves, 2000 — Майкл Ондатже, Le Fantôme d'Anil, 2001 — Антоніо Скармета, «Весілля поета», 2002 — Філіп Рот, Людське тавро, 2003 — Енріке Віла-Матас, Le Mal de Montano, 2004 — Аарон Аппельфельд, «Історія одного життя», 2005 — Орхан Памук, «Сніг», 2006 — Норман Маня, «Повернення хулігана», , 2007 — Daniel Mendelsohn, «Зниклі», 2008 — Alain Claude Sulzer, «Бездоганний хлопець», 2009 — Dave Eggers, «Велике Що», 2010 — David Vann, Sukkwan Island, 2011 — Давид Гроссман, Une femme fuyant l'annonce, 2012 — Авраам Єгошуа, Ретроспектива, 2013 — Toine Heijmans, «У морі», 2014 — Лілі Бретт, «Лола Бенскі», 2015 — Хакан Гюндай, , «Ще» / «Daha» 2016 — Стів Сем-Сандберг, , «Обрані» / «De utvalda» 2022 — Андрій Курков, «Сірі бджоли» / «Grey bees»

Лауреати Премії Медічи за есеїстику 1986 — Мішель Серра, П'ять почуттів 1987 — Georges Borgeaud, Le Soleil sur Aubiac 1989 — Václav Jamek, Traité des courtes merveilles 1990 — Жирар Рене, Shakespeare, les feux de l'envie 1991 — Alain Etchegoyen, La Valse des éthiques 1992 — Luc Ferry, Le Nouvel Ordre écologique 1993 — Мішель Онфре, La Sculpture de soi 1994 — Jérôme Garcin, Pour Jean Prévost 1995 — Паскаль Брюкнер, La Tentation de l'innocence 1996 — Viviane Forrester, L'Horreur économique 1997 — Michel Winock, Siècle des intellectuels 1998 — Альберто Мангель, Une histoire de la lecture 1999 — Christine Jordis, Gens de la Tamise 2000 — Armelle Lebras-Chopard, Звіринець філософів 2001 — Edwy Plenel, Секрети юності 2002 — Daniel Desmarquet, Кафка і дівчата 2003 — Michel Schneider, Уявні мерці 2004 — Diane de Margerie, Аврора і Жорж 2005 — Marie Desplechin, Lydie Violet, La Vie sauve 2006 — Jean-Bertrand Pontalis, Брат попереднього 2007 — Джоан Дідіон, Рік магічної думки 2008 — Сесіль Гільбер, Warhol Spirit 2009 — Ален Феррі, Мемуари божевільного Еми 2010 — Мішель Пастуро, Колір наших спогадів 2011 — Сільвен Тессон, У лісах Сибіру 2012 — David Van Reybrouck, Конго. Історія, 2013 — Світлана Алексієвич, Кінець червоної людини, 2014 — Фредерік Пажак, Manifeste incertain, tome 3 2015 — Ніколь Лап'єр «Рятуй хто може життя» / «Sauve qui peut la vie» 2016 — Жак Анрік «Бокс» / «Boxe»

Примітки

Посилання Офіційна сторінка