«Культу́рна столи́ця Євро́пи» — статус міста, який призначається Європейським Союзом терміном на один календарний рік, впродовж якого місту надається можливість демонстрації свого культурного життя та культурного розвитку. Мета програми — зближення європейців на основі співпраці в сфері культури, полегшення економічного, політичного та культурного об'єднання країн.
Львів і чорногорське місто Никшич змагатимуться за титул культурної столиці Європи 2030.
Історія Впровадження проєкту «Культурна столиця Європи» запропонувала грецька актриса, міністр культури Греції Меліна Меркурі. Вона зуміла переконати в реальності втілення цієї ідеї Раду міністрів Європейського Союзу. Ідея полягала в тому, щоб щорічно в одному з європейських міст демонструвати всі прояви сучасної європейської культури.
Першим містом, якому надали статус Культурної столиці Європи, стали грецькі Афіни. Це відбулося 1985 року. Ювілейного 2000 року боротьба за звання культурної столиці Європи була особливо гострою. Організатори проєкту вдалися до хитрощів, і Європа замість однієї мала аж 9 столиць. Ними стали Авіньйон, Берген, Болонья, Брюссель, Краків, Гельсінкі, Прага, Рейк'явік і Сантьяго-де-Компостелла. Після цього практика надання почесного титулу одночасно кільком містам вже нікого не дивувала.
15 березня 2004 року комітет з культури Європарламенту схвалив доповідь Мішеля Рокара з пропозицією змінити наявну процедуру вибору майбутніх європейських культурних столиць року. Комітет також схвалив пропозицію про формування графіка та системи відбору, згідно з якою від 2009 року щороку два міста ставатимуть в Європі культурною столицею року: одне місто — від країни, яка нещодавно вступила до Європейського Союзу, а друге — від країни, що вже певний час була членом ЄС.
Процес відбору Міжнародна група культурних експертів оцінює пропозицій міст відповідно до критеріїв, визначених Європейським Союзом.
Щороку звання двох столиць отримують міста з країн-членів ЄС. З 2021 року та кожні три роки після цього третя столиця вибирається з міст у країнах, які є кандидатами або потенційними кандидатами на членство в ЄС, або в країнах, які є частиною Європейської економічної зони. Так, наприклад, третьою столицею 2008 року було обрано норвезький Ставангер.
Дослідження 2004 року, відоме як «Доповідь Палмера», продемонструвало, що отримання звання культурної столиці Європи було каталізатором культурного розвитку та трансформації обраного міста. Тому сприятливий соціально-економічний розвиток і потенційний вплив для обраного міста тепер також враховуються при визначенні столиць.
Заявки п'яти міст Сполученого Королівства на те, щоб стати культурною столицею 2023 року, були відхилені в листопаді 2017 року через Брекзіт.
Згідно з новими правилами, міста держав-кандидаток (Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Україна, Чорногорія), потенційних кандидаток (Косово) або держав-учасниць ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), зможуть отримати цей титул кожен третій рік, починаючи з 2021 року. Вибір проводиться на основі відкритого конкурсу, тобто міста з різних країн можуть змагатися одне з одним.
Список міст
Минулі роки 1985: Афіни 1986: Флоренція 1987: Амстердам 1988: Західний Берлін 1989: Париж 1990: Глазго 1991: Дублін 1992: Мадрид 1993: Антверпен 1994: Лісабон 1995: Люксембург 1996: Копенгаген 1997: Салоніки 1998: Стокгольм 1999: Веймар 2000: Авіньйон, Берген, Болонья, Брюссель, Гельсінкі, Краків, Прага, Рейк'явік, Сантьяго-де-Компостела 2001: Роттердам, Порту 2002: Брюгге, Саламанка 2003: Ґрац 2004: Генуя, Лілль 2005: Корк 2006: Патри 2007: Сібіу, Люксембург разом із єврорегіоном Саар-Лот-Люкс 2008: Ліверпуль, Ставангер 2009: Вільнюс Лінц 2010: Ессен, Стамбул, Печ 2011: Турку, Таллінн 2012: Гімарайнш, Марибор 2013: Марсель, Кошиці 2014: Умео, Рига 2015: Монс, Плзень 2016: Сан-Себастьян, Вроцлав 2017: Орхус Пафос 2018: Леуварден, Валлетта 2019: Матера, Пловдив 2020 — квітень 2021: Рієка, Голвей 2022: Каунас, Еш-сюр-Альзетт, Новий Сад
2023: Веспрем, Тімішоара, Елефсін
2024: Тарту, Бад-Ішль, Буде
2025: Нова Горица / Гориція (спільна заявка), Хемніц
Теперішній рік
2026: Тренчин, Оулу
Майбутні роки
2027: Лієпая,
Міста на період від 2027-го року ще не визначено:
2028: , 2029: , 2030: , 2031: , 2032: , 2033: ,
Колишні столиці Graz 2003 Cork 2005 Sibiu 2007 Liverpool 2008 Stavanger 2008 Vilnius 2009 Linz 2009 Istanbul 2010 Essen 2010 Pécs 2010 Turku 2011 Tallinn 2011 Guimarães 2012 Maribor 2012 Marseille Provence 2013 Košice 2013 Rīga 2014 Umeå 2014 Mons 2015 Plzeň 2015 Wrocław 2016 — en Donostia-San Sebastián 2016 Aarhus 2017 Matera 2019
Колишні кандидати
Швеція Gävle 2014 Norrköping 2014 Lund 2014
Латвія Liepāja 2014 Cēsis 2014
Чехія Ostrava 2015
Польща Białystok 2016 Gdańsk 2016 Lublin 2016 — (en ), (es ), (ua ) Łódź 2016 Poznań 2016 Szczecin 2016 Toruń 2016 Warszawa 2016 Katowice 2016
Іспанія Alcalá de Henares 2016 Burgos 2016 Cáceres 2016 Córdoba 2016 Cuenca 2016 Málaga 2016 Las Palmas de Gran Canaria 2016 Oviedo 2016 Palma de Mallorca and the Balearic Islands 2016 Pamplona 2016 Santander 2016 Segovia 2016 Tarragona 2016 Zaragoza 2016
Данія Sønderborg 2017
Нідерланди Den Haag 2018 Den Haag 2018 (campaign blog) Almere 2018 Utrecht 2018 BrabantStad 2018 Maastricht 2018
Болгарія Varna 2019
Італія Venice 2019 L'Aquila 2019 Siena 2019
Румунія Клуж-Напока 2020 Ясси 2020
Сербія Belgrade 2020 Zrenjanin 2020
Майбутні кандидати Тімішоара 2021
Див. також
Молодіжна столиця Європи
Примітки
Посилання Культурні столиці Європи — сайт Європейської Комісії Бюлетень ENCANC № 3, 2004 (російською мовою) Люблін — Культу́рна столи́ця Євро́пи 2016 — (UA ) Визначено культурні столиці Європи 2015 року. // ЄВРОБЮЛЕТЕНЬ. № 10. 2010. С. 23.