Новоазовськ

Новоазо́вськ — місто в Кальміуському районі Донецької області України. Адміністративний центр Новоазовської міської громади. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на схід від Маріуполя, поблизу від гирла річки Грузький Яланчик.

Підпорядковані населені пункти: Гусельникове, Козлівка, Самсонове. За 10 км від міста на трасі розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Новоазовськ — Весело-Вознесенка.

З серпня 2014 року під час масованого вторгнення російських військ місто захопили терористи з «ДНР» (окуповане російсько-терористичними військами).

Населення

Національний склад Національний склад населення за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці58,00%росіяни38,87%греки1,02%білоруси0,55%татари0,17%грузини0,15%інші/не вказали1,24%

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська975676.68%українська291022.87%білоруська70.06%грецька40.03%вірменська30.02%німецька20.02%гагаузька10.01%польська10.01%інші/не вказали390.30%Усього12723100% За даними перепису 2001 року населення міста становило 12723 особи, з них 22,87 % зазначили рідною мову українську, 76,68 % — російську, 0,77 %— грецьку, 0,06 %— білоруську, 0,03 %— грецьку, 0,02 %— вірменську та німецьку, 0,01 %— гагаузьку та польську мови.

У 2013 році кількість населення становила 11760 осіб.

Історія

Заснований у 1849 році під назвою станиця Новомиколаївська. До 1859 року в станиці було 128 дворів, 885 жителів. Місцерозташування на перетині морських і сухопутних шляхів сприяло тому, що в 70—80-х роках XIX століття поселення стало місцем активної торгівлі житом, худобою, рибою, сіллю. Тут побудували пристань із магазинами і складськими приміщеннями. Наприкінці XIX століття в станиці налічувалося вже 511 козацьких дворів. До 1914 року в Новомиколаївській у 701 дворі мешкало близько 7 900 чоловік. Працювали три цегляні заводи, поштово-телеграфна контора, ощадно-позикове товариство, два початкові училища. Щороку проводилися два ярмарки.

Визвольні змагання

На початку 1920 року Область Війська Донського була упокорена формуваннями Красної Армії Радянської Росії (РСФРР), після чого частину його територій було передано в Радянську Україну (УСРР), у тому числі Станицю Новомиколаївську — Губернії Донецькій, яка згодом стане Областю Донецькою (і Сталінською).

У складі Країни Рад

До 1923 року Місто мало назву Станиця Новомиколаївська, до 05.05.1958 — Будьоннівка на честь Командарма Буденного. У 1929 році тут створено два колгоспи, які до 1931 року об'єднали 80 % дворів. Утворилися риболовецька артіль, радгосп.

У 1933 році в контексті політики колективізації організовано машино-тракторну станцію (МТС). В цей же час в процесі упокорення активних антирадянщиків, куркулів і саботажників політики Правлячої Партії проводилась політика пацифікації голодом місцевого населення, переважно козацького і українського походження, нині відома як Більшовицький (Сталінський) Голодомор. Загинули сотні мешканців міста.

Згодом побудовані ферми: молочнотоварні, вівчарські, свинарські, птахівничі.

Напередодні Другої світової війни в місті працювали місцева електростанція, лікарня, дві загальноосвітні школи, районна бібліотека, будинок культури.

Із 1938 року — смт, з 1966 року — місто районного підпорядкування.

Війна на сході України

27 серпня 2014 в місто увійшли російські підрозділи і була оголошена влада «ДНР».

29 травня 2021 року російський комплекс РБ-636 «Свєт-КУ» потрапив на фото. Цього разу БПЛА дальнього радіусу дії його помітили біля окупованого міста Новоазовськ. Про це йдеться у текстовій частині звіту СММ ОБСЄ № 125/2021 від 1 червня 2021 року.

Економіка ЗАТ «Новоазовська птахофабрика», ТОВ «Агрофірма „Россия“» (утворене у 1950 році з колгоспів імені Першої Будьонівської ради і «Революційної хвилі», до 1970 року називався колгоспом імені Будьонного), агроцех 27 Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, ТОВ «Новоазовський завод мінеральної води». Колишні рибрадгосп «Україна» (утворений в 1930 році, до 1958 року — рибрадгосп імені Ворошилова), племрадгосп імені Рози Люксембург. Колишній комбікормовий завод, колона тресту «Ждановсільбуд», «Сільгосптехніка».

Визначні пам'ятки

Професійно-технічний ліцей (вул. 50 років СРСР) Новоазовський районний палац культури (вул. Леніна) Єланчанський міський клуб (вул. Аврорська) Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років (відкрито 2008 року).

Соціальна сфера Три загальноосвітніх школи, 5 дитсадків, професійно-технічне училище, районна лікарня, будинок культури, 2 бібліотеки. У літній період діють 2 дитячих оздоровчих табори, 3 пансіонати.

Відомі люди

Ажина Василь Олександрович Дьяков Василь Аврамович Зось-Кіор Микола Валерійович (н. 1976) — український вчений, економіст, доктор економічних наук, професор. Зубов Микола Григорович Ковальов Олександр Володимирович (1980—2014) — прапорщик Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни. Кононов Іван Микитович — радянський колабораціоніст, майор РСЧА, оберст (полковник) вермахту, генерал-майор Збройних Сил Комітету визволення народів Росії. Курбатов Анатолій Андрійович Назаров Федір Дмитрович (1884—1930) — донський козак, голова загальнокозачого Фронтового з'їзду, який проходив в Києві. Поляков Анатолій Васильович — український театрознавець. Поляков Іван Олексійович Пресняков Володимир Миколайович (1988—2014) — молодший сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни. Сагацкій Іван Васильович Сагацкій Іван Іванович Хрещатицький Борис Ростиславович (1881—1940) — отаман Далекосхідного українського війська Зеленого Клину.

Примітки

Джерела Новоазовськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Література Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с. Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с. Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8 Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.